регистрация /  вход

Контроль 204 (стр. 1 из 3)

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................3

1. Поняття, зміст та види контролю...............................................4

2. Об'єктивність та необхідність контролю, мета контролю.......5

3. Попередній, поточний та остаточний контроль........................6

4. Зворотній зв'язок при контролі...................................................8

5. Процес контролю.........................................................................9

6. Забезпечення ефективності контролю, впровадження інформаційно-управлінської системи контролю.................................13

7. Система контролю виробничих процесів................................15

Висновки.........................................................................................17

Література.......................................................................................18

ВСТУП

Неодмінною складовою ефективного управління є функція контроль. Контроль дає змогу су­б'єкту управління регулярно отримувати інформацію про стан справ у керованій системі, на основі чого він приймає управлінські рішення, спрямовані або на за­кріплення досягнутого успіху, або на усунення причин, що перешкоджають його досягненню.

Контроль передбачає:

— оцінювання результатів діяльності організації за­галом і її структурних підрозділів зокрема;

— оцінювання гнучкості управління, його здатності адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища і пристосовуватися до них;

— виявлення і аналіз факторів, які перешкоджають досягненню запланованих результатів; запобігання ви­никненню і накопиченню помилок;

— враховування конкретних внесків кожного у за­безпечення кінцевого результату;

— формування зворотного зв'язку для інформуван­ня та заохочення персоналу;

— мінімізацію витрат;

— подолання проблем, пов'язаних зі зростанням ор­ганізації тощо.

Контроль завершує цикл управління. Актуальність йо­го полягає у своєчасному виявленні відхилень в роботі, зумовлених низькою виконавчою дисципліною персона­лу або впливом чинників зовнішнього середовища, вне­сенні коректив, а отже, створенні належних умов для ре­алізації стратегії організації.

1. ПОНЯТТЯ,ЗМІСТ ТА ВИДИ КОНТРОЛЮ

Контроль – багатоаспектне поняття, і не випадково воно в англійській мові, наприклад, передається різними словами: control, checking, examining, verifying та ін.

Контроль — це вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу, за допомогою якого керівництво організації (підприємства) визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив.

Суб’єктами контролю виступають державні, відомчі, органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат підприємств та об’єднань.

Об’єктами контролю є: місії, цілі і стратегії, процеси, функції і завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

Основним завданням контролю є процес забезпечення досягнення цілей і місії організації. Об’єктивність і необхідність контролю як функції менеджменту визначають такі фактори:

— невизначеність середовища (зміна законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу працівників організації тощо);

— небезпека виникнення кризових ситуацій;

— доцільність підтримки успіху організації;

— тиск з боку конкурентів;

— боротьба за ринки збуту товарів і т. ін.

2. ОБЄКТИВНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ КОНТРОЛЮ,

МЕТА КОНТРОЛЮ

Контроль є необхідним в силу тих обставин, що на керований об’єкт завжди діють збурювальні фактори (несприятливі погодні умови, несвоєчасна постановка комплектуючих агрегатів, запасних частин, зміна кон’юнктури ринку та ін.), і виникає потреба мати оцінну інформацію, щоб адекватним чином відреагувати на нову ситуацію. Контроль здійснюється з метою досягнення узгодженості і синхронізації зусиль виконавців, виявлення суперечливих тенденцій і протиріч у їх діяльності. Контроль проводиться за дотриманням законності при здійсненні господарських операцій, певних правил і регламентів діяльності, а також нормативів витрачання коштів, сировини і матеріалів. Тому контроль виконує важливу виховну функцію, а також профілактичну і захисну функції, сприяє збереженню власності, правильному витрачанню ресурсів, дотриманню планової, фінансової, виконавчої і трудової дисципліни.

Метою контролю згідно з позицією Мескона, Альберта та Хедоурі є сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним, а тому види контролю відрізняються за часом його здійс­нення в процесі управління організацією.

3. ПОПЕРЕДНІЙ, ПОТОЧНИЙ

ТА ОСТАТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Попередній контроль. Цей вид контролю називається попереднім тому що він здійснюється до фактичного початку робіт.

Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація (не створення, а саме реалізація) певних правил, процедур і ліній поведінки. Оскільки правила і лінії поведінки виробляються для забезпечення виконання планів, те їх строге дотримання — це спосіб переконатися, що робота розвивається в заданому напрямі. Аналогічно, якщо писати чіткі посадові інструкції, ефективно доводити формулювання мети до підлеглих, набирати в адміністративний апарат управління кваліфікованих людей, то це збільшуватиме вірогідність того, що організаційна структура працюватиме так, як задумано. В організаціях попередній контроль використовується в трьох ключових областях — по відношенню до людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний контроль. Як це випливає з його назви, поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Частіше всього його об'єктом є підлеглі співробітники, а сам він традиційно є прерогативою їх безпосереднього начальника. Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення виникаючих проблем і пропозицій по удосконаленню роботи дозволить виключити відхилення від намічених планів і інструкцій. Якщо ж дозволити цим відхиленням розвинутися, вони можуть перерости в серйозні труднощі для всієї організації.

Поточний контроль не проводиться буквально одночасно з виконанням самої роботи. Швидше він базується на зміні фактичних результатів, отриманих після проведення роботи, направленої на досягнення бажаної мети. Для того, щоб здійснювати поточний контроль таким чином, апарату управління необхідний зворотний зв'язок.

Остаточний (заключний) контроль. При заключному контролі використовується зворотний зв'язок в ході проведення самих робіт для того, щоб досягти необхідної мети і розв'язати виникаючі проблеми перш, ніж це зажадає дуже великі витрати. В рамках заключного контролю зворотний зв'язок використовується після того, як робота виконана. Або відразу після закінчення контрольованої діяльності, або після закінчення визначеного наперед періоду часу фактично отримані результати порівнюються з тими, що вимагаються.

4. ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК ПРИ КОНТРОЛІ

Керівництво найбільш ефективне в тих випадках, коли співробітників інформують про досягнуті ними успіхи. Керівник, охочий добитися додаткових неординарних результатів, повинен точно встановити для себе, чого саме він чекає від співробітника, підказувати йому шляхи поліпшення його роботи, довіряти йому і допомагати, коли це потрібно. Персонал повинен бути наперед доведений до відома про намічені зміни, про причини змін і очікувані від них позитивні результати. Основа хорошого керівництва - опора на старанність і здібності співробітників, стимулювання їх ініціативи в справі виконання планових завдань.

Група з розробки, впровадження і застосування стандартів, групи по забезпеченню конкурентоспроможності продукції на стадії науково-дослідних і конструкторсько-техноло­гічних робіт командну інформацію одержують безпосередньо від на­чальника. Результат її засто­сування спрямовується безпосередньо в зворотному напрямку, обми­наючи всі нижчі ступені структури і заступників начальника системи. Вона необхідна для оперативного впливу на хід виробництва.

Узгоджені дії з підрозділами приводять до стабільності і ефективності роботи. При цьому слід створити механізм взаємин системи контролю виробничих процесів з службами та підрозділами підприємства, який базуватиметься на відповідальності кожної структурної одиниці за виготовлення якісної продукції.

5. ПРОЦЕС КОНТРОЛЮ

Процес контролю – це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю (органів контролю, керівників, контролерів, громадських організацій), спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних задач і застосування відповідних принципів, типів, методів, технічних засобів і технології контролю.

Сутність процесу контролювання визначається його змістом і технологією виконання. Зміст вказує на те, що саме підлягає контролюванню, на які параметри об'єкта контролю слід звертати увагу; технологія — описує, як саме його здійснювати, хто контролює, у якій послідовності.

Процес контролювання здійснюється в кілька етапів.

1. Встановлення стандартів і критеріїв. Стандарт — це норма, модель, які стають мірилом інших об'єктів. Критерієм контролю виступають конкретні цілі, виб­рані з планів і стратегій організації. Стандарт вказує на те, яким має бути кінцевий результат, щоб досягти поставлених цілей (наприклад, досягти певного рівня витрат з розрахунку на одиницю продукції, щоб збіль­шити частку фірми на ринку). Вони також дають змо­гу керівництву порівняти виконану роботу із заплано­ваною.

Узнать стоимость написания работы
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!