Смекни!
smekni.com

Соціологічні методи дослідження у педагогіці (стр. 2 из 4)

3. Види анкет та їх характеристика

Структура та характер анкет визначаються змістом і формою запитань, які задаються іспитникам. Саме тому при їх формуванні необхідно чітко окреслити коло запитань до респондентів, лаконічно й однозначно їх записати, та апробувати.

Питання, що вводяться до анкети, за змістом можна розділити на дві великі групи. У першу з них входять прямі запитання: їх зміст, формулювання збігаються з об'єктом інтересу дослідника, як, наприклад: Чи подобається Вам професія вчителя (лікаря, юриста, артиста, інженера, водія тощо)? З цього видно, що ставлення до певного фаху (саме те, що потрібно науковцеві) включене в зміст запитання.

Якщо формулювання запитання та об'єкт інтересу дослідника не збігаються, то це питання належить до групи непрямих. Бо, наприклад, фраза: Чи згідні Ви з твердженням, що професія вчителя (лікаря, юриста, артиста, інженера, водія) є однією із найкращих? не прямо передає ставлення до конкретного Фаху. Підбір непрямих запитань є складним завданням для науковця, оскільки при формуванні анкети існує небезпека відхилення від предмета дослідження.

Зміст запитань анкети визначається також характером досліджуваної ситуації, яка може бути як реальною (безумовною), так і передбачуваною (умовною). Якщо, наприклад, ми проводимо опитування серед п’ятикласників, то фраза: Чи подобається Вам навчання у школі? Для кожного іспитника є безумовною, вона відтворює реальну ситуацію. А запитання: Чи хотіли б Ви обрати професію вчителя? Для тих само школярів є умовним, заданим у передбачуваній ситуації.

Інколи передбачувані ситуації та питання, що їх репрезентують, відносять до проективних. Їх прикладом може бути пропозиція для іспитників завершити певну умовну ситуацію, підібрати підписи до малюнків тощо. Розробляючи анкету, поряд із змістом запитань, необхідно визначити також їх форму. Це залежить від завдань дослідження і є основою для вибору способів опрацювання отриманої інформації. За своєю формою анкета може бути вільною (із відкритими запитаннями), закритою та напівзакритою.

Вільна анкета (із відкритими запитаннями). Відкритими називають такі питання, на які інструкція не обмежує напрямків мислительних дій і не визначає очікуваних варіантів. Тому, відповідь на запитання: Які шкільні предмети Вам найбільше подобаються? Може містити будь-який спектр думок іспитників.

Слід зазначити, що вільні анкети дозволяють якнайкраще передавати справжні думки опитуваних, правильніше ті, які найбільше підходять їм у конкретній ситуації. Проте, таке опитування не може бути засобом точного вимірювання, оскільки до нього важко використати математичні методи. Тому вільне анкетування застосовується для попереднього орієнтування у представленій проблемі.

Точніше вимірювання думок респондентів можливе з використанням закритих анкет. Таке опитування буває двох видів: з передбаченими альтернативними відповідями (так, ні), а також з обмеженим їх переліком.

Закриті анкети (з альтернативними відповідями) застосовують у випадках коли потрібно визначити позитивне чи негативне ставлення іспитника до обєкта дослідження без уточнення ступеня уподобання (більше-менше, краще-гірше тощо). Наприклад: Чи будете Ви систематично відвідувати гурток технічної (декоративно-ужиткової) творчості, якщо заняття за часом співпадають із показом по телевізору улюблених передач? (так, ні).

Закриті анкети (з обмеженим переліком відповідей) дозволяють дослідникові дізнатися про найбільше вподобання іспитника з-поміж усіх можливих, поданих у списку. Зокрема, запитання: Яка із нижче вказаних професій Вам найбільше подобається? (агроном, інженер, лікар, учитель, продавець), зумовлює школяра вибрати лише одну відповідь.

Закриті анкети, на відміну від відкритих, легше піддавати статистичній обробці. Проте, в них не передбачені деякі малоймовірні (але можливі) думки респодентів. Якщо школяр не знайде, наприклад, у списку професій ту, яку він насправді вподобав, то він не може об’єктивно відповісти на запитання анкети. В такому випадку інструкція повинна дозволяти учневі вписувати свій варіант. А це можливо при використанні напівзакритої анкети.

Напівзакрита анкета є комбінованим варіантом письмового опитування. У ній передбачена можливість вибору як конкретної відповіді на поставлене питання, так і формулювання власної думки. Приклад такого запитання: Що спонукає Вас займатися у гуртку технічної (декоративно-ужиткової) творчості? (Підкресліть або впишіть відповідь, що підходить Вам найбільше). При проведенні напівзакритих анкет підвищується складність їх опрацювання, але розширюється діапазон висловлюваних думок, що сприяє об’єктивності дослідження.

Форми закритих запитань визначаються передбаченими дослідником способами відповідей. Вони можуть будуватися за схемами парних порівнянь, послідовних категорій оцінок, а також рангового ряду. Дамо їх коротку характеристику.

Схема парних порівнянь полягає в тому, що із всіх варіантів відповідей складаються ланки, в кожній із яких іспитник має вибрати те, що йому найбільше підходить. Наприклад, відповіді на запитання: Як Ви ставитеся до зазначених професій? Можуть бути закритими за схемою парних порівнянь: пілот – агроном, інженер – лікар, юрист – продавець, педагог – бухгалтер і т.д. Тоді інструкція до відповіді містить вимогу, щоб у кожній парі професій підкреслити одну, кращу на думку респондента. Слід зазначити, що число парних комбінацій зростає дуже швидко із збільшенням кількості порівнюваних об’єктів. Тому, ця схема може використовуватися при незначному обсязі досліджуваних елементів, коли потрібна велика точність і надійність відповідей.

Схема послідовних категорій передбачає диференціацію відповідей адекватно до шкали оцінок, визначених дослідником. Наприклад, відповіді на питання: Чи згідні Ви з твердженням, що професія вчителя (лікаря, юриста) є однією із найкращих? можна розподілити за категоріями оцінок згоди: “безумовно згідний”, “згідний”, “мабуть, згідний”, “не згідний”, “безумовно не згідний”. Неважко побачити, що послідовність цих оцінок утворює певну спадаючу шкалу. Для підрахунків потрібно приписати категоріям оцінок відповідно числа: 5,4,3,2,1. Тоді ступінь згоди іспитників може бути визначена конкретним числом на цій шкалі шляхом знаходження середньої арифметичної величини або моди (медіани).

Наслідки опитування можна записати в формі таблиці частот відповідей (представлені дані отримані студентами Дрогобицького державного педуніверситету в ході проведеного анкетування серед учнів 11-х класів під час проходження педагогічної практики).

Таблиця

Професія “Вага” категорії Кіль-кість опи-таних Середня арифметик-на величина
Безу-мовно згід-ний Згід-ний Ма-буть згід-ний Не згід-ний Безу-мовно не згід-ний
5 4 3 2 1
Учитель 7 21 44 12 16 100 2,9
Лікар 11 29 32 13 15 100 3,08
Юрист 32 37 14 15 2 100 3,82

Середній ступінь згоди (середня арифметична величина) для кожної професії обчислюється за формулою:

де xi – величина окремих елементів певної сукупності;

fi – частота появи окремої величини;

n – кількість членів сукупності.

Таким чином, за опрацьованими результатами закритої анкети можна стверджувати, що із зазначених професій найбільшу популярність серед випускників шкіл (1997-98 н.р.) м. Дрогобича має фах юриста.

Для точніших обчислень думок іспитників, слід визначити за певними правилами шкальні бали кожної категорії та внести їх у відповідні графи.

4. Методи усного опитування (інтерв’ю); їх класифікація та умови використання

При дослідженні різноманітних процесів та явищ педагогам часто доводиться виявляти також й причини, які лежать в основі їх виникнення та розвитку. Зокрема, це можуть бути мотиви позитивних чи негативних вчинків школярів, їх вибору різних видів позакласних занять, ставлення до навчальних предметів, стимули до трудової діяльності тощо. Вивчення внутрішніх спонукальних причин самоствердження іспитників доцільно реалізовувати за допомогою інтерв’ю.

Усне опитування часто поєднується з письмовим, і може передувати йому, супроводжувати або завершувати його; це залежить від мети, завдань і умов здійснення пошукової роботи.

Оскільки існує багато різних видів інтерв’ю, спробуємо класифікувати їх за найхарактернішими ознаками.

За дослідницькими цілями вирізняють: інтерв’ю думок (скеровані на виявлення ставлення іспитників до конкретного явища чи факту) й документальні інтерв’ю (де уточнюються певні події).

За структурною побудовою інтерв’ю поділяють на нестандартизовані (неформальні), стандартизовані (категори-зовані), й напівстандартизовані.

Нестандартизоване інтерв’ю передбачає попереднє продумування запитань дослідником, формулювання й послідовність яких у ході розмови можуть змінюватися. Педагогічні дослідження найчастіше розпочинаються саме за допомогою таких опитувань, оскільки вони є найближчими до життєвих ситуацій, їх можна проводити в невимушеній формі. Проте, результати такого інтерв’ю важко кількісно опрацьовувати; в ході проведених розмов з’являється багато побічної інформації, що немає прямого відношення до завдань дослідження (коли співбесідник захоплюється й відходить у бік від предмета розмови).