Протилежним за значенням є культурний релятивізм, що проголошує абсолютну самобутність будь-якої культури. Згідно з цим принципом будь-яка культура може бути зрозумілою лише у власному контексті і тільки тоді, коли оцінювати її за її власними стандартами в усій цілісності. Цю тезу вперше сформулював Г. Самнер і згодом розвинув Р. Бенедикт.
На наш погляд, слід виходити з того, що будь-яка культура є здобутком загальної цивілізації, і її слід розглядати в системі всіх культур з орієнтацією на тенденції розвитку загальнолюдської культури. А це є поєднанням рис етноцентризму і культурного релятивізму в сприйнятті культури. За такого підходу індивід не тільки відчуває гордість за культуру своєї групи чи суспільства, є прихильником її основних взірців, а й здатний зрозуміти інші культури, поведінку членів інших суспільних груп і визнає їхнє право на існування.
Література
1. Бабій Л. Г. Діалектика розвитку історичних типів культури. — Львів, 1991.
2. Войтович С. О. Світ соціальних відносин в українській культурі: історико-соціологічне дослідження. — К., 1994.
3. Здіарук С. І., Парахонський В. О., Валевський О. Л. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України. — К., 1995.
4. Ионин Л. Г. Социология культури. — М., 1994.
5. Історія української культури. — Миколаїв, 1996.
6. Коган Л. Н. Социология культури. — Екатеринбург, 1992.
7. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. — Тернопіль, 1993.
8. Культура і побут населення України. — К., 1991. Культурология. XX век: Антология // Философия и социология культури. — М., 1994.
9. Победа Н. А. Социология культури. — Одесса, 1997. Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М, 1992. Смелзер Н. Социология. —М., 1994. Столяров И. А. Управление культурой. — М., 1988. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. — Львів, 1996. Якуба О. Социология. — Харьков, 1995.