У той же час у США, де масовий приплив іммігрантів йде більше 200 років, вихідці з інших країн, по суті, «годують країну»: в самій активній соціальній групі – від 25 до 54 років – їх 59%. Іммігранти є «годує силою» і в багатих країнах Азії. Скажімо, в Об'єднаних Арабських Еміратах 95% робітників – корейці, індійці, палестинці, а інженери – європейці. У Сінгапурі іммігранти взагалі складають більшість населення (більше 40% приїхали з Китаю, 30% – з Індії). Тобто, іммігранти можуть як збагатити країну, в тому числі і в демографічному плані, так і зруйнувати її. І Україна ще доведеться впритул зіткнутися з цією нелегкою проблемою.
Однозначно тут не відповіси. У цілому медицина як галузь в Україні не гірша, ніж у Європі, але більшість громадян не в змозі платити за сучасну діагностику, ліки, не кажучи вже про операції, адже задеклароване в Конституції безкоштовне медобслуговування в реальному житті обмежується лише викликом швидкої допомоги та візитом до дільничного лікаря за рецептом. Не випадково в Україні з'явилося безліч запущених хвороб, що здобувають усе більш масового характеру. Наприклад, загальна кількість онкохворих наближається до 1 млн. чоловік, кількість нових випадків онкологічних захворювань щорічно перевищує 160 тисяч. Також зростає кількість хворих на туберкульоз, СНІДом, вірусним гепатитом. Щорічно реєструється майже 40 тисяч випадків захворювання на туберкульоз, причому близько однієї тисячі – серед самих медпрацівників. Все більше молоді та людей зрілого віку підсаджуються на наркотики і алкоголь – рахунок теж вже йде на мільйони! Не випадково, що середня тривалість життя в Україні – 67 років (у чоловіків 62 роки, у жінок – 73). Для порівняння: в Європі люди живуть набагато довше, ніж у нас. У Німеччині, Великобританії, Фінляндії і Греції – 79 років. У Франції, Норвегії та Іспанії – 80, а в Швеції, Італії, Ісландії і Швейцарії – 81 рік. Ну а найдовше, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, живуть жителі Країни Вранішнього Сонця. Середня тривалість життя в Японії, незважаючи на всі тамтешні урагани, цунамі і землетрусу, складає 82 року (чоловіки – 79, жінки – 86). До речі, по 79 років живуть чоловіки і в продувається вітрами крижаними Ісландії…
Щоб не закінчувати ці нотатки на далеких від нашої дійсності прикладах, порадуємо читачів тим, що і в України є понад 1,5 тисячі довгожителів, чий вік сягнув 100-річний рубіж. Найбільше «дуже літніх» людей у Рівненській області – 95 (дані на квітень цього року). За офіційною статистикою, на 100 тисяч жителів там доводиться більше шести довгожителів, у той час як на більшій частині нашої країни їх кількість не перевищує двох осіб. Так що і в рідній Вітчизні є на кого рівнятися!
Замість останнього питання.
Демографічна проблема, як ми бачимо, є багатогранною. І одним лише матеріальним заохоченням за народження дитини її не вирішити. У демографічній ситуації важливу роль грають навіть такі «дрібниці», як боротьба з курінням і реклама алкоголю, рівень техніки безпеки на виробництві та наявність лікарів-педіатрів в районних поліклініках (в Україні, виявляється, вже шість років у медичних вузах не готують дитячих лікарів!). Але головну – і вирішальну – роль у поліпшенні демографічної ситуації відіграє рівень добробуту народу, який у свою чергу залежить від економічного потенціалу держави. Потенціал у Україні є, а от з добробутом в масовому масштабі поки, на жаль, сутужно. Тому прав Голова парламенту О. Мороз, не втомлюється повторювати, що Європу треба будувати насамперед нам самим у себе в Україну. Тоді буде і хліб (добробут), і пісня (діти), і загальна тривалість життя людей почне збільшуватися.
Демографічна картина Україні і багатьох пострадянських країн чимось схожа на простий математичний приклад: «мінус два, плюс один». Адже в нашій країні смертність вже давно перевищує народжуваність, поняття «приріст населення», на жаль, застаріло, а ось аналога йому з негативним значенням ще не придумали.
Всі ми знаємо і бачимо, що відбувається в нашій країні з позиції демографії, народжуваності і смертності. Рідко коли побачиш сім'ю з трьома дітьми, але ж саме тільки такі багатодітні сім'ї забезпечують показник приросту населення.
Ми розуміємо, що нинішня демографічна ситуація негативно відіб'ється на майбутніх поколіннях, у зв'язку з падінням добробуту українців вчені заявляють про зниження народжуваності до 2009–2010 роках. В першу чергу криза б'є по молодим сім'ям. Демографи стурбовані в першу чергу довгостроковими тенденціями, так як це загрожує скороченням працездатного населення України. Деякі фахівці стверджують, що помітним стане зменшення працездатного населення вже в 2012 році.
Населення України стрімко скорочується з 1992 року, були періоди, коли воно зменшувалося на 200–300 тисяч на рік. У період стабільності економіки цей показник зменшився, але тренд зниження зберігся. Позитивним фактором стало підвищення народжуваності, починаючи з 2000 року, але фахівці пов'язують це з великою кількістю жінок, що народилися в 80-ті роки, коли був сплеск народжуваності, і тепер вступили у репродуктивний вік. Зниження смертності обумовлено тим, що на початку 2000-х років в пенсійний вік вступили люди, що народилися в період Другої світової війни. У період військових дій народжуваність різко впала, що і стало причиною невеликого числа пенсіонерів 2000-х років, народжених у 1940-і рр. Що ж стосується державних заходів, що приймалися з метою стимулювання народжуваності, їх вплив було невелике, хоча в 2004–2007 рр. виплати допомоги по догляду за дитиною суттєво допомогли бюджетам молодих сімей. На жаль, зараз ця програма буде згорнута.
Таким чином, у період 2000–2008 років збільшувалася кількість працездатного населення вік від 16 до 60 років. Податки і відрахування знизили економічне навантаження на бюджет і взагалі підтримали економічне зростання України, ВВП України зростав у середньому на 5% на рік. Кількісне вираження цього – приблизно на кожну тисячу працездатного населення припадало близько 500 утриманців (людей похилого віку і дітей), що є досить непоганим показником.
Скоро картина буде змінюватися, тому що на пенсію вийде покоління народилися в післявоєнний підйом. Працездатне населення буде скорочуватися, і навантаження на пенсійну систему знову буде рости.
Не можна також забувати і про велику кількість працюючих за кордоном українців, багато хто не просто заробляють гроші, а шукають можливості залишитися там жити назавжди і перевезти туди свою родину.
Збільшення соціальних видатків 2012–2020 рр. може дуже боляче вдарити по всіх секторах економіки нашої країни, і можна не сподіватися на швидкий вихід із кризи і повернення до минулих позиціях приросту.
Подібні демографічна проблема стоїть і перед Росією, яка активно намагається приймати закони про залучення працездатного населення з країн СНД. Так, наприклад, Державна дума Росії розглядає законопроект «Карта росіянина», який дозволить іммігрантам не мати громадянства Росії (в Україну заборонено мати подвійне громадянство), але отримати всі права для роботи і навчання на її території.
Криза завжди приносить велике скорочення працездатного населення країни, пов'язаного з міграціями й зрослим прагненням безробітних до алкоголізму. Криза триватиме до 2010 року, і якщо врахувати всі фактори, які впливають на можливість стабільного економічного зростання, з упевненістю можна сказати, що його досягнення є складним завданням. Зростаюча навантаження на видаткову частину бюджету по соціальних виплатах буде перешкоджати притоку інвестицій, розвитку інфраструктури, лібералізації оподаткування.
Навіть якщо держава почне проводити політику стимулювання народжуваності, реальні позитивні показники можна очікувати тільки після 2020 року. Зараз у нас є вихід лише в не зовсім популярної пенсійної реформи. Достатні економічні преференції для інвесторів могли б сприяти залученню робочої сили. На жаль, на цьому терені ми будемо конкурувати з Росією.
Емігранти з Африки чи найбідніших країн Азії, могли б підтримати економічне зростання, але з іншого боку наше суспільство до цього не зовсім готове, на цьому ґрунті можливі міжетнічні конфлікти.
З впливом демографії на показники економічного зростання зіткнулися і розвинені країни Європи, Японія. Європа намагається вирішувати їх за рахунок недавно прийнятих до Євросоюзу країн – Польщі, Румунії. Наприклад, багато експертів стверджують, що в країнах Балтії, прийнятих в Європейський Союз, нікому працювати, так як все працездатне населення мігрувало в інші більш розвинені країни Європи.
У США, що мають колосальний дефіцит пенсійної системи більше 50 трильйонів доларів, демографічна проблема успішно вирішується за рахунок іммігрантів. У середньому кожні 10 років населення країни приростає на 5–7 млн. осіб, в основному за рахунок низько кваліфікованої робочої сили.