Обидва ці аспекти відбиваються у доповіді, котру робоча група подає Раді. Потім умови, ухвалені Радою, ставляться на голосування, і питання вважається вирішеним у тому разі, якщо дві третини країн-учасниць проголосують позитивно. Після цього країна, що приєдналася, може підписати протокол, і приєднання підтверджується через 30 днів, якщо не потрібна процедура ратифікації.
Інша, спрощена процедура приєднання застосовується відносно країн, що розвиваються.
СЕКРЕТАРІАТ ГАТТ. Д.о Секретаріату ГАТТ входить приблизно 400 осіб. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія). Його очолює Генеральний директор. Секретаріат обслуговує постійні органи ГАТТ, а також сприяє технічній допомозі країнам, що розвиваються. Спеціалісти у сфері економіки і статистики аналізують показники торгівлі і торговельну політику, а юридичний персонал надає допомогу у вирішенні торговельних спорів, пов'язаних з інтерпретацією правил і прецедентів ГАТТ. Бюджет ГАТТ становить біля 75 млн. швейцарських франків, причому країни-члени роблять свої внески відповідно до їх часток у світовому обсязі торгівлі товарами.
ТОРГОВЕЛЬНІ РАУНДИ ПЕРЕГОВОРІВ. Більшість початкових торговельних раундів стосувалися переважно скорочення тарифів.
ДРУГИЙ РАУНД ТОРГОВЕЛЬНИХ ПЕРЕГОВОРІВ відбувся в м. Ансі (Франція), у ході якого договірні сторони ухвалили біля 5000 тарифних поступок. На цій сесії до 27-ми країн, що є засновниками ГАТТ, приєдналися ще десять країн.
ТРЕТІЙ РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ проходив із вересня 1950 р. по квітень 1951 р. На ньому було змінено 8700 тарифних поступок і знижені тарифи майже на 25% порівняно з 1948 р. Ще чотири країни приєдналися до ГАТТ. Саме на цій сесії США офіційно оголосили про те, що Хартія МТО не буде офіційно передана для ратифікації Конгресом США, що практично означало неможливість існування нової світової торговельної організації.
ЧЕТВЕРТИЙ РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ завершився в травні 1956 р. у Женеві. Його результатом стало те, що загальна сума, отримана від зниження тарифів, досягла 2,5 млрд. дол.
У жовтні 1958 р. ГАТТ опублікувала дослідження "Напрямки міжнародної торгівлі", або "Звіт Хаберлера, названий на честь професора Готфріда Хаберлера, голови групи експертів, що складається з відомих економістів. Звіт описував основні напрямки роботи ГАТТ. Відповідно до рекомендацій було створено три комітети ГАТТ: Комітет І - організації і проведення подальших конференцій з обговорення тарифів; Комітет II - для перегляду сільськогосподарської політики урядів - членів ГАТТ і Комітет III - для вирішення проблем торгівлі, з якими зіштовхуються країни, що розвиваються.
П'ЯТИЙ РАУНД відкрився у вересні 1960 р. Він поділявся на дві фази: перша стосувалася переговорів із країнами - членами ЄЕС із питань створення єдиного переліку поступок для Співдружності, пов'язаних з її загальними зовнішніми тарифами; друга фаза - подальший спільний раунд переговорів щодо тарифів. Раунд був названий на честь заступника Держсекретаря США Дугласа Ділона, котрий запропонував ці переговори. Раунд закінчився в червні 1962 р. Результатом цього раунду стали 4400 тарифних поступок, що оцінювалися в 4,9 млрд. дол.
Зустріччю на рівні міністрів у межах Комітету з торговельних переговорів формально відкрився в травні 1964 р.
РАУНД КЕННЕДІ. У липні 1967 р. Підсумковий акт раунду підписали біля 50 країн, що брали в ньому участь. Загалом на них припадає 75% світової торгівлі. На початку переговорів їх учасники керувалися підходом "товар за товар". Цей підхід використовувався в попередніх раундах за лінійного методу зниження тарифів на промислові товари. Робоча гіпотеза про 50% -ні межі зниження тарифів була досягнута в багатьох галузях. Поступки охопили загальний обсяг торгівлі в розмірі 40 млрд дол. Окремі угоди були досягнуті щодо зернових, хімічних продуктів, а також з питань антидемпінгового кодексу.
ТОКІЙСЬКИЙ РАУНД відкрився нарадою на рівні міністрів у столиці Японії у вересні 1973 р. і закінчився в листопаді 1979 р. У ході раунду було прийнято найбільший пакет тарифних поступок, а також підготовлено низку нових угод з нетарифних заходів та удосконалення правових рамок ГАТТ.
Близько 100 країн взяли участь в обговоренні обов'язкових положень угод, що охоплювали тарифні і нетарифні заходи; обмінялися поступками і зобов'язаннями, що становили у світовій торгівлі біля 300 млрд дол. У результаті таких поступок середньорічний тариф на готову продукцію дев'яти найбільш значних світових промислових ринків знизився на 34%.
Це зниження відбувалося у такий спосіб, що найвищі тарифи скорочувалися більшою мірою, ніж найменші. Розвинуті країни знизили тарифи, а також інші бар'єри, що впливають на торгівлю тропічними товарами: кавою, чаєм, какао, спеціями й іншими сировинними напівфабрикатами і готовими виробами, що становлять найбільший інтерес для країн, що розвиваються. Багато цих країн зробили поступки стосовно свого власного імпорту.
За угодою про нетарифні бар'єри в одних випадках удалося вийти на нові рішення, а в інших - інтерпретувати або роз'яснити чинні положення ГАТТ. Зокрема, були узгоджені правила, відповідно до яких заохочується міжнародна конкуренція стосовно контрактів на купівлю, запропонованих урядами і різними суспільними органами; розробляються положення про використання технічних стандартів систем сертифікації й апробації торговельних бар'єрів; забезпечуються умови для того, щоб процедури ліцензування імпорту самі по собі не обмежували торгівлю; створюється справедлива, однозначна і нейтральна система оцінювання товарів для митних цілей.
Нова угода про субсидії і компенсаційні заходи додала деякі положення до тих, що вже існували в Генеральній угоді, і забезпечила подальший перегляд антидемпінгового кодексу ГАТТ.
Було підписано дві угоди, що стосувалися сільськогосподарської продукції, зокрема щодо м'ясних і молочних продуктів, а в межах Токійського раунду було розроблено "кодекс", що забезпечує лібералізацію торгівлі літаками цивільної авіації.
Крім того, було розроблено низку угод, у тому числі угода, що створює правову основу преференційних домовленостей в інтересах країн, що розвиваються, і угода, у рамках якої були кодифіковані і поліпшені процедури ГАТТ з урегулювання суперечностей.
У вересні 1986 р. було досягнуто згоди про початок УРУГВАЙСЬКОГО РАУНДУ багатосторонніх тарифних переговорів. Це рішення було прийнято на зустрічі міністрів торгівлі в Пунта-дель-Есте (Уругвай) і стало певною мірою кульмінаційним пунктом роботи, розпочатої після попередньої наради ГАТТ на рівні міністрів у листопаді 1982 р. у Женеві.
У Пунта-дель-Есте міністри прийняли Декларацію, що являє собою єдиний політичний документ, який складається з двох частин.
Перша частина належить до переговорів щодо торгівлі товарами. У ній мова йде про завдання подальшої лібералізації і розширення світової торгівлі, зміцнення ролі ГАТТ й удосконалення багатосторонньої торговельної системи, підвищення сприйнятливості ГАТТ до змін міжнародного економічного середовища і заохочення співробітництва в зміцненні взаємозв'язків між торгівлею й іншими напрямками економічної політики, що відбиваються на зростанні і розвитку.
У другому розділі розкривається мета нового комплексу правил стосовно торгівлі послугами.
У грудні 1988 р. у Монреалі (Канада) відбулася нарада на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів з питання середньострокового огляду. В 11 із 15 переговорних проблем були досягнуті домовленості про подальше проведення Раунду. Міністри також досягли домовленостей з пакету поступок щодо тропічних продуктів, з низки заходів, що стосуються упорядкування системи врегулювання спорів і нового механізму огляду торговельної політики, у межах якого торговельна політика окремих договірних сторін ГАТТ підлягає постійній або регулярній оцінці.
Усі ці положення на тимчасовій основі були прийняті в 1989 р. У квітні 1989 р. Комітет з торговельних переговорів провів нараду в Женеві, на якій вдалося укласти середньострокові угоди з решти чотирьох переговорних проблем: сільське господарство; захисні застереження; текстиль і одяг; інтелектуальна власність.
Передбачалося, що Раунд закінчиться нарадою на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів у грудні 1990 р. у Брюсселі. Проте виявилося неможливим досягти домовленостей про зобов'язання щодо скорочення державної фінансової підтримки й обмежень до доступу на ринки в галузі сільськогосподарського виробництва. Тому було прийнято рішення про продовження Уругвайського раунду.
Значний внесок в успішне завершення Уругвайського раунду було зроблено під час Токійської зустрічі країн "Великої сімки" улітку 1994 р. Принципові домовленості, досягнуті на цій зустрічі країнами "чотирикутника" (США, Японія, Європейське Співтовариство, Канада), створили об'єктивні передумови для успішного завершення раунду. По-перше, сторони домовилися про зменшення на 1/3 тарифів на більшість промислових товарів (середньозважений імпортний тариф, застосовуваний країнами - членами ГАТТ, становить 4,7%). По-друге, досягнута домовленість про скорочення на 50% тарифів на більш "вразливі" товари (вироби зі скла, текстилю). По-третє, запропоновано взагалі не застосовувати тарифи щодо продукції сталеливарної, фармацевтичної і деяких інших галузей виробництва. Головним результатом зустрічі "Великої сімки" було ухвалення рішення про необхідність використання всіх необхідних зусиль для закінчення Уругвайського раунду до 15 грудня 1994 р.
З 11 по 16 квітня в місті Марракеш (Марокко) на рівні міністрів закордонних справ, економіки, торгівлі проходила міжнародна конференція за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у роботі якої взяли участь представники біля 140 країн і більш ніж 30 найважливіших міжнародних організацій. Відбулося підписання 22 міжнародних конвенцій і угод. До найважливішого можна віднести: Договір про створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО), ГАТТ 1994, Угода про сільське господарство, Угода про торговельні аспекти, що стосуються інвестицій, послуг, інтелектуальної власності та ін.