Смекни!
smekni.com

Мурування стін полегшеної конструкції монтаж плит перекриття зварювання сталі 15 гс товщиною 4 (стр. 7 из 9)

Гасити палаючий бензин, гас або дизельне пальне водою не можна, тому що ці рідини легше води, спливають на її поверхню і продовжують горіти.

При гасінні пожежі в складі СаСО3(карбіду кальцію) і негашеного вапна (Са) – не можна застосовувати воду, тому що карбід взаємодіє з водою, виділяє ацетилен, і сильно розігріваючись, розпалює його, а вапно, розігріваючись, сприяє розвитку горіння. Для цього застосовують порошкові вогнегасники, а також сухий пісок, азбестове покривало.

При горінні балонів з газами або навісів для зберігання балонів використовують пінні вогнегасники; балони інтенсивно прохолоджують струмами води.

Після прибуття на місце пожежі пожежної частини, члени ДПД, інші працівники і службовці виконують розпорядження керівника пожежників і діють відповідно до його вказівок.

5. До первинних засобів гасіння пожеж: відносять:

- внутрішні пожежні крани (ПК), обладнані рукавами і стволами;

- вогнегасники усіх видів;

- як первинний засіб вогнегасіння може бути використаний: протипожежний щит, обладнаний відрами, баграми, гаками, сокирами, ящиками з піском, бочками з водою;

- кошми або азбестові покривала.

Автоматичні установки пожежогасіння:

- спринклерні установки – призначені для гасіння пожеж твердих і волокнистих речовин за допомогою води;

- дренчерні установки – використовують для гасіння пожеж на всій площі приміщення за допомогою води.

Профілактика травматизму

1. Причинами травматизму в навчальних майстернях можуть бути:

- відсутність інструктажу з безпечних прийомів роботи при кам'яному муруванні;

- відсутність контролю і нагляду за роботою учнів;

- несправні машини, механізми (електро – та вібромолотки, розчино – та бетонозмішувачі);

- захаращення робочого місця учня будівельним матеріалом та сміттям;

- відсутність проходів між матеріалами;

- недотримання правил техніки безпеки з боку учня;

- відсутність попереджувальних написів, плакатів про безпечні методи роботи;

– відсутність індивідуальних засобів захисту.

Недотримання правил техніки безпеки призводить до травматизму, шкідливих наслідків для здоров'я.

2. Основні причини виробничого травматизму:

- допуск до роботи на висоті робітників, не придатних за станом здоров'я для виконання таких робіт;

- перебування на роботі в стані алкогольного сп'яніння;

- невикористання засобів індивідуального захисту;

- перебування в небезпечній зоні, або на конструкціях, що піднімаються і переміщуються кранами;

- застосування небезпечних прийомів.

3. Основними фаховими захворюваннями на будівництві зазвичай вважають:

- поперековокрижові радикуліти;

- простудні захворювання тощо.

4. Розслідування та облік виробничого травматизму здійснюється відповідно до Положення про розслідування та облік нещасних випадків. Відповідно до Положення розслідуванню та обліку підлягають нещасні випадки, що трапилися:

- протягом робочого часу;

- під час виконання надурочних робіт і робіт у вихідні та святкові дні.

Про кожен нещасний випадок на виробництві потерпілий або свідок нещасного випадку повинен:

- негайно повідомити майстра, виконавця робіт або іншого безпосереднього керівника робіт, який зобов’язаний терміново організувати першу допомогу потерпілому, або, якщо необхідно, доставити його до лікувального закладу;

- повідомити керівника будівельної організації про нещасний випадок;

- до розслідування зберігати на робочому місці обстановку та стан устаткування, якими вони були на момент випадку у межах, що визначаються виробничим процесом.

Розслідуванню і обліку зі складанням акту за формою Н-1 підлягають нещасні випадки, що спричинили втрату потерпілим працездатності більш як на 1 день. Такі акти мають зберігатися протягом 45 років.

При нещасних випадках з учнями ПТУ складається акт за формою Н-2.

Необхідно пам’ятати, що відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону праці» забороняється праця підлітків у вихідні, святкові дні та надурочні години.

Основним принципом профілактики травматизму є неухильне дотримання правил техніки безпеки на виробництві.

Техніка безпеки при електрозварювальних роботах

Загальні положення

При провадженні електрозварювальних робіт на зварника діють промені зварної дуги, на очі й частини тіла можуть попасти бризки розплавленого металу й шлаку; йому загрожує небезпека враження електрострумом.

Безпека зварювальних робіт цілком залежить від рівня професійної майстерності, знань і уміння виконання їх зварником.

До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи не молодше 18-літнього віку, які пройшли медичний огляд, навчені за програмою теоретичної і практичної підготовки, склали іспит кваліфікаційній комісії і мають посвідчення установленого зразка з вкладишем талона пожежної безпеки та яким присвоєна II група з техніки безпеки.

Осіб жіночої статі можна допускати до виконання ручного електродугового зварювання тільки на відкритих майданчиках, не в приміщенні.

Кожен електрозварник може бути допущений до роботи тільки після проходження ним ввідного (загального) інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежобезпеки, інструктажу на робочому місці, який слід проводити при кожному переході на іншу роботу або при зміні умов праці.

Повторний інструктаж провадиться не рідше одного разу на три місяці. Проведення інструктажу реєструється у спеціальному журналі. Знання зварниками правил техніки безпеки перевіряються щорічно.

Експлуатація електрозварювальних установок

Електрозварювальна установка (трансформатор, агрегат, перетворювач) повинні мати паспорт, інструкцію по експлуатації та інвентарний номер.

Джерелами зварного току можуть бути спеціально призначені для електрозварювальних робіт трансформатори, генератори і випрямлювачі. В електричну мережу їх включають тільки за допомогою пускових пристроїв. Здійснювати живлення зварною дугою від силової або освітлювальної електромережі забороняється.

Включати в електромережу і відключати від неї електрозварювальні установки, а також ремонтувати їх повинні тільки електромонтери. Зварникам виконувати ці роботи забороняється.

При одночасному використанні кількох трансформаторів їх встановлюють не ближче як 0,35 м один від одного. Відстань між ними і ацетиленовими генераторами повинна бути не менше 3 м. Електрозварювальні трансформатори слід перевіряти не рідше одного разу на місяць.

Оглядають і чистять установки пускової апаратури не рідше як один раз на місяць. Ізоляцію струмоведучих частин зварного ланцюга перевіряють не рідше як один раз на три місяці (при автоматичному зварюванні під шаром флюсу – один раз на місяць). При цьому витримується напруга 2 кВ протягом 5 хв. Результати перевірки реєструються в журналі.

Електродотримач повинен бути легким, зручним у роботі, забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів, просто і надійно з'єднуватись зі зварювальним проводом, а також мати козирок, який захищає руку зварника.

Користуватися саморобними електродотримачами забороняється.

Держак електродотримача повинен бути з теплоізоляційного діелектричного матеріалу.

Забороняється застосовувати електродотримачі з підвідними проводами в держаку при силі току 600 А й більше. Як зворотний провід, який з'єднує зварювальний виріб з джерелом току, можуть бути гнучкі проводи, а також, де це можливо, стальні шини будь-якого профілю достатнього перерізу, плити і самазварювана конструкція. Використання як зворотного проводу мережі заземлення металевих будівельних конструкцій, комунікацій і не зварюваного технологічного обладнання забороняється. Корпус зварювального трансформатора і вторинну обмотку необхідно заземлювати (занулювати). Діаметр заземлюючого гвинта – не менше 8 мм.

Виконують електрозварювальні роботи в спеціальному приміщенні, вільна площа якого (без обладнання) повинна бути не менше 3х2 м для кожного поста, підлога – щільна, з вогнестійких матеріалів, стіни пофарбовані світлою матовою фарбою (сірою, голубою, жовтою), стіл – заземлений, стілець – на ніжках з регулятором висоти сидіння, під ногами – килимок.

Працюючи на висоті, зварник повинен мати пенал для недогарків електродів.

Роботу в закритих місткостях слід вести не менше як двом особам, причому одна повинна мати кваліфікаційну групу не нижче IIі знаходитися зовні зварювальної місткості для контролю за безпечним веденням роботи зварником. Електрозварник, який працює всередині місткості, забезпечується запобіжним поясом з прив'язаною до нього вірьовкою, кінець якої повинна тримати особа, що знаходиться за місткістю.

Електрозварювальні установки, що працюють в особливо небезпечних умовах, повинні бути забезпечені пристроями автоматичного включення. Місця провадження робіт при відсутності неспалимого захисного настилу або настилу, захищеного неспалимим матеріалом, повинні бути захищені від спалимих матеріалів у радіусі не менше 5 м, а від вибухонебезпечних – 10 м.

Електрозварник повинен бути забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту – брезентовим костюмом, черевиками, щитками-масками з світлофільтрами. Основні характеристики світлофільтрів подані в таблиці 1, стор. 19.

При зварюванні стелі, крім спецодягу, взуття та рукавиць, зварнику слід користуватися шлемом, азбестовими або брезентовими нарукавниками, а при зварюванні кольорових металів і сплавів з вмістом цинку, міді, свинцю – респіраторами і хімічним фільтром.

З'єднують зварювальні проводи методом гарячого паяння, зварювання або за допомогою з'єднувальних муфт з ізолюючою оболонкою. Над зварювальними установками, які знаходяться на відкритому повітрі, повинні бути навіси, у противному разі роботи під час дощу, снігопаду слід припиняти. Місця електрозварювальних робіт треба огороджувати від дії електричної дуги на оточуючих не менше, як з трьох боків.