Поняття виховання духу і формування вільної людини нероздільні. В усіх своїх педагогічних творах філософ незмінно підкреслює: "Де дух, там і свобода" й називає цю тезу "керуючим правилом для вихователя".
Думка про необхідність релігійного виховання, потребу виховати у дитини глибоку віру проходить лейтмотивом через усю наукову спадщину філософа. Наповнити серце вихованця невикоріненою вірою в Добро й Бога - так визначає Юркевич одне з головних завдань виховання.
Душа, вважав педагог, має три основні здатності: перша - пізнання, друга - почування, третя - воля. Ці три здібності відповідають покликанню до істини, краси й добра. Юркевич називає їх Розум, Серце, Воля. Узгодженість цих сфер людської особистості Юркевич виражає формулою "знання розуму, натхнення серця й енергія волі".
Памфілу Даниловичу Юркевичу належить заслуга привнесення у педагогічну думку нових ідей, які були сприйняті не тільки вітчизняною, а й зарубіжною педагогічною теорією та практикою. "Філософія серця" доводить, що абсолютизація розумного начала в людині, заперечення значущості її внутрішнього світу, намагання зробити його наскрізь прозорим для педагогіки неминуче ведуть до формалізму й догматизму у вихованні. П. Юркевич осмислив педагогіку як науку про виховання; усвідомив справжнє значення самовиховання у житті людини; сформулював закон розвитку вільної особистості. Цілі, зміст, методи навчання і виховання обгрунтовані вченим з загальнолюдських позицій та християнських цінностей, що існують поза часом.
Дослідники довго не підозрювали про існування рукописної спадщини Памфіла Юркевича, за обсягом значно більшої за видруковану. Вперше перелік рукописів П.Д. Юркевича подав бібліограф і археограф, випускник Київської духовної академії О. Лебедєв у праці "Рукописи Церковно-Археологічного музею імператорської Київської Духовної Академії" (1916 р., м. Саратов). Ця книга - результат майже десятилітньої копіткої праці - є своєрідним каталогом рукописних текстів, документів, листів та інших матеріалів, які потрапили до зазначеного музею з 1877 по 1911 р. Нині вони зберігаються в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім.В. Вернадського.
Фонд П.Д. Юркевича досить значний - понад сто одиниць зберігання. Серед них - не надруковані статті філософа, тексти та програми лекційних курсів, прочитаних ним у Київській духовній академії та Московському університеті, численні конспекти, нотатки, виписки з книг, переклади, щоденники (німецькою та російською мовами), унікальні матеріали до біографії мислителя. Їх палітра вражає своєю різноманітністю: логіка і метафізика ("Програма і читання з логіки", "Лекції з логіки", "Логічні дослідження Тренделенбурґа у скороченому вигляді", нотатки з приводу "Логіки" Г. Х.В. Зігварта, "Метафізика", "Простір і час. Історичний виклад та ін), психологія (статті "Характеристика внутрішнього досвіду", "Психологія і психіатрія", "Достоїнства і вади душевного життя залежно від особливостей тілесної організації", "Про союз душі з тілом", "Читання з психології", програма та конспекти з дослідної психології, переклади праць Г. Лотце "Медична психологія", "Душа і душевне життя", "Інстинкт", статті Є. Пуркіньє "Почуття взагалі", численні нотатки та ін), педагогіка ("Читання про виховання", "Походження дитячого прогресивного ліцею", "Методика", нотатки тощо), богослов'я ("Божественне одкровення про творення світу. Досвід викладу і захисту Мойсеєвої оповіді про створення світу", "Схід. Пісня над піснями Соломона" в російському перекладі, "Слово на четверту пасію"), літературознавство (переклад "Історії німецької літератури"' Г. Вебера), математика (таблиці, "Бесіди з геометрії', "Основи диференційного числення"). Значна кількість історико-філософських праць П. Юркевича ("Міфи Платона про людську душу", "Філософія неоплатонічна", лекції: з історії давньогрецької філософії та філософії середніх віків, уривки лекцій з нової філософії, нотатки під назвою "З історії філософії", конспекти й нотатки про Арістотеля, Канта, Фіхте, Шеллінга, Геґеля, Бокля, Шопенгауера, виписки із творів Спінози, конспект "Історії грецької філософії" Г.Х. Зігварта та ін). Безсумнівний інтерес складають рукописні й літографовані лекції та програми з філософії права та її історії, що відкривають для дослідників нову галузь наукових і фахових інтересів П. Юркевича.
Рукописний фонд П.Д. Юркевича - справжнє багатство для дослідників його творчості та історії вітчизняної філософії взагалі. Саме тут треба шукати відповіді на численні запитання, яких і досі залишається чимало щодо спадщини мислителя, його ідей та особистості.
На думку авторитетних дослідників, в останнє десятиліття своєї творчості П. Юркевич дещо відійшов від філософії й зосередився на проблемах педагогіки. З огляду на його публікації тих років це міркування видається зовсім не дивним, а з огляду на рукописи - не відповідає істині. Останні переконливо свідчать не тільки про зміцнення філософських інтересів мислителя, а й про розширення їхнього кола, залучення до нього нових галузей, зокрема філософії права. Про зацікавленість філософа і його обізнаність у цій галузі виразно свідчить здійснений ним на сторінках "Современной летописи" ґрунтовний аналіз "Підручника карного права" В.Д. Спасовича (1864 р). Не випадково Рада Московського університету запросила очолити щойно відкриту на юридичному факультеті кафедру історії філософії права (і867) саме професора П. Юркевича. Не залишаючи університетської кафедри філософії, він відтоді незмінно викладав цей предмет аж доки страшна хвороба не звалила його в ліжко.
Серед рукописів ученого є тексти та матеріали, що проливають світло на маловивчені аспекти його творчості. Це зокрема стосується як першого періоду його викладацької і наукової діяльності, пов'язаного з Київською духовною академією ("Міфи Платона про людську душу", "Філософія неоплатонічна", "Характер і спрямованість сучасної німецької філософії та ін), так і творчих пошуків 60 - початку 70-х років.
Особливий інтерес викликають рукописи, що вважалися втраченими або загубленими: автограф публічних лекцій, прочитаних П. Юркевичем у Московському університеті 1864 р., що викликали несамовитий "скрегіт зубовний" у войовничих матеріалістів і спричинили нову хвилю цькування П. Юркевича пресою. У рукописах є цікавий автограф мислителя під назвою "Гармонічна філософія". Стислий огляд кількох творів американського філософа Девіса "Чарівний жезл", "Фізіологічні вади і чесноти", "Принципи натури", датований 15 вересня 1868 року, проливає світло на питання, яким же насправді було ставлення П. Юркевича до спіритизму.
Світоглядні ідеї П. Юркевича тому й набули особливого значення у вітчизняній філософській культурі, що органічно поєднали глибинну спорідненість з православною традицією, а життя у цій традиції з глибоким переосмисленням і переживанням світового досвіду філософування. Ідеї Платона і Канта, Лотце і Шопенгауера є живильними ферментами Юркевичевої думки, як і твори святих отців. Збережена рукописна спадщина мислителя - переконливе тому свідчення.
Підірване здоров'я, втрата близьких, нескінченні переживання і виснажлива праця вкоротили життя П.Д. Юркевича на десятки років. Передчасна смерть залишила нереалізованими чимало задумів. Утім, зроблене ним для розвитку філософії на теренах як України так і Російської імперії важко переоцінити. Творчість ученого заклала те підґрунтя, на якому зусиллями його талановитого учня Володимира Соловйова відкрито найважливіші сторінки російської релігійної філософії.
За життя Юркевича окремими виданнями виходили тільки його педагогічні твори. Збірки філософських праць, складені з прижиттєвих журнальних публікацій, а також деякі з його рукописів стали доступними широкому загалу лише в останнє десятиліття. "Відкриття" Юркевича в 90-ті роки XX ст. спричинилося до конституювання "юркевичезнавства" у своєрідний напрям української гуманітаристики, представлений істориками філософії, педагогами, психологами, релігієзнавцями.
Неприйнятий, недостатньо поцінований сучасниками, Памфіл Юркевич стає близьким і зрозумілим нам тільки сьогодні.
Памфіл Данилович Юркевич - людина напрочуд суперечливої, а до певної міри навіть трагічної долі. З одного боку - стрімка й успішна академічна кар’єра, численні учні, буквально закохані у свого учителя, з іншого багаторічне цькування у демократичній пресі, передчасна смерть і майже повне забуття впродовж довгих десятиліть після смерті. Юркевич - це мислитель, який своєю діяльністю засвідчив, що вітчизняна філософія дійшла пори духовної зрілості, її подальший розвиток багато в чому був зумовлений його ідеями.
1. http://ostriv. in.ua/index. php/option=com.
2. Горлач М.Г. Філософія. - К., 2003
3. WWW.AUportal.ru
4. Надольний. Філософія. - К., 2000.
5. Філософський енциклопедичний словник. - К., 1998