План
1 Хто більше страждає від розлучення чоловік чи жінка
2 Як розлучення впливає на дітей
Вступ
«Не зійшлись характерами...» Таке пояснення причини розірвання шлюбу стало настільки поширеним, звичним, що ми не завжди замислюємося над ним. А замислитися варто, хоча б тому, що серед мотивів розлучень цей посідає одне з провідних місць. До того ж і після розлучення нерідко він стає перешкодою або причиною побоювань наступних спроб влаштувати сімейне життя.
Що ж лежить в основі виникнення сімейної проблеми? Причин чимало. І соціальних, і економічних...
Кожне подружжя насамперед поєднує дві особистості. Саме міжособистісні стосунки чоловіка і жінки становлять психологічний зміст шлюбу, породжують проблему сумісності. Вона відома людству з давніх-давен. «Підходять чи не підходять він і вона один одному і чому?» — питання, що часто постає і в буденному житті, і в літературі, фольклорі, особливо у народних шлюбних піснях.
Ідеал сумісності у шлюбі чудово сформулював видатний німецький філософ І. Кант. Він вважав, що шлюбна пара має утворити немов би єдину моральну особистість. Та в реальних подружніх стосунках досягти такої єдності вкрай непросто. Спробуємо усвідомити — що ж таке сумісність чи вона дається природою, чи формується і як, що потрібно для досягнення подружньої сумісності — щасливий випадок чи свідомі зусилля? Якщо ж зусилля, то які саме?
Ці питання надзвичайно складні й остаточних висновків чи рецептів наука тут дати не може.
Міжнаціональний шлюб стає типовим сучасним шлюбом. Вже самим фактом такого шлюбу наречені виявляють відсутність національних упереджень, повагу до інших націй.
Нерідко у національно-змішаних сім'ях стикаються різні, подекуди протилежні, уявлення про чоловіка і жінку, про сім'ю. Адже здебільшого саме у сім'ї зберігаються національні традиції, культурно-історичні звичаї та ритуали. Тому можна стверджувати, що сімейна свідомість людини відзначається найбільшою консервативністю, схильністю до традиційності.
Але залишки патріархальних, традиційних сімейних уявлень ще досить стійкі. Чималою мірою стосується це розподілу ролей у сім'ї. Так, для деяких чоловіків просто нестерпною стає думка, що його чоловічу владу дружина може поставити під сумнів.
Нерідко побутові суперечки виникають з докорів чоловіка дружині (особливо городянці) : погано готуєш, лінива, тобі аби розважатися чи телевізор дивитися, не господарка тощо. Тобто чоловік вважає, що дружина систематично недовиконує свою «законну» хатню роботу, а з точки зору жінки чоловік вимагає чогось нереального. А річ у тому, що чоловік вимагає не стільки виконання якоїсь конкретної роботи, а просто хоче бачити свою дружину в господарських клопотах з раннього ранку до вечора.
Коли деяким невдалим шлюбам ставиться діагноз: «Не зійшлися характерами», то мається на увазі саме психологічна несумісність подружжя. Але цей вираз не досить точний. Адже крім характеру й інші структури людської психіки відіграють значну роль у спілкуванні, а особливо у спільному житті чоловіка і жінки. Отже, у разі психологічної несумісності двоє "не сходяться" не тільки характерами, а й інтелектами, почуттями, уподобаннями, потребами, установками та чимало іншим. В реальному житті міра сумісності людських психічних властивостей істотно відрізняється. Так, наприклад, чоловік може мати зі своєю дружиною спільні інтереси, але різні уявлення про сімейні обов'язки, схожі життєві принципи, але протилежні темпераменти, однаково ставитися до виховання дітей, але мати інший тип емоційного реагування. Тобто сім'я виявляє різні психологічні «зони», в яких відносини подружжя коливаються від «повної сумісності» до «несумісності».
Складність досягнення психологічної сумісності передусім у тому, що внутрішнє життя кожної людини являє собою справжній світ зі своїми власними законами. Як же відбувається у подружньому житті взаємодія таких світів?
Подружжя, що живе в постійних суперечках, повинно усвідомити: хронічні зіткнення — показник досить серйозної несумісності, яка загрожує дальшим розладом стосунків. Якщо сім'я не подолає цю стадію, вона мало-помалу переходить до стійкої незлагоди, яка стає визначальною рисою психологічного клімату. Усе починається зі сварок.
Енергія доброзичливості вже розсіялася, набирає енергії ворожість. Подружні зіткнення стають дедалі більше непримиренними, стосунки загострюються, зростає подружня відчуженість. У сварках вже не шукають істину, а зриваються на звинувачення, образливі епітети, уїдливо підмічають і висміюють помилки та вади один одного.
Дійсна причина конфліктів відходить на задній план, а стосунки поступово набирають форми психологічної боротьби, де суперники вже не завжди церемоняться один з одним.
Важче стає миритися. На очах сім'я як спільність перестає існувати, та порятунок ще можливий. Подружжю потрібні буквально відчайдушні зусилля, щоб урятувати залишки поваги і взаєморозуміння. Коли ж це не вдається, сім'я скочується до сумнозвісної стадії скандалів.
Важливо підкреслити — подружжю, яке дійшло до стадії психологічної війни, жити разом не тільки немає сенсу, а й небезпечно. Краще у таких випадках розлучатися і спробувати відновити власну здатність до доброти, теплих почуттів. Вони можуть стати у нагоді, а точніше просто необхідні в подальшому житті кожного.
1.1 Хто більше страждає від розлучення чоловік чи жінка?
Розлучення-це фраза яка говорить про те, що сім’я не склалася.
І наслідки такого процесу є досить болючими як для чоловіків так і для жінок.
Які ж причини виникнення суперечностей, які потім ведуть до розлучення? Спробуємо з’ясувати відповідь на дане питання.
При розлученнях як провідні вказуються три групи причин.
1. Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне проживання).
2. Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності, грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі, помисливість). У цьому блоці головним чинником є грубість і неповага одне до одного. Для жінок – ініціаторів розлучення ці причини частіше виявляються пов’язаними з алкоголізмом чоловіка, звідки і виникають грубість, побої, образи, загрози тощо. Для чоловіків, як правило, грубість дружини має принципово інший зміст. Це насамперед неповага до чоловіка, невіра в його здібності, небажання рахуватися з його інтересами, нехтування до виробничих (професійних) успіхів і невдач, докори, дріб’язкова опіка, нелюбов до друзів чоловіка та ін. З цим тісно оповиває такий чинник, як різниця поглядів на життя – так звана несхожість характерів. Вона має більше значення для чоловіків, ніж для жінок.
3. Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім’ї чи нового почуття у ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).
Звісно, усі три групи чинників тісно переплітаються. Так, зрада може бути наслідком неуваги, грубості, а грубість – результатом господарських негараздів тощо.
Максимальна частка розлучень падає на перші п’ять років подружнього життя. Наявність в сім’ї дітей безпосередньо впливає на міцність шлюбу. У багатодітних сім’ях, де кількість дітей понад три, відсоток розлучень набагато нижчий середнього рівня.
Окрім причин необхідно виділити сучасні тенденції в розвитку сім’ї, які полягають у наступному:
- Шлюб, який є основною сім’ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб, союзом жінки і чоловіка.
- Додержання принципу егалітарності на противагу патріархальності, чоловічої авторитарності, які не обмежують права і гідність чоловіка та жінки, забезпечують кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання.
- Нині створюються реальні передумови для подолання суперечностей між коханням і обов’язком, індивідуальним та суспільним інтересом в інтимному житті людини.
- Суспільна цінність сім’ї все більше визнається її роллю в примноженні, передаванні в спадковість приватної власності, організації виробництва ( фермерів і ремісників), організації споживання і побуту тощо.
У теперішній час інститут сім’ї переживає скрутні часи. Відпало багато чинників, стабілізуючих сім’ю ззовні: економічна залежність жінки від чоловіка, юридична, релігійна, моральна заборона або осуд розлучень. У цих умовах визначальне значення для стабільності шлюбу набувають внутрішні чинники, властиві сім’ї. Численні соціологічні дослідження показують: в основі розлучення в переважній більшості випадків лежить конфлікт між подружжям, який досягнув такого степеня, що розв’язати його можна лише шляхом розірвання шлюбу.
Чинники ризику пов’язані як із особистістю людини, його походженням, вихованням, так і з умовами укладення шлюбу. До чинників ризику належать:
- велика різниця в освіті і в віці між подружжям (особливо, коли жінка набагато старша);
- схильність до алкоголізму одного з подружжя;
- легковажне ставлення до шлюбу, сім’ї взагалі;
- занадто ранній вік вступу до шлюбу;
- ймовірність швидкого народження дитини;
- закороткий термін знайомства;
- різка незгода батьків на укладення шлюбу;
- шлюб з примусу, без взаємної згоди.
Ці чинники даються взнаки буквально в перші роки спільного життя і багато в чому обумовлюють ту обставину, що більше третини розлучень припадає на сім’ї, які мають стаж спільного життя від одного до трьох років.
Результати опитувань показують, що значна частина молодих людей (близько 1/3) брали шлюб на основі мотивів, які лежать поза сімейною сферою: бажання піти з рідного дому, здійснити відповідальний самостійний крок, помститися комусь чи просто за компанію з другом. Природно, що таке поверхове, несерйозне ставлення до шлюбу, відсутність відповідної мотивації призводять до того, що перед подружжям не постають завдання самовизначення сім’ї, з’ясування подружніх ролей, сімейного статусу кожного з них, їхніх спільних цілей. У подібній ситуації постають такі проблеми, як забезпечення самостійності сім’ї, лідерства в ній (найчастіше на цю роль претендує хтось із батьків подружжя), а також проблема взаємин між членами сім’ї і батьками, що живуть з ними, які можуть скластися несприятливо і ускладнити неминучі у цьому випадку подружні конфлікти.