Заповнення тріщини можна виконувати різними способами, застосовуючи різноманітні матеріали. Вибір способу й матеріалу залежить від причинвиникненнятріщин, характеру, типу й впливу на несучу здатність залізобетонної конструкції. Останній фактор особливо важливий.
Якщо елемент конструкції не втрачаєнесучоїздатності, можна застосувати метод розшивки поверхні тріщин і її подальшого забивання. Спочатку дуже ретельно простукують усю лінію тріщини, щоб виявити навіть незначні порожнечі.Усіокам'янілі забрудненнявидаляютьметалевою щіткою,потімстисненим повітрям ретельно очищають тріщини. Після цього за допомогою шпателя заповнюють їхполімерцементноїрозчинною сумішшю Ceresit CX (CX 1 CX 5). Замазують тріщини перпендикулярношву,потімвирівнюють "на здирання" урівень із площиною бетону.
Якщо елемент конструкціївтрачаєнесучу здатність або якщо розшиватиповерхнянедоцільно, одним з найбільш ефективних способівєін'єкції полімерних смол безпосередньо в тріщину.Рухливітріщини заповнюють матеріалом Ceresit CD 33, анерухливі- Ceresit CD 32. Цісучаснімалов’язкікомпозиції наосновіепоксиднихсмол здатні до зчеплення з вологим бетоном. Крім того, ін'єкції можливі вширокомуінтервалітемператур, вони мають незначну усадку й тягучість, тому ними можна якісно заповнювати тріщини.
Роботи з ін'єкцій смол необхідноробитив такій послідовності:
• підготовка тріщин
• визначення місцезнаходженнякрапокін'єкцій і герметизації поверхні
• ін'єкції смоли й заповнення отворів.
Підготовка тріщин
Перед застосуванням ін'єкційних композиційосновуочищають від речовин, які знижують адгезію з нею,такихяк жир,масло, оліфа, мастика і т.д. Неміцні, тендітніділянкиповерхнівидаляютьмеханічно,потімвиконують надсічку поверхні тріщин з наступним їхнімочищенням. Тріщини із шириною розкриттяменш0,5 ммочищенняне вимагають. Бруд і воду із тріщинвидаляютьза допомогою стисненого повітря від компресора. Після ретельногоочищенняповерхні приступають дорозміткикрапокін'єкцій.
Визначення місцезнаходженнякрапокін'єкцій і герметизації поверхні
Відстань міжкрапкамиін'єкційвизначається, як правило, глибиною й шириною розкриття тріщин (близько 30див). Слід прагнути звести кількістькрапокін'єкцій до розумного мінімуму, якийздатнийзабезпечити максимальне проникнення смоли й вільне заповнення нею тріщини приневисокомуробочомутиску.
Розміткупід отвори, якіпередбачаєтьсясвердлити, виконують за допомогоюдротовихцвяхів із кроком приблизно 30див. Потім тріщину ізолюють матеріалом Ceresit CX 5. Після затвердіння цвяхивидаляють, просвердлюютьотворуна глибину приблизно 5див(їх діаметр повинен відповідатирозмірунабивнихобладнань) і очищають стисненим повітрям.
Технологічні операції з ремонту тріщин
1. Розшивання тріщин за допомогою перфоратора
2. Очищення тріщин і отворів стисненим повітрям
3. Забивання тріщин
4. Ін'єкція смоли.
Ін'єкції смоли
Існує кілька способів ін'єкцій, найпоширенішимиєнаступні:
• з подачею матеріалу самопливом або під тиском з попереднім перемішуванням компонентів
• з безперервною індивідуальною подачею смоли й затверджувача, якійдутьпо окремих трубках
Тиск ін'єкції залежить від ширини розкриття, глибини тріщин і в'язкості смоли. Як правило, воно повинне бути невисоким і не перевищувати 0,1Мпа.
Точкиін'єкціївертикальнихі порядок чергуваннякрапокін'єкції в горизонтальних елементах. Істотнимпри ін'єкції будь-якої тріщиниєрівномірне проникнення розчинної суміші й абсолютне заповнення нею тріщини. Ін'єкції похилих або вертикальних тріщин починають із найнижчоїточкийроблятьроботу знизу нагору. Така послідовність необхідна, оскільки смола має властивість випливати ізточки,розміщеноївище.
Для горизонтальних тріщин чіткий порядокдобуткуробітвідсутній. Ін'єкції виконують або від країв тріщини, рухаючись до середини, або навпаки, від середини, рухаючись спочатку вліво до кінця тріщини, апотімвправо, або від середини поперемінно вправо й уліво
3. Технологія підготовки поверхонь
Виконуються такі технологічні операції.
1.Очищення і згладжування поверхні — нову обштукатурену і бетонну поверхню потрібно очистити від пилу, бруду, набризків і патьоків розчину торцем деревини та спеціальним пристроєм. Цю операцію можна виконати за допомогою шліфувальної шкурки, закріпленої у спеціальному пристосуванні для шліфування. Робітник має стояти напівобертом до стіни на відстані 1м і притискати шліфувальне пристосування, щоб кут між держаком і стіною дорівнював 300—40°. Шліфування виконують вертикальними чи горизонтальними рухами.
2.Розшивання дрібних тріщин — виконують дрібним шпателем чи малярним ножем на глибину 2—3 мм. Шпатель має бути нахилений під кутом 45° до кромки тріщини. Розшиту тріщину обмітають від пилу. Дрібні (волосяні) тріщини затирають дерев'яною теркою, змочуючи поверхню водою.
3. Перше ґрунтування, прооліфлення - при простому фарбуванні розшиті тріщини змочують водою (під водне фарбування) чи наносять оліфу (під неводне фарбування). Цю операцію виконують для того, щоб підмазочну суміш міцно утримувати у вибоях і розшитих тріщинах. Оліфу наносять пензлем—ручником, а воду — рогожною чи маховою щіткою. Ґрунтовку наносять на поверхню рогожною чи маховою щіткою, розтушовуючи її на стінах вертикальними рухами щітки, а на стелях — уздовж падаючого світла.
4. Часткове підмазування - тріщини підмазують після висихання шару ґрунтовки. Під водне фарбування застосовують гіп-сокрейдову чи гіпсоклейову підмазку, під неводне фарбування -олійну. Підмазку наносять металевим шпателем, переміщуючи його у напрямі тріщини під кутом 60°-70°, а розрівнюють — рухом уздовж тріщини.
Крім того, підготовлені під фарбування обштукатурені та бетонні поверхні мають бути просушені: вологість ретельно підготовленої поверхні не повинна перевищувати 8 %.
Підготовка раніше пофарбованих бетонних поверхонь
Для цих робіт використовують штукатурний розчин, 1—3 % розчин соляної кислоти, оліфу, підмазку гіпсоклейову та олійну. Виконуються такі технологічні операції.
1.Видалення неміцної штукатурки, відшарованої фарби.
2.Визначте межу дефектного шару. Для цього поверхню простукайте молотком. Глухий звук означатиме, що у цьому місці фарба не зчеплені з поверхнею. Відбийте молотком ізніміть штукатурною лопаткою шар, що відстає. Фарбу зчищають скребком чи шпателем.
3.Очищення поверхні. Якщо поверхня вже кілька разів фарбувалася, то на ній
4.може утворитися набіл (за водного фарбування), тобто товстий фарбувальний шар, який необхідно видалити.
Слабкий набіл змивають водою за допомогою рогожної чи махової щітки. Міцний набіл змочують гарячою водою і залишають на 1—2 години, потім знімають металевим шпателем чи шкребком. Міцні казеїнові, силікатні набіли змочують 1—3 % розчином соляної кислоти (1 л води на 10...ЗО г кислоти) і після розм'якшення зчищають шпателем, скребком.
Під час розведення кислоту вливають у воду, а не навпаки!
Після зняття набілу всю поверхню промивають водою за допомогою рогожної чи махової щітки.
Під час підготовки поверхні під високоякісне фарбування обов'язково виконується друге шпаклювання та шліфування. Другий шар шпаклівки наносять завтовшки 0,5 мм. Прийоми виконання другого шпаклювання та другого шліфування такі самі, як і за наведених вище технологічних операцій.
Друге ґрунтування (перше ґрунтування виконується за простого фарбування) виконують за поліпшеного та високоякісного фарбування. Під клейове фарбування застосовують купоросну, миловарну ґрунтовку. Під вапняне - вапняну. Під силікатне фарбування — силікатну. На 10 л купоросної, миловарної ґрунтовки кладуть 6—7 кг крейди. Зазначені ґрунтовки наносять за водного фарбування. За неводного фарбування використовують оліфу—оксоль. Розглянемо технологічні прийоми другого ґрунтування.
Наносять ґрунтовку рогожною чи маховою щіткою, а потім розтушовують на стінах вертикальними рухами, на стелях — уздовж падаючого світла.
Третє ґрунтування з підфарбовуванням виконують за високоякісного фарбування. За водного фарбування використовують ті самі ґрунтувальні суміші, але без крейди. До ґрунтовки додають пігменти, що переважатимуть у фарбуванні. За неводного фарбування використовують олійну фарбову суміш. Колір суміші — як для остаточного фарбування.
4. Техніка безпеки під час фарбувальних робіт
Основними причинами травматизму під час фарбування є невра-хування дії шкідливих факторів та нехтування заходами для їх попередження. Охарактеризуємо шкідливі фактори, наявні під час виконання малярних робіт, та заходи щодо їх попередження.
Більшість фарбових сумішей, у яких розчинниками є рідини, що легко випаровуються, шкідливі для організму людини, а деякі, виготовлені на свинцевих та мідних пігментах чи із застосуванням бензолу, - отруйні.
Під час висихання фарбових сумішей відбувається виділення в повітря парів летких розчинників, тому фарбові суміші негативно діють на організм людини. Отруйні речовини потрапляють до організму людини через органи дихання, шкіру та шлунок.
Під час виконання малярних робіт усередині приміщення олійними фарбами має бути забезпечена природна (провітрювання) чи штучна вентиляція.
До готування лакофарбових сумішей зі шкідливими і вогненебезпечними речовинами допускаються робітники, які пройшли спеціальне навчання. Забороняється застосовувати для малярних робіт, незалежно від їх обсягу, свинцеві білила як складову частину фарб, а бензол і етиловий бензин — як розчинники.
Під час виконання малярних робіт усередині приміщень методом розпилення, а також під час застосування швидкосохнучих лакофарбових матеріалів, що містять леткі розчинники, робітники повинні бути забезпечені протигазами відповідного типу, захисними окулярами, респіраторами зі спеціальними патронами чи фільтрами для видалення парів, газів розчинників; нешкідливими миючими засобами і теплою водою для миття.