Контрольна робота
«Соціологія»
на тему: Соціологічний аналіз соціально – демографічної
структури
План
1. Місце соціально – демографічних груп у соціальній
структурі суспільства. Демографічна політика…………….. 3
2. Молодь як специфічна соціально – демографічна група……. 6
3. Молодь в сучасних умовах…………………………………… 11
4. Сімейні відносини і демографічні процеси ………………… 14
5. Висновок ……………………………………………………… 18
Місце соціально – демографічних груп у соціальній
структурі суспільства. Демографічна політика
У соціальній структурі суспільства винятково важливе місце належить соціально-демографічним «зрізам». Соціально-демографічна структура-
це результат накладання демографічних структур (статевої, вікової, сімейної) на соціальну. Статистичними параметрами в таких випадках є: народжуваність, смертність, шлюб, розлучуваність, міграційний обмін населення між міською і сільською місцевостями, а також між різними територіями.
Населення - сукупність мешканців якоїсь території (земної кулі, країни, обл., міста і т.п.). Орієнтовно до кінця епохи палеоліту (приблизно 15 тис. років до н.е.) чисельність населення на нашій планеті досягала 3 млн. чол., до кін. неоліту (2 тис. років до н.е.) - 50 млн. чол., на поч. н.е. 230 млн. чол., до кін. І тис, н.е. - 275 мли. чол., у 990 р. - 1,6 млрд. чол., у сер. 90-х рр. ХХ ст. 5,5 млрд. чол.
В поняття демографічна політика часто вкладається дуже вузьке коло питань, обмежених природним відтворенням населення. Демографічна політика - фактично соціальна політика в широкому розумінні, але з врахуванням якісного складу населення того або іншого регіону, населеного пункту, а також виробничого колективу — і повинна сприяти зміцненню сім'ї, соціальної справедливості при розподілі суспільних благ, що створюють найсприятливіші умови для виховання підростаючого покоління, поєднання материнства з трудовою і соціальною активністю жінки, збільшення тривалості життя, поліпшення становища пристарілих та інвалідів, планомірного розвитку соціальних благ відповідно демографічній ситуації. Отже, демографічна політика- система соціальних заходів, спрямована на формування бажаної для суспільства усвідомленої демографічної поведінки. Демографічна політика передбачає і систему заходів по регулюванню народжуванності, піклування про всі статевовікові категорії(дітях, жінках, чоловіках, пристарілих та ін.), зміцнення сім'ї.
Демографічна (та й соціальна) політика в Україні поки що є безсистемний набір різних допомог і пільг, розмір яких визначається не потребами сім'ї, а можливостями державної казни. В результаті допомоги і пільги за всієї їх корисності для сімей виявляються не ефективними, не змінюють демографічних тенденцій. Наступила уже пора змінювати стратегію соціальної
(і демографічної) політики. Від політики допомог потрібно переходити до політики доходів, чим і занепокоєний уряд України. В ідеалі треба прагнути до того, щоб ні пільги, ні допомоги стали не потрібні. Сім'я з кількома дітьми має стати спроможною утримувати себе. Допомога в деяких екстремальних ситуаціях: молодій сім' ї на початку її становлення, у випадках хвороби або втрати годувальника, одиноким літнім людям та ін., є необхідною. Поруч з матеріальними факторами величезне значення належить і факторам моральним. Треба підняти престиж сімейного життя, домашніх занять, підвищити роль матері та батька та ін.
Характер життєдіяльності сім'ї, внутрішні відносини впливають на поведінку людини - працівника в усіх сферах життя і, насамперед, на її діяльність у трудовому колективі (виробничу, суспільну та ін.). У зв'язку з цим сім'я виступає як фактор стабільності трудового колективу. Трудовий же колектив може впливати на стабілізацію сімейно-шлюбних відносин. Ставлення сім'ї до підприємств формується засобами масової інформації, системою професійної орієнтації, ступенем участі підприємства у вирішенні проблем населеного пункту, де розташоване, і ставленням адміністрації до проблем сім'ї та побуту та ін. Соціальний опит на ряді підприємств Харкова показав, що на вибір місця роботи більшістю опитаних (56 %) впливали не засоби масової інформації або зусилля школи і підприємств, а сім'я; випадкові обставини - 30 %; часто мотиви взагалі відсутні — 10 % та ін. Ще слабо впливає на вибір майбутнього місця роботи і школа: лише 10 % опитаних прийшли працювати на те підприємство, де працювали мати і батько. Багато з опитаних висловились категорично проти того, щоб їх діти йшли працювати на під-підприємства де вони трудяться. Мабуть, не головна роль належить у виборі професії і підприємству.
Головну роль в здійсненні демографічної політики відіграє держава і місцеві органи влади. Підприємства займаються, насамперед, виробництвом. Проте це не означає, що вони можуть ставитись до своєї території як тимчасові господарі, за принципом «після мене - хоч потоп». Тут йдеться про культуру виробництва. Це особливо важливо в найближчому майбутньому, коли підприємства одержать дійсну господарську самостійність, розгорнуть конкретні ринкові відносини, будуть змушені більше дбати про підвищення якості робочої сили. Підприємство не повинно займатися демографічною політикою, дбати про підвищення народжуваності та ін. Але підприємство може багато зробити в інтересах підвищення ефективності виробництва, поліпшення умов праці та побуту працівників, підвищення культури виробництва, сприяючи тим самим поліпшенню становища навколишнього середовища.
Все це стосується демографічних результатів. Стійкість, стабільність тієї чи іншої соціальної спільності (в такому випадку сім'ї та трудового колективу) залежить від задоволення різних потреб її членів: матеріальних (продукти, житло, одяг та ін.) і соціально-психологічних (відчуття цінності своєї особи, потреби взаєморозуміння та ін.). Індиферентність трудових колективів до реалізації соціально-побутових проблем значно відбувається і на внутрішніх сімейних відносинах, що нерідко викликає конфлікти у сім'ї незадоволення сімейним життям тощо. В різноманітності соціально-економічних зв'язків сім'ї і суспільства, сім'ї і держави важливішу роль все ж відіграють взаємозв'язки між трудовим колективом і сім'єю. Саме трудові колективи покликані не тільки проявляти піклування про поліпшення умов праці і побуту, але й дбати про задоволення інтересів та потреб працівників і їх сімей та ін.
Молодь як специфічна соціально – демографічна група
Молодь це - соціально- демографічна спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізаціі норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей статусу.
Демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертності, співвідношення молодих чоловіків і жінок тощо. Соціологія молоді вивчає специфічну спільність, яка перебуває в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає важливий етап сімейної та позасімейної соціалізації та адаптації, інтеріоризації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, соціальних ролей і статусів. Цей процес проявляється в специфічно молодіжних формах поведінки й свідомості, у поняттях молодіжної субкультури, моди, музики, мови тощо. Активна роль молоді в процесах соціалізації зумовлюється тим, що вона не лише копіює усталенні взірці адаптації поведінки і взаємодії, але й здатна вносити в них новий зміст Залежно від умов життя, що постійно здійснюються. Соціологи висловлюють думку, що конкретизація суттєвих рис молоді з метою їх дальшого емпіричного аналізу може реалізуватися виділенням основних віх соціального становлення особи і сукупністю оцінок, рис, властивих різним групам всередині самої молоді. В процесі становлення і мужіння молоді вирішується насамперед формування правової відповідальності (часткової і повної), повноліття, можливості приступи ти до праці, одруження і створення сім'ї, соціально-економічної самостійності тощо. Вирішується і питання вікових меж періоду молодості. Традиційно, в соціології вважалося, що межі молодості в інтервалі від 16 до 30 років. Починаючи з 80-х років поширюються думки, що вік молоді лежить в межах від 14 до 35 років. В основі лежить міркування про продовження періоду молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, досягнення економічної незалежності від батьків, держави та ін. Це відображає об'єктивні процеси в житті та розвитку суспільства, утвердження молоді.
Проблема формування свідомості молоді - одна з провідних в соціології. Cвідомість молоді - спільнісна та групова - різновиди масової свідомості: політико-правової, економічної, моральної тощо, які функціонують на теоретико - пізнавальному, емоціонально-чуттєвому та поведінковому рівнях.
Теоретико-пізнавальний рівень охоплює систематизовані наукові погляди і знання, що служать основою для формування наукового світогляду і міцних переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об'єктивно і адекватно оцінювати дійсність.
Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і цілісності. Емоційно - чуттєвий рівень тісно взаємозв'язаний зі змістом поведінкового рівня і перебуває в певній залежності від поведінки індивіда, адже головна особливість молодіжної свідомості - надмірна емоційність - загрожує перетворитися в її недоліки. Поведінковий рівень молодіжної свідомості охоплює соціальні настанови, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свої дії якісно. Свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетінням всіх її складових рівнів, що відмінні за змістом і метою. Цілісність сукупності всіх складових свідомості молоді не виключає суперечностей в середені кожного рівня і в їх взаємодії і суперечності, джерелом духовного розвитку особистості. Та внутрішні суперечності духовного світу молоді мають мету, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів та соціальних настанов може призвести до руйнування цілісності особи. Проявами порушення міри є двоякість моралі та свідомості взагалі, почуття та емоції, що взаємно виключають одне одного, суперечливість поведінки, недотримання слова та ін. Це певна соціальна незрілість, інфантелізм молоді.