- акти представницьких органiв державної влади;
- акти виконавчих органiв державної влади;
- акти правоохоронних державних органiв;
- акти державного контролю;
В залежностi вiд змiсту суспiльних вiдносин та норм права, що застосовуються до них, правозастосовчi акти подiляються на:
- регулятивнi, якi встановлюють конкретнi юридичнi права та обов’язки у зв’язку з правомiрною поведiнкою людей (наприклад, наказ ректора учбового закладу про зарахування у вуз);
- охороннi, якi видаються у зв’язку з вчиненням окремими людьми правопорушень (вирок суду, постанова слiдчого про притягнення пiдозрюваного як обвинуваченого, протест прокурора).
Таким чином, акти застосування норм права є найважливiшим засобом реалiзацiї припису правових норм.
При виборi та юридичному аналiзi правової норми, яка повинна бути застосована до конкретного випадку, iнколи виявляється прогалина.
Прогалина в правi - це вiдсутнiсть правової норми при вирiшеннi конкретних життєвих випадкiв, якi охоплюються правовим регулюванням та повиннi вирiшуватися на пiдставi права.
Причинами виникнення прогалин в правi можуть бути вiдставання законодавства вiд розвитку життя, хиби при пiдготовцi нормативно-правових актiв та iнше.
Найбiльш ефективним засобом усуненняпрогалин у правi є видання компетентним органом недостатньої правової норми, необхiднiсть якої обумовлена життям. У тих випадках, коли правотворчий орган не змiг усунути прогалину, використовується правило застосування права за аналогiєю. Пiд аналогiєю розумiється певна схожiсть мiж рiзними явищами чи предметами. Застосування права за аналогiєю не означає довiльного вирiшення конкретних справ. Рiшення приймається у вiдповiдностi з принципами законностi та справедливостi. В юриспруденцiї розрiзняються два основних види аналогiї: аналогiя закону та аналогiя права.
Аналогiя закону уявляє собою рiшення конкретної юридичної справи на пiдставi правової норми, розрахованої не на цей, а на подiбнi випадки. Якщо компетентний орган вирiшує справу у вiдповiдностi з приписами норми, що регулює найбiльш подiбнi (аналогiчнi) суспiльнi вiдносини, то у цьому випадку має мiсце аналогiя закону. При цьому норма права, яка застосовується цi вiдносини безпосередньо не регулює. Вона регулює iншi, але близькi, спорiдненi вiдносини.
Аналогiя права - це прийняття рiшення по конкретнiй справi на пiдставi загальних принципiв та сутi права. Аналогiя права застосовується тодi, коли при наявностi прогалини неможливо добрати схожу, аналогiчну норму права.
Застосування права по аналогiї у сучасних державах обмежене. Воно цiлком неможливе при вирiшеннi кримiнальних справ. Кримiнальне законодавство походить iз принципу, за яким, злочином не може вважатися дiяння, яке не передбачене кримiнальним законом. У зв’язку з постiйним удосконаленням та розвитком законодавства застосування права за аналогiєю стає рiдкiсним винятком навiть для тих галузей права, де воно припустиме.
Однiєю iз стадiй застосування норм права є їх тлумачення.
Тлумачення норм права - це дiяльнiсть компетентних органiв держави, громадських органiзацiй та окремих громадян по усвiдомленню та роз’ясненню ними дiйсного змiсту норм. В процесi тлумачення встановлюються умови дiї норми, юридичнi права та обов’язки учасникiв правовiдносин, а також заходи юридичної вiдповiдальностi за порушення приписiв норми права.
Тлумачення покликане забезпечити повну та всебiчну реалiзацiю норм права у дiяльностi виконавчих органiв, органiв суду та прокуратури при здiйсненнi громадянами та органiзацiями своїх юридичних прав та обов’язкiв. Тим самим тлумачення вiдповiдає одноманiтному розумiнню та застосуванню правових норм на всiй територiї їх дiї, забезпечує законнiсть та сталий правопорядок в рiзних сферах суспiльного життя.
Тлумачення норм права має два напрямки: усвiдомлення (“для себе”) та роз’яснення (“для iнших”). Усвiдомлення змiсту норми права є необхiдною передумовою для вiрного розумiння та реалiзацiї її вимог. Роз’яснення правової норми здiйснюється тодi, коли у процесi усвiдомлення виявляються неясностi у її змiстi. У такому випадку потрiбнi додатковi роз’яснення дiйсного змiсту правової норми. Усвiдомлюються усi норми права, а роз’яснюються лише тi, з приводу яких потрiбнi додатковi зауваження внаслiдок неточностi словесного виразу або невiрного застосування норм права практично. Таким чином, з усвiдомлення норми права не завжди випливає роз’яснення її змiсту.
Тлумачення становить собою iнтелектуальну дiяльнiсть, в процесi якої з наукових позицiй пiзнаються глибиннi властивостi права, об’єктивно та вiрогiдно викладається суть приписiв, що мiстяться у правових нормах.
Ефективнiсть тлумачення залежить вiд рiвня правосвiдомостi тлумача. Що вищий рiвень правосвiдомостi тих, хто усвiдомлює чи роз’яснює змiст правових норм, тим менше правопорушень, тим повнiше задовольняються права та свободи особи.
Особлива роль при тлумаченнi належить спецiальнiй юридичнiй пiдготовцi, глибокому оволодiнню найновiшими досягненнями юридичної науки, високiй юридичнiй культурi. Вiд рiвня професiйної пiдготовки юристiв в багато чому залежить якiсть правороз’яснюючої роботи, розумiння населенням дiйсного змiсту правових норм, точне здiйснення їх приписiв.
Головнi способи тлумачення-усвiдомлення змiсту правових норм.
1) Граматичне тлумачення виражається в усвiдомленнi змiсту правової норми шляхом граматичного аналiзу її тексту. При такому тлумаченнi необхiдно з’ясувати, в яких словах, реченнях сформульованi гiпотеза, диспозицiя та санкцiя правової норми. Для цього встановлюється значення окремих слiв, з’ясовується їх граматична форма (вiдмiнок, число, рiд, вид, особа), визначається зв’язок мiж ними. Потiм з’ясовується граматична та змiстова структура речень, якi мiстить норма. При граматичному тлумаченнi правової норми необхiдно спецiально зупинитися на з’ясуваннi значення окремих термiнiв. У законодавствi часто використовуються термiни, якi мають загальноприйняте значення. Однак деяким з них надається особливий змiст (наприклад, “посадова особа”, “вина”, “потерпiлий”, “докази” i т.i.). Роз’яснення таких термiнiв нерiдко дається в самих законах та iнших нормативно-правових актах. Застосовуючи норми права, якi мiстять термiни, що вживаються в рiзних значеннях, важливо встановити їх дiйсний змiст, безпосередньо закладений самим правотворчим органом. У противному разi це може привести до неправильного вирiшення юридичної справи.
У нормативно-правових актах широко використовуються спецiальнi термiни iз рiзних галузей технiки, науки, мистецтва. Для правильного їх усвiдомлення необхiдно використовувати вiдповiднi довiдники, словники та допомогу спецiалiстiв.
2) Логiчне тлумачення - це усвiдомлення змiсту норми права шляхом безпосереднього використання законiв формальної логiки. При логiчному тлумаченнi дослiджуються не окремi слова, а внутрiшнi зв’язки мiж частинами нормативного акта, логiчна структура правових приписiв. Необхiднiсть логiчного тлумачення випливає, насамперед, з особливостей оформлення норм права. Так, граматична форма речення, у якому мiститься норма права, часом неточно виражає кiлькiсну сторону норми. У нормi звичайно говориться про одну особу: “пiдозрюваний має право”, “слiдчий зобов’язаний” тощо. Проте норма права стосується не одного якогось пiдозрюваного або слiдчого, а всiх, хто пiдпадає пiд вiдповiдне процесуальне положення. Тому для надання наведеним формулам їх дiйсного значення, логiчно умовно додавати слова “кожний”, “будь-який”, внаслiдок чого i буде виявлено дiйсну волю законодавця.
3) Систематичне тлумачення полягає в усвiдомленнi змiсту норми права шляхом порiвняння її з iншими нормами i встановлення її зв’язку з ними. Будь-яка правова норма уявляє собою складову частину системи права та дiє у тiсному зв’язку з iншими нормами. Тому, щоб усвiдомити дiйсний змiст певної норми права, необхiдно визначити її логiчний зв’язок з iншими нормами. Перш за все встановлюються зв’язки з нормами, подiбними за змiстом з нормою, яка тлумачиться, та якi її деталiзують. Приймається до уваги i те, у якому нормативно-правовому актi вона сформульована (законi, указi, постановi i т.i.), яке мiсце у цьому актi вона займає. Якщо ця норма знаходиться у пiдзаконному актi, необхiдно впевнитися, що вона вiдповiдає закону або iншим актам, що мають бiльшу юридичну силу. Можливе i порiвняння норм рiзних галузей права.
Систематичне тлумачення має особливо важливе значення для органiв, якi застосовують норми права. Воно є необхiдною умовою правильної квалiфiкацiї юридичних справ. У цiлому систематичне тлумачення обумовлене взаємозв’язком та взаємозалежнiстю суспiльних вiдносин, якi регулюються нормами права.
3) Iсторично-полiтичне тлумачення норм права уявляє собою усвiдомлення їх мети та завдань на пiдставi аналiзу того iсторичного становища, у якому вони були прийнятi.
При iсторично-полiтичному усвiдомленнi потрiбно глибоко вивчити соцiальне значення та мету правової норми, а також конкретнi умови її прийняття. Такий пiдхiд дозволяє розкрити соцiально-полiтичний змiст норми, її суть та моральний змiст.
Iсторично-полiтичне тлумачення сприяє точнiй та правильнiй реалiзацiї правових норм, попереджує порушення законностi при їх застосуваннi.
При усвiдомленнi правових норм потрiбно використовувати усi вказанi засоби. Лише їх спiльне застосування сприяє точному i правильному розумiнню змiсту норми права, яка тлумачиться.
Усвiдомлення повинно приводити до такого розумiння змiсту норм права, яке б забезпечувало їх повну та точну реалiзацiю. Наслiдком тлумачення повиннi бути повна яснiсть та визначенiсть сутi правової норми. Яснiсть сутi - це глибоке розумiння змiсту норми, вiдсутнiсть будь-яких сумнiвiв у точностi наведених внаслiдок тлумачення висновкiв. Визначенiсть сутi - це конкретнiсть змiсту правової норми, яка не припускає двох чи бiльше рiшень на пiдставi зроблених висновкiв.