3. Що ж до представника як учасника провадження в справах про порушення митних правил, то його права висвітлені досить детально, на відміну від обов’язків та відповідальності. Тому я вважаю за необхідне доповнити ст. 367 відповідними нормами. Як варіант, можна взяти за основу інститут представництва в цивільному праві України.
4. Права та обов’язки захисника в Митному кодексі визначені з урахуванням відповідних положень Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зважаючи на те, що захисником виступає адвокат, слід звернутися до норм Закону України «Про адвокатуру» для визначення його правового статусу, який прописаний там достатньо повно.
5. Стосовно експерта, на мою думку, то його правовий статус окреслений недостатньо чітко. В Митному кодексі зазначені основні права експерта, а обов’язки та відповідальність потребують додаткової регламентації, про що вже згадувалося вище. На основі практики, яка вже склалася в українському законодавстві, можна деякою мірою використати надбання російських дослідників митного права, запозичивши певні норми зі ст. 381 Митного кодексу Російської Федерації, відповідно до якої
«1. Эксперт вправе:
1) знакомиться с материалами, относящимися к предмету экспертизы;
2) с согласия таможенного органа привлекать к производству экспертизы других экспертов;
3) запрашивать дополнительные материалы, необходимые для проведения экспертизы;
4) отказаться от дачи заключения, если предоставленные ему материалы являются недостаточными или если он не обладает необходимыми знаниями для проведения экспертизы. Сообщение о невозможности дать заключение представляется в таможенный орган, назначивший экспертизу, в письменной форме;
5) с разрешения таможенного органа участвовать в проведении конкретных действий при осуществлении таможенного контроля.
2. Полученная экспертом в ходе проведения экспертизы или при подготовке к ее проведению информация, составляющая коммерческую, банковскую или иную охраняемую законом тайну, а также иная конфиденциальная информация не должны им разглашаться, использоваться в иных целях либо передаваться третьим лицам, за исключением случаев, предусмотренных … законами.»
6. Слід зазначити, що в Митному кодексі України також згадується спеціаліст, як особа, що може залучатися для участі у здійсненні митного контролю або для проведення експертизи. При цьому спеціаліст не є суб’єктом провадження. Тому пропоную внести до Митного кодексу відповідні зміни, додати спеціаліста до складу учасників провадження у справах про порушення митних правил (на рівні з експертом) і зазначити його права, обов’язки та відповідальність, використовуючи за основу ст. ст. 384, 385 Митного кодексу Російської Федерації, які визначають, що «В необходимых случаях для участия в совершении конкретных действий при проведении таможенного контроля может быть привлечен не заинтересованный в результатах таких действий специалист, обладающий специальными знаниями и навыками, необходимыми для оказания содействия таможенным органам, в том числе при применении технических средств.
Привлечение лица в качестве специалиста осуществляется на договорной основе.
Специалист вправе:
1) знакомиться с материалами, относящимися к предмету действий, совершаемых с его участием;
2) с разрешения должностного лица таможенного органа задавать вопросы, относящиеся к предмету соответствующих действий, участникам таких действий;
3) знакомиться с документами, оформляемыми по результатам совершения действий при проведении таможенного контроля, в которых он принимал участие, и делать заявления или замечания по поводу совершаемых им действий, подлежащие занесению в такие документы.
Специалист обязан:
1) участвовать в совершении действий, требующих специальных знаний, давать пояснения по поводу совершаемых им действий;
2) удостоверить своей подписью факт совершения указанных действий, их содержание и результаты.
Полученная специалистом при привлечении его к совершению действий по таможенному контролю информация, составляющая коммерческую, банковскую или иную охраняемую законом тайну, а также иная конфиденциальная информация не должны им разглашаться, использоваться в иных целях, передаваться третьим лицам, за исключением случаев, предусмотренных федеральными законами.
Расходы, возникшие у таможенных органов в связи с привлечением специалиста, возмещаются за счет федерального бюджета, за исключением случаев привлечения специалиста не по инициативе таможенных органов.
Таможенные органы вправе привлекать в соответствии с законодательством Российской Федерации специалистов других правоохранительных или контролирующих органов для оказания содействия в проведении таможенного контроля.
Расходы, связанные с привлечением специалистов других государственных органов, если эта работа не входит в круг их служебных обязанностей, возмещаются в порядке, определяемом Правительством Российской Федерации.»
7. Певним досягненням Митного кодексу є включення до числа учасників провадження понятих, чого не було в попередній редакції Кодексу і немає в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Питання процесуального статусу понятого потребує подальшого вивчення і доопрацювання з метою вдосконалення, про що зазначалося вище. Але і за наявності певних недоліків цей інститут існує досить успішно.
8. Правовий статус свідка потребує певних уточнень щодо деталізації прав та відповідальності за ухилення від явки та за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань без законних на те підстав. Крім того, законодавством не передбачено будь-яких формальних ознак кола осіб, які можуть бути свідками, хоча запис свідчень неповнолітніх свідків має свою специфіку. Тому я пропоную певною мірою деталізувати правовий статус свідка.
9. Здійснюючи правовий аналіз процесуального статусу перекладача слід звернути увагу на дещо суперечливу норму стосовно того, що перекладачем може бути посадова особа митного органу. Можливим шляхом вирішення проблеми є створення спеціальної посади перекладача, хоча це й достатньо складно.
10. Отже, аналізуючи процесуальний статус учасників провадження в справах про порушення митних правил, можна зробити висновок, що в Митному кодексі України в основному закріплені права учасників. Відповідно, їх обов’язки та відповідальність потребують додаткової регламентації. На жаль, проект Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» практично не передбачає змін до досліджуваного розділу. Запропоновані в законопроекті зміни стосуються питань порушення справи про порушення митних правил, складання протоколу, тощо.
Тобто, можна передбачити, що певні проблемні питання стосовно правового статусу учасників провадження в найближчому майбутньому не будуть вирішені. Шляхами виходу з даної ситуації може бути внесення відповідних змін до Митного кодексу або ж прийняття ряду нормативно-правових актів, що доповнюватимуть певні положення Кодексу.
2. Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справах про порушення митних правил
2.1 Визначення посадових осіб митних органів, які здійснюють провадження у справах про порушення митних правил
Лідируючими суб'єктами провадження у справах про порушення митних правил є посадові особи митних органів та судді, серед яких залежно від характеру функціональних повноважень можна вирізняти, по-перше, посадових осіб, уповноважених складати протоколи про порушення митних правил (ст. 359 МК України); по-друге, посадових осіб митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил (ст. 362 МК України); по-третє, органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил (ст. 386 МК України).
Як випливає із аналізу статей Кодексу коло осіб, уповноважених на складання протоколу, не у всіх випадках співпадає з колом осіб, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил, а коло осіб, уповноважених на розгляд справи, взагалі не співпадає з переліком осіб, визначених ст. 362 МК України. Така ситуація є неприйнятною з огляду на теорію адміністративного процесу, і пояснюється нерозумінням законодавцем того, що адміністративне провадження - це певна єдність послідовно здійснюваних дій і процедур, спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних (адміністративних) справ. З цього випливає, що усі зазначені суб'єкти здійснюють провадження у справах про порушення митних правил, тільки свої владні повноваження вони реалізують на різних його стадіях. Коло посадових осіб, уповноважених складати протоколи про порушення митних правил визначено ст. 359 МК України, аналіз змісту якої викликає низку запитань та заперечень. Так, наприклад, п. 1 ч. 1 пов'язує повноваження на складання процесуального акту з такою правовою категорією як штатний розпис, хоча під останнім варто мати на увазі документ, затверджений наказом, який визначає склад працівників установи, організації із зазначенням їх посад та посадових окладів, особливостей оплати праці. В проекті Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» ця неточність виправлена. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 469 цього нормативно-правового акту протокол про порушення митних правил мають право складати посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил.
Видається надмірною у п. 2 даної статті така деталізація підрозділів митних органів, посадових осіб, які уповноважені складати протоколи про порушення митних правил. Тільки з січня 2004 р. і дотепер було здійснено неодноразові реорганізації підрозділів митних органів безпосереднім завданням яких є боротьба з митними правопорушеннями, наслідками яких було їх перепідпорядкування, зміна назви, структури тощо. Так, згідно з Наказом Державної митної служби України від 19.02.08 № 157 «Про органiзацiйне забезпечення дiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушенням» вiдповiдно до наказу Державної митної служби України вiд 04.02.08 N 85 «Про органiзацiйне вдосконалення дiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушенням» мають бути реорганізовані служби боротьби з контрабандою та митної варти регiональних митниць i митниць у служби митної варти та органiзацiї боротьби з порушеннями митного законодавства регiональних митниць, митниць у межах затверджених фонду оплати працi й граничної чисельностi працiвникiв вiдповiдного митного органу. [21]Отже, знову змінюються назви та функції відповідних пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушенням.