Вивезення громадянами товарів за межі митної території України здійснюється у порядку та на умовах, визначених законодавством України для підприємств, якщо інше не передбачено законом. Це правило не поширюється на:
1) товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро;
2) предмети, які вивозяться (пересилаються) у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;
3) предмети, які входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;
4) товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;
5) товари, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;
6) предмети, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами;
7) предмети (майно) особистого користування, у тому числі предмети початкового облаштування, придбані в Україні громадянами-нерезидентами, які користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, що вивозяться (пересилаються) цими громадянами у зв’язку з їх остаточним виїздом за межі України;
8) товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами під час в’їзду в Україну, за умови подання відповідних документів;
9) предмети, призначені для особистого користування, що вивозяться (пересилаються) громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України;
10) товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму, що не перевищує 80 % доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, за умови подання відповідних документів.
У цьому ж розділі визначаються й умови ввезення громадянами товарів на митну територію України.
Важливою частиною Митного кодексу України є розділ ХVІІІ, що визначає порушення митних правил і відповідальність за них, а також відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил. У ньому йдеться про те, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені даним Кодексом, настає у разі, якщо вони не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: попередження; штраф; конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення, а конфіскація товарів — як основний і додатковий вид стягнення.
За одне і те саме порушення митних правил можуть накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених ч. 2 статті 328 цього Кодексу.
Кодекс також визначає види порушень митних правил: порушення режиму зони митного контролю; неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю; видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата; недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів; незупинення транспортного засобу; відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу; причалювання до суден, що перебувають під митним контролем; неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними; вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу; пошкодження або втрата митного забезпечення; порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; недекларування товарів, транспортних засобів; пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання; перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів; неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон; неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи); переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності; порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами; порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів; порушення зобов’язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів; порушення зобов’язання про транзит; порушення встановленого маршруту переміщення товарів; дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем; дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях; дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру.
За кожне із зазначених правопорушень Кодекс передбачає конкретні види адміністративних стягнень. Так, відповідно до ст. 353 зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів та транспортних засобів.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил передбачений у розділі ХІV Провадження у справах про порушення митних правил (статті 356—406).
Митний кодекс України 2002 р. містить багато інших важливих положень організації митної справи, що свідчить про його вагомість як правової бази у цій галузі.
Слід також зазначити, що Митний кодекс України у період з 2002 по 2011 р. зазнав більш ніж 20 доповнень та змін, пов’язаних з організацією діяльності митних органів, визначенням вартості послуг прикордонних служб, а також соціальним забезпеченням їх працівників тощо. Ці обставини можуть стати вагомими для розгляданнями питання про цілковиту модернізацію існуючого кодексу шляхом прийняття нового документі, який більш відповідав би сучасним вимогам та стандартам світового господарства.
Література
1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.
2. Митний кодекс України (11.07.2002 р.): http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-15
3. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.
4. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.
5. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
6. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58