·організацію медико-соціальної роботи, санітарної просвіти і пропаганди здорового способу життя.
Відповідно до програм соціальний працівник має вміти:
·забезпечити посередництво між особистістю і сім'єю, а також між різними громадськими і державними структурами;
·забезпечити зв'язок між особистістю і мікросередовищем, дітьми і дорослими, сім'єю і суспільством;
·впливати на стосунки між людьми і на ситуацію в малій групі, стимулювати клієнта до соціально значущої діяльності;
·працювати за неформального спілкування, сприяючи ініціативі та активній життєвій позиції клієнта;
·надавати психологічну характеристику особистості (її темпераменту, здібностям тощо), інтерпретувати власний психічний стан, володіти прийомами психодіагностики і психічної саморегуляції;
·здійснювати організаційно-управлінську, дослідницько-аналітичну, науково-педагогічну і практичну роботу на різних об'єктах професійної діяльності;
·надавати першу медичну допомогу.
Соціальний працівник повинен:
а) використовувати гуманістичний підхід у роботі;
б) мати високий рівень політичної, етичної та психологічної культури;
в) чітко уявляти шляхи реалізації в сучасних умовах свого професійного призначення;
г) володіти філософським, економічним, політичним, гуманістичним мисленням;
ґ) орієнтуватися в особливостях ринкової економіки, соціальних, національних, історичних та демографічних процесах розвитку суспільства;
д) брати активну участь у громадському житті, формуванні правової свідомості та цивілізованих взаємовідносин у суспільстві.
Актуальними проблемами сучасної вітчизняної системи підготовки й перепідготовки соціальних працівників є:
·встановлення державних стандартів освіти, ліцензування навчальних планів і програм із соціальної роботи;
·узгодження кваліфікаційних характеристик і навчальних програм різних рівнів підготовки, перепідготовки соціальних працівників;
·координація співробітництва між різними навчальними закладами;
·співпраця з іноземними спеціалістами, які беруть участь у реалізації міжнародних проектів в Україні;
·створення належної навчально-матеріальної бази, а також обґрунтування і затвердження спеціалізацій фаху «Соціальна робота».
Розвиток професійної підготовки фахівців для соціальної сфери пов'язаний також із оформленням їх державно-правового статусу залежно від різних форм і рівнів освіти. Як свідчить світовий досвід, кожен рівень повинен мати кваліфікаційний або посадовий статус. Загальноприйнятими є такі статуси практичних соціальних працівників:
·сертифікований соціальний працівник (для його отримання необхідний сертифікат, наприклад, Асоціації соціальних працівників);
·соціальний працівник (необхідний ступінь молодшого спеціаліста або бакалавра на базі акредитованої програми із соціальної роботи);
·соціальний працівник-спеціаліст, соціальний працівник-дослідник (вимагає ступеня спеціаліста або магістра на базі акредитованої програми із соціальної роботи на університетському рівні або на рівні аспірантури);
·соціальний працівник-керівник (передбачає наявність докторського ступеня із соціальної роботи або досвіду роботи в одній із галузей соціальної сфери). Характерною ознакою цього етапу професіоналізації, пов'язаного з організацією навчальних закладів і професійною підготовкою, є зміна якості діяльності, яка стає рольовою, цільовою, ієрархічною.
Отже, соціальна робота як академічна дисципліна спрямована на опанування майбутніми соціальними працівниками знань і методів, які забезпечуватимуть розв'язання практичних фахових завдань, формування ціннісних орієнтацій і настанов, зорієнтованих на забезпечення гуманістичного характеру діяльності.
Список використаної літератури
1. Введення в соціальну роботу. Навч. посібник. – К.: Фенікс, 2001.
2. Вступ до соціальної роботи: Навч. посібник / За ред.. Т.В.Семигіної, І.І.Миговича. - К.: Академвидав, 2005.
3. Козлов А.А. Социальная работа за рубежом // Сб. научн. Очерков. – М.: Флинта, 1988
4. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. – К.: МАУП, 2002.
5. Лукашевич М.П., Семигіна Т.В. Соціальна робота (теорія та практика). Навч. посібник – К.: ІПК ДСЗУ, 2007.
6. Соціальна робота: В 3-х ч. / За ред. Т.Семигіної, І.Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004.
7. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / За аг. Ред.. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Латонова. – К.: Центр навч. літератури, 2004.