Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C. Kон зазначає, що суть самовизначення молодої людини полягає у "чіткому орієнтуванні і визначенні свого місця у світі дорослих", а також "у виборі соціально i особистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб’єкта". Поняття "самовизначення" I. C. Koн пов’язує з процесами "пошуків себе", "відкриття я", соціального і морального дозрівання, які мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст”. [35, c. 192]
За твердженням Д.І. Фельдштейна процес самовизначення знаходиться у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи. "Особистісне самовизначення - це феномен суспільного індивіда, пов'язаний з формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій у світі.". Д.І. Фельдштейн акцентує увагу на соціальному аспекті самовизначення у юнацькому віці, оскільки основою цього процесу є "формування певної соціальної позиції особистістю, яка поставлена в умови вибору життєвого шляху". [46, c.94-124]
Проблема самовизначення особистості детально розроблена В.Ф. Сафіним, досліджує форми самовизначення i його типи: конвенціонально-рольове, професійне, сімейне i соціальне. На думку В.Ф. Сафіна, кожна з цих форм пов'язана з певною сферою життя людини, а вci разом вони створюють життєве самовизначення особистості, певним чином вступаючи у зв'язки між собою.3 точки зору В.Ф. Сафіна самовизначення включає два аспекти.
1. Визначення себе стосовно цілей i цінностей, враховуючи вимоги групи, колективу, суспільства, а також свої можливості, здатності, умови середовища;
2. Свідома діяльність особистості спрямована на реалізацію обраних цінностей i самоактуалізацію. [42, c.4-6]
На думку М.Р. Гінзбурга, необхідність самовизначення, як особистісного, так і професійного, певною мірою детермінована вимогами суспільства, але доводить, що самовизначення також детермінується внутрішньою логікою психічного розвитку особистості і пов'язано з потребою у самореалізації, яка загострюється у юнацтві. Саме тому воно включено в систему уявлень особистості щодо перспективи у часі і тісно пов'язано з її життєвими планами. Очевидність зв'язку самовизначення з потребою особистості у самореалізації пов’язана із певною психологічною основою особистісного самовизначення на даному етапі розвитку особистості в усвідомленні та активній реалізації в житті спрямованій у майбутнє. [29, c. 19-27]
К. Роджерс у своїх дослідженнях акцентує увагу на такому підході до особистості, в якому особистість є контролюючим центром для прийняття рішень. В основі цього підходу, за його баченням, знаходиться людина, її призначення жити і діяти: сутність природи кожної людини є реалістичною і конструктивною та заслуговує довіри. Пробудження сутності сили розвитку особистості, формування особистісної, індивідуальної суб’єктивності відбувається лише на основі вільного вибору. Згідно цього підходу, вирішальну роль у розвитку людини відіграють її уявлення про себе та самооцінка. [41, c.125-131]
Отже, узагальнюючи проведений аналіз професійного становлення особистості, можна виділити основні моменти цього процесу:
1. Професійне самовизначення - це вибіркове відношення індивіда до світу професій в цілому і до конкретно обраної професії.
2. Ядром професійного самовизначення є усвідомлений вибір професії з урахуванням своїх особливостей і можливостей, вимог професійної діяльності і соціально-економічних умов.
3. Професійне самовизначення здійснюється на протязі всього професійного життя: людина постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самостверджується в своїй професії.
4. Актуалізація професійного самовизначення особистості ініціюється різного роду подіями, такими як закінчення загальноосвітньої школи, професійного навчального закладу, зміна місця проживання та іншими чинниками.
5. Професійне самовизначення є важливою характеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби в самореалізації і самоактуалізації.
Таким чином, в даному підрозділі ми вивчили підходи до визначення поняття "професійного самовизначення". Було узагальнено проведений аналіз професійного становлення особистості і виділено основні моменти цього процесу.
Суттєвим моментом розробки поняття професійного самовизначення особистості є розгляд його структурних властивостей: час початку і завершення такого самовизначення, роль і місце в системі основних подій людського життя, його тривалість і послідовність, настільки тісно і як саме воно пов’язане із суттєвими подіями в житті. Необхідно також встановити типовість основних труднощів і суперечностей трудового самовизначення, їх залежність від здібностей особистості, її професійної і групової приналежності.
Актуальність проблеми професійного самовизначення полягає, насамперед, в тому, що випадковий вибір професії призводить до небажаних наслідків:
низької продуктивності праці;
помилок і браку в роботі;
незадоволення і пригніченого стану людини (психічні розлади);
економічних втрат на переучування та перекваліфікацію.
Натомість правильний і своєчасний вибір професії у шкільному віці:
в 2-2,5 рази зменшує плинність кадрів;
на 10-15% підвищує продуктивність праці;
в 1,5-2 рази знижує вартість підготовки кадрів.
Вибір професії - одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення - свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді - це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу - соціальна, результати якої відображаються і на економічному рівні. Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.
Під професійним самовизначенням розуміють самопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно-важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного навчального закладу, місця працевлаштування). Педагогічне керівництво професійним самовизначенням передбачає організацію й здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів із метою підготовки учня до свідомого та самостійного вибору професії. Педагогічне керівництво процесом професійного самовизначення не слід розглядати як заперечення принципу свободи вибору професії, оскільки:
професійне самовизначення ніяк не обмежує свободу дій особистості;
вільний вибір професії не має нічого спільного із самовпливом та стихійністю;
вільний вибір професії повинен підпорядковуватись свідомій необхідності узгоджувати прагнення та наміри особистості з потребами суспільства;
вибір професії передбачає співвіднесення власних якостей і можливостей з вимогами, які висуває кожна професія до людини.
Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:
1) самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;
2) усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;
3) саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.
Професійне самовизначення - це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:
як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;
як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства - з іншого;
як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.
Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану - обґрунтоване уявлення про вибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного росту. Професійний план - це складова життєвого плану - уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.
Основні компоненти професійного плану:
уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);
далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту та ін.);
ближні професійні цілі (як етапи і шляхи досягнення далекої мети);
резервні варіанти та їх ієрархія;
знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;
знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);
знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою;
реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій;
при потребі - інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив.