Смекни!
smekni.com

Теорії розвиненого індустріального суспільства середини XX століття (стр. 3 из 3)

Розвинене індустріальне суспільство середини XX в. - це суспільство, у якому можливість стати вільним соціальним і економічним суб'єктом, власником, уже повністю ліквідована. Незалежне підприємництво, на якому ґрунтувалася буржуазна родина й суспільне становище людини, виявилося в залежному положенні. Усі стають службовцями, усім нав'язує зовсім певна манера тримати себе, що складається в постійному демонструванні всім і кожному своєї придатності для цього суспільства. Існування в умовах пізнього капіталізму є не що інше, як "безперервно триваючий обряд ініціації". Кожний зобов'язаний доводити, що він без залишку ідентифікує себе із владою. Індивід стає ілюзорним, але не просто через своєї стандартності, створюваної в рамках індустрії культури. Його терплять лише доти, поки його беззастережна ідентичність із загальним залишається поза сумнівом.

Пізніше індустріальне капіталістичне суспільство - це тотальний універсум, сформований впливом, що стандартизує, науки й техніки на основі принципу домінування й влади. Ніщо, навіть культура - вихідна сфера суб'єктивності - не може протистояти що уніфікує й стандартизує впливу техніки й технології, що виступають від імені вищого авторитету - науки й наукового мислення. У результаті виникає суспільство карикатурної солідарності, основна драма якого розігрується як протистояння окремого, ізольованого індивіда, з одного боку, і тотального й навіть тоталітарного цілого - з іншої.

У результаті здійсненого аналізу теорія розвиненого індустріального суспільства в Хоркхаймера й Адорно з'являється наступної. Це індустріальне суспільство в буквальному значенні слова, його економіка представляє собою високо розвинену автоматизовану систему виробництва товарів. При цьому наука й техніка визначають не тільки виробничу, але й соціальну, політичну й культурну сферу, виробляючи відповідні технології ухвалення рішення й дії й сплавляючи ці сфери в єдиний тоталітарний універсум.

Розвинене індустріальне суспільство - це капіталістичне суспільство із властивими йому формами власності, насильства й експлуатації. Однак це суспільство, у якому виникає нова соціальна структура, сформована через протистояння одиничної людини тотальному соціальному цілому. Два фактори - вплив, техніки й технології на індивіда, з одного боку, і втрата індивідом щирих типів солідарності, з іншого боку - перетворюють його в самотню й ізольовану людину маси. Саме це явище, а також специфічна форма індустрії культури, у яку вилилася культура, і дозволяє говорити про пізнє індустріальне суспільство ще і як про масове суспільство.

Ідеї, розроблені М. Хоркхаймером і Т. Адорно в "Діалектику Освіти", вплинули на розвиток теоретичної думки всієї критичної соціології й навіть більш широко - на оформлення й становлення всього постмодерністського дискурсу в соціології останньої третини XX в. Ключові моменти концепції суспільства, які ми вичленували в даній роботі, стали головними темами наступних соціологічних досліджень, зібравши навколо себе основні соціологічні інтереси й теоретичні перспективи.

Література

1. Гаузнер Н.Д. Научно-технический прогресс и рабочий класс США. - М., 1997

2. Рісмен Д. Деякі типи характеру й суспільства. - К., 2002

3. Иноземцев Н.Н. Проблемы экономики и политики современного империализма. - М., 1999

4. Бергер П. Капіталістична революція. - К., 1999