Комунікативними бар'єрами можуть також бути:
—організаційні чинники: непристосоване приміщення, постійні відволікання соціального працівника через зовнішні подразники (телефонні дзвінки, звернення колег, неочікувані візити відвідувачів, виклики керівництва), невмотивовані власні дії (перебирання речей на столі, погляди на екран комп'ютера, прислухання до розмов із сусідньої кімнати), зосередження на одязі, зовнішності клієнта чи власній;
—особистісні чинники: втома, обмеженість у часі, особистісні упередження, несприиняття клієнта та його поглядів, ігнорування невербальної поведінки, нудьга, формальне ставлення до клієнтів, заклопотаність власними проблемами.
До бар'єрів, більшість із яких створюють самі соціальні працівники, відносять і побоювання, страх перед невдачею; турботу про власні інтереси, а не про інтереси клієнта; відмінності в культурі, звичаях; манеру спілкування, особливості вияву емоцій (злість, депресія); фізичні незручності (голод, необхідність довго сидіти); професійний жаргон; схожість клієнта із особою, з якою був неприємний досвід спілкування.
Отже, однією із визначальних умов, яка впливає на взаємини соціального працівника і клієнта, є його здатність до ефективного спілкування. Йдеться про вміння висловлюватися, слухати і чути іншу людину, виражати своє розуміння. Клієнт має відчути, що його справді розуміють, співпереживають із ним, і що такому фахівцю можна довіряти.
Використана література.
1. Теориясоциальнойработы: Учебник / Подред. Е. И. Холостовой. — М.: Юристъ, 1998.
2. ТетерскийС. В. Введениевсоциальнуюработу: Учеб. пособие. — М.: Академическийпроспект, 2000.
3. ТюптяЛ. Т., ІвановаІ. Б. Соціальнаробота (теоріяіпрактика): Навч. посібник. —К.: Ун-т«Україна», 2004.
4. ШмелеваИ. Б. Профессионализмличностисоциальногоработника—показательегодеятельностиработы // Российскийжурнал социальнойработы. — 1998. —№ 1.