Т. Парсонс і Ш. Айзенштадт вважали, що всі молодіжні субкультури, незважаючи на поведінку, стиль або сленг, були, в кінцевому рахунку, деякими адаптивним формами, їх існування допомагало суспільству в цілому досягати стабільності, і з цієї точки зору вони були соціально значимими і позитивними. Т. Парсонс бачив основну функцію молодіжної культури в позитивній допомоги, яку надавали молодіжні субкультури процесу важкого переходу дітей у дорослий статус. На думку Ш. Айзенштадта, молодіжні субкультури - це період підготовки молодих людей до миру поза родини. Він вважав, що вони грали настільки важливу роль у соціалізації молодих людей, тому що саме молодіжні субкультури створювали набір цінностей, позицій і поведінкових норм, які повертали почуття влади, загублене молодими людьми в результаті їх маргинальной соціо-економічної та культурної позиції в сучасному суспільстві. [2]
Для позначення інтервалу між підлітковістю і дорослістю Е. Еріксон ввів поняття «психосоціального мораторію» - період, коли молодим людям дається відстрочка прийняття ролей і норм дорослих і надається можливість експериментувати зі своєю ідентичністю, пробувати альтернативні ролі і способи життя. Еріксон вважав, що надмірна ідентифікація з представниками контркультури чи кримінальної культури вириває особистість з її соціального оточення, тим самим придушуючи її та обмежуючи розвиток ідентичності. Еріксон показав, що в культурі з жорсткими соціальними нормами (наприклад, в країнах ісламу) проблеми ідентичності мінімізовані, оскільки невеликий вибір можливостей. Американське суспільство, навпаки, надає молоді широкий спектр можливостей, в результаті чого молодь стає більш вразливою щодо проблем ідентичності. Зауважимо, що одним із яскравих проявів кризи ідентичності Еріксон вважав вживання наркотиків. [4]
А.В. Мудрик розглядає вплив субкультури на соціалізацію дітей як специфічний механізм соціалізації, названий їм «стилізований механізм». Серед ознак субкультури їм виділяються: ціннісні орієнтації, норми поведінки, взаємодії та взаємовідносин, бажані джерела інформації, мода, жаргон, фольклор. [13]
Ця традиція домінувала аж до 80-х рр. Постмодерністські тенденції у вивченні молодіжної субкультури висловилися в інтерпретації субкультури як простору гри, експериментувати з ієрархією дорослого світу. Товариство «дозволяє» виражати молоді себе в цій сфері. Молодь, в свою чергу, не втрачає свого зв'язку із загальною культурою, розділяючи її фундаментальні норми та цінності. Сучасні дослідження орієнтуються на вивчення нових форм культурнрї активності сучасної молоді. Особлива увага приділяється формам тілесного догляду і насолоди. Експерименти зі своєю зовнішністю здійснюються вже не тільки через одяг, а через тіло: гоління голови, татуювання, нанесення шрамів. Навіть вживання наркотиків, розглядається як своєрідний спосіб експериментування, маніпуляції зі своєю тілесності і чуттєвістю. Вплив ідей постмодернізму призвів до того, що на певному етапі на Заході практично перестали говорити про субкультури, прийнявши їх як даність.
3.2 Соціалізація підлітка
Соціалізація - безперервний, багатогранний процес, який триває протягом усього життя людини. Але найбільш інтенсивно він протікає в дитинстві і юності, коли закладаються всі базові ціннісні орієнтації, засвоюються соціальні норми і відхилення. Найбільш важливе значення для соціалізації підлітка має соціум. При народженні дитина розвивається в основному в родині, у подальшому вона освоює все нові й нові середовища - дошкільні установи, компанії друзів, дискотеки і т.д. З віком освоєна дитиною «територія» соціального середовища все більше і більше розширюється.
При цьому підліток немов би постійно шукає і знаходить те середовище, яке для нього найбільшою мірою комфортне, де підлітка краще розуміють, ставляться до нього з повагою і т.д. Для процесу соціалізації важливе значення має, які установки формує те чи інше середовище, в якому знаходиться підліток, який соціальний досвід може накопичуватися у нього в цьому середовищі - позитивний або негативний.
Підлітковий вік, особливо з 13-15 років - це вік формування моральних переконань, принципів, якими підліток починає керуватися в своїй поведінці. У цьому віці з'являється інтерес до світоглядних питань, таким, як виникнення життя на Землі, походження людини, сенс життя. Моральні переконання підлітка складаються під впливом навколишньої дійсності. Вони можуть бути помилковими, неправильними, спотвореними. Це має місце в тих випадках, коли вони складаються під впливом випадкових обставин, дурного впливу вулиці, неблаговидних вчинків.
У тісному зв'язку з формуванням моральних переконань молодих людей складаються їх моральні ідеали. У підлітка молодшого віку в якості ідеалу виступає образ якої-небудь конкретної людини, в якій він бачить втілення якостей, які він високо цінує. З віком у молодої людини спостерігається помітний «рух» від образів близьких людей до зображень осіб, з якими він безпосередньо не спілкується. Старші підлітки починають пред'являти більш високі вимоги до свого ідеалу. У зв'язку з цим вони починають усвідомлювати, що оточуючі, навіть дуже улюблені та шановані ними, в більшості своїй самі звичайні люди, гарні і гідні поваги, але не є ідеальним втіленням людської особистості. Тому в 13-14 літньому віці особливе розвиток набувають пошуки ідеалу за межами близьких родинних стосунків.
У підлітків починають формуватися і розвиватися самосвідомість, потреба в усвідомленні та оцінки своїх особистісних якостей. Формування самосвідомості - один з найважливіших моментів у розвитку особистості підлітка. Факт формування і зростання самосвідомості накладає відбиток на всю психічну життя підлітка, на характер його навчальної та трудової діяльності, на формування його ставлення до дійсності. У підлітка з'являється досить помітне прагнення до самовиховання - прагнення впливати на себе, формувати ті якості особистості, які він вважає позитивними, і долати негативні, боротися з недоліками. У підлітковому віці складаються і закріплюються риси характеру. Однією з найбільш характерних особливостей підлітка, пов'язані зі зростанням його самосвідомості, є прагнення показати свою «дорослість». Переоцінюючи можливість своїх вікових здібностей, підлітки приходять до переконання, що вони нічим не відрізняються від дорослих людей. Звідси їх прагнення до самостійності і «незалежності», хворобливе самолюбство і образливість, гостра реакція на дорослих, які недооцінюють їх права та інтереси. [8]
Для підліткового періоду характерні:
1. Потреба в енергетичній розрядці;
2. Потреба у самовихованні; активний пошук ідеалу;
3. Відсутність емоційної адаптації;
4. Схильність до емоційного зараження;
5. Критичність;
6. Безкомпромісність;
7. Потреба в автономії;
8. Огида до опіки;
9. Значимість незалежності як такої;
10. Різкі коливання характеру та рівня самооцінки;
11. Інтерес до якостей особистості;
12. Потреба бути;
13. Потреба щось значить;
14. Потреба в популярності;
15. Гіпертрофія потреби в інформації.
У підлітків з'являється бажання вивчати своє «Я», зрозуміти, на що вони здатні. У цей період вони прагнуть себе затвердити, особливо в очах однолітків, піти від усього дитячого. Все менше орієнтуються на сім'ю і звертаються до неї. Тим часом зростає роль і значення референтних груп, з'являються нові образи для наслідування. Підлітки, що втратили орієнтир, не мають підтримки серед дорослих, намагаються знайти ідеал або зразок для наслідування. Таким чином, вони примикають до тієї чи іншої неформальної організації. Одна з особливостей таких груп - суперництво, в основі якого лежить потреба самоствердження. Молода людина прагне зробити щось краще, ніж інші, випередити у чомусь навіть самих близьких йому людей. Саме в просторі неформального спілкування можливий первинний, самостійний вибір підлітком свого соціального оточення та партнера. А прищеплення культури цього вибору можливе лише в умовах терпимості дорослих. Нетерпимість, схильність до викриття та моралізаторство провокують підлітків до протестних реакцій, часто з непрогнозованими наслідками.
3.3Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання підлітків
У субкультурі реалізується одна з основних потреб учнів - вибудовування образу «Я». Вплив неофіційною юнацької субкультури забезпечує компенсацію негативного ставлення до себе, низького рівня самоповаги, неприйняття образу власного тіла (невідповідності зовнішнього вигляду еталонів маскулінності і фемінімності). Субкультура виступає як форма самопред'явлення людини на культурно-естетичному рівні, коли людині подобається, перш за все, музика, одяг і т.д. Емоційна привабливість «неформального» стилю життя нерідко знижує значущість цілеспрямованої діяльності (навчання, хобі), сприяє розмивання життєвих перспектив. Передумовами до таких обставин є погана успішність в школі. Крім цього, у старшокласників - представників неофіційних юнацьких субкультур виникають ускладнення у взаєминах з дорослими й однолітками, що викликаються як провокуючим іміджем, так і некомпетентністю у спілкуванні. Відсутність узгодженості у сфері спілкування, посилюється після того, як школяр починає пред'являти себе як представник субкультури. [16]
Внаслідок впливу субкультури можна виділити три ймовірних наслідки для соціалізації:
· позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей у групі однолітків, соціальне та культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування),
· соціально-негативна (наркотизації, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, залучення до кримінальної способу життя),
· індивідуально-негативна (мораторій на соціальне та культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму і ескапізму - «втечі» від соціальної реальності).