6. Плюралізм форм і методів роботи із сім'єю. Фактори наркотизації сімейної природи можуть мати різний характер. Тому, важко собі передбачити існування якого-небудь єдиного, ефективного методу профілактичної роботи із сім'єю.
7. Включенність / виключеність. Відповідно до цього принципу фахівець, що реалізує ту або іншу форму роботи із сім'єю повинен перебувати у безперервному контакті з людьми, з якими він працює, забезпечуючи насичений й адекватний зворотний зв'язок і при цьому перебувати за межами сімейних відносин, зберігаючи свою професійну і особистісну незалежність, суверенітет, і самостійність сім'ї.
8. Принцип "тепер". Відповідно до цього принципу фахівець, що працює із сім'єю, повинен звертати увагу, насамперед на те, що реально відбувається в ситуації "тепер". Сутність даного принципу можна передати за допомогою афоризму: "не важливо, про що говорять члени сім'ї, важливо, що реально відбувається".
Перераховані принципи можуть бути реалізовані незалежно від того, у якій формі проводиться профілактична робота. Їхня реалізація спрямована на підвищення можливостей саморозвитку сім'ї.
Індивідуальна робота із членами проблемних сімей часто є єдиною доступною формою профілактичної роботи із сім'єю. Як правило, залучити до такої роботи вдається найбільш зацікавленого члена сім'ї. У переважній більшості випадків (65%) - це жінки. Однак по мірі розвитку консультативно-терапевтичного процесу, до нього вдається залучити й інших членів сім'ї. У цьому випадку робота може тривати в режимі загальносімейних зустрічей (підлітки, як правило, надзвичайно неохоче беруть участь у таких зустрічах), або індивідуальних зустрічей із членами сім'ї, або в обох формах відразу. Результатом індивідуальної роботи також може бути готовність дорослих членів сім'ї відвідувати батьківські групи. В даному випадку важливо не стільки якийсь конкретний результат, скільки готовність і бажання продовжувати роботу й співробітництво з фахівцями соціального центру.
Пріоритетними формами профілактичної роботи із сім'єю є загальносімейні зустрічі, так як зібрати разом всю проблемну сім'ю вдається вкрай рідко, однак це не означає, що така робота не може бути почата в неповному чисельному складі. Важливим тут є не стільки повнота представленості сім'ї на терапевтичній сесії, скільки орієнтації на роботу із загальносімейною проблемою, носієм якої є сім'я "як ціле". Послідовна реалізація цього принципу сполучена зі значними складнощами, подолання яких створює сприятливі умови для терапії сім'ї, і, з іншого боку, служить своєрідним індикатором сімейної динаміки. Серед основних труднощів можна виокремити:
1. До моменту початку терапії проблемна сім'я перебувала в стані гострої або латентної, хронічної сімейної кризи.
2. Відсутність психологічного запиту з боку сім'ї.
Проблемна сім'я звертається за психологічною допомогою, як правило, тоді, коли сімейне неблагополуччя вже неможливо не помітити, при цьому проблеми підлітка ніяк не пов'язуються з його психологічними проблемами в сім'ї або поза сім'єю.
3. Багатошаровість сімейної проблематики. Проблемне поведінка підлітка не тільки загострює багато негативних процесів у сім'ї, але й маскує їх, витісняючи їх на периферію свідомості членів сім'ї.
4. Високий рівень тривожності в сім'ї. У членів проблемних сімей відзначається високий рівень тривожності, що істотно звужує можливості фахівця в роботі із сім'єю.
5. Вкрай низька інформованість батьків з питаннь, пов'язаних з наркотиками й наркоманією.
Перераховані труднощі роботи із проблемними сім'ями по профілактиці наркоманії створюють специфічну ситуацію, коли ефективна робота неможлива в рамках якої-небудь однієї моделі або терапевтичного підходу. Найважливішим фактором ефективності в цьому випадку стає плюралізм методів при орієнтації на принцип роботи із сім'єю.
Важливою складовою профілактики наркоманії є робота з батьками. У структурі системного профілактичного впливу на сім'ю важливу роль грають групові форми роботи з батьками . Важливим є те, що робота з ними може вестися як паралельно з іншими формами профілактики, так і незалежно від них. Навіть якщо підліток уникає участі у профілактичних програмах, батьки, що відвідують батьківські групи, можуть змінити своє відношення до наркоманії, свою поведінку в сім'ї, свої реакції на дитину. Клінічна практика підтвердила необхідність, і корисність таких груп,
Типовими особливостями поведінки в батьківських групах є:
– поляризованість суджень про можливі форми внутрішньосімейної поведінки. Наприклад: "Я вже все спробував: лаяв, бив... Ну що тепер - плюнути й взагалі не підходити до нього";
– орієнтованість на конкретні поради й рекомендації з боку фахівця (Якщо просить гроші, то давати? ...А якщо він займе в сусідів?... Що йому сказати, коли він приходить пізно?);
– зосередженість на собі й на своїй сімейній ситуації (часто це приводить до нездатності чути один одного);
– нерозуміння ролі й значення власних зусиль, спрямованих на зміну своєї поведінки ("А що я можу зробити", " Адже мова йде не про мене...");
– емоційна напруженість і схильність до афектів;
– реакції, що обвинувачують фахівця, у випадку його відмови давати конкретні поради;
– відхід від обговорення реальних проблем і відносин змінюючи тему на пошук причин і винуватця;
– позиція, що виражається у відмові відповідати за своє життя, за свої дії, почуття й успіхи;
– високий рівень тривожності, що проявляється в пошуку підтримки й заступництва ;
– схильність до затяжних монологів з нескінченним перерахуванням подробиць якої-небудь події;
– критичність по відношенню один до одного і фахівця, що займається певною проблемою. Підозрілість і закритість при зовнішній лояльності;
– уникання особистісної або сімейної тематики й прагнення обговорювати проблему виховання "взагалі".[10, с.76-84]
Реалізація в груповій роботі з батьками принципів гуманістичної психології, безумовно, сприяє наданню їм емоційної й соціальної підтримки. Однак, найбільш важливим, є прийняття батьками відповідальності за свою поведінку і своє життя, чому сприяє реалізація моделі групового психологічного консультування, методологічною основою якого виступає трансактний аналіз Е.Берна. Використання моделі психологічного консультування й методології трансактного аналізу дозволяє вирішувати комплекс взаємозалежних завдань, що безпосередньо випливають із зазначених вище особливостей сімей із групи ризику:
1.підвищення відповідальності за свою поведінку і своє життя;
2.розвиток готовності до творчого реагування на проблеми в поведінці й наркоманію дитини;
3.підвищення психологічної компетентності й розширення свідомості;
4.зміна реакції на проблему (від пошуку причин до пошуку рішень);
5.розвиток реалістичності мислення;
6.підвищення здатності до спостереження.
Очевидно, що перераховані завдання, зовсім різні за змістом, і за структурою, і по методах їхнього вирішення. Тому в рамках моделі психологічного консультування й загальних принципів трансактного аналізу можуть бути широко використані наступні методи:
- методи, по зміні звичного мислення;
- методи, спрямовані на пізнання що відбувається;
- методи підтримки й допомоги;
- методи, спрямовані на зняття напруги;
- методи, що викликають емоційні переживання й почуття;
- методи зміни поведінки;
Даний список може бути продовжений. Однак важлива не його завершеність, а загальний підхід до проблеми: учасники групи повинні навчитися гнучко будувати своє поведінку. У широкому змісті мова йде про розвиток у батьків здатності до "екзистенціальної творчості", становлення якої - реальний шанс на те, що батьки не стануть мимовільними співучасниками самогубства їхньої дитини. Що стосується профілактичної роботи з масовою батьківською аудиторією, то її слід розглядати не тільки як основну форму освіти батьків, а і надання достовірної інформації про наркотики, способи прилучення до них дітей, ознаках наркотизації і т.п. Робота з батьківською аудиторією може виступати як особлива форма корекції сімейних відносин і зниження наркотичного ризику. [4, с.143-150]
Однієї з форм такої роботи добре зарекомендувала себе, є кінотерапія, що полягає в перегляді спеціально підібраного художнього фільму з його наступним обговоренням. Сеанси кінотерапії викликають високу зацікавленість і дозволяють успішно вирішувати завдання залучення проблемних сімей до участі в профілактичних програмах.
Очевидно, що домогтися значних результатів можливо, якщо реалізуються різні форми роботи із сім'єю, що дозволяють гнучко сполучати психологічні методи роботи й залучати фахівців різних сфер соціальної практики.
Висновки
Україна, яка є невід'ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії, значущість цієї проблеми у країні зростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася у так звану наркозалежну країну. Небезпеку цієї хвороби можна зрозуміти з даної роботи. Але щоб отримати перемогу над цією хворобою людство повинно перш за все зрозуміти небезпеку цього лиха. Адже у багатьох, особливо у молоді, існує неправильне уявлення про наркотики. Люди помиляються, вважаючи наркоманію розвагою, що відносить у світ приємних відчуттів. Вони навіть не підозрюють, яку небезпеку приховують у собі ці „задоволення”, які наслідки спричиняють нешкідливі на перший погляд захоплення, до якої життєвої трагедії вони призводять.