Смекни!
smekni.com

Проектування дільниці по відновленню кулачків розподільчого валу автомобіля ЗІЛ–130 (стр. 8 из 8)

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори за характером дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи: загальнотоксичну, дратівливі, сенсибілізуючі (що викликають алергічні захворювання), канцерогенні (викликають розвиток пухлин),мутогенние (діючі на статеві клітки організму).У цю групу входять численні пари й гази: пари бензолу й толуолу, окис вуглецю, сірчистий ангідрид, оксиди азоту, аерозолі свинцю й ін, токсичні пилу, що утворюються, наприклад, при обробці різанням берилію, свінцовістих бронз і латуней і деяких пластмас з шкідливими наповнювачами.До цієї групи відносяться агресивні рідини (кислоти, луги), які можуть заподіяти хімічні опіки шкірного покриву при зіткненні з ними.

До біологічних небезпечним і шкідливим виробничим факторам ставляться мікроорганізми (бактерії, віруси та ін) І макроорганізму (рослини і тварини), вплив яких на працюючих викликає травми або захворювання.

До психофізіологічних небезпечним і шкідливим виробничим факторам відносяться фізичні перевантаження (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів слуху, зору та ін.)

Тим шкідливими і небезпечними виробничими чинниками спостерігається певний взаємозв'язок. У багатьох випадках наявність шкідливих факторів сприяє прояву травмонебезпечних факторів.Наприклад, надмірна вологість у виробничому приміщенні та наявність струмопровідного пилу (шкідливі фактори) підвищують небезпеку ураження людини електричним струмом (небезпечний чинник).

Рівні впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів нормовані гранично-допустимими рівнями, значення яких зазначені у відповідних стандартах системи стандартів безпеки праці та санітарно-гігієнічних правилах.

Гранично допустиме значення шкiдливого впливу (згідно з ГОСТ 12.0.002-80) - це конкретне значення величини шкідливого виробничого фактора, вплив якого при щоденній регламентованій тривалості протягом усього трудового стажу не призводить до зниження працездатностi i захворювання в період трудової діяльності,так і до захворювання в наступний період життя,а також не робить несприятливого впливу на здоров'я потомства.


6.5 Техніка безпеки

Загальні вимоги.

Верстат має бути заземлений.

Не допускаються до керування верстата особи, які не пройшли навчання та не атестовані з професії шліфувальник, а також особи, молодші 18 років.

Забороняється робота на несправному обладнанням, при несправному захисному кожусі.

При роботі на верстаті обов'язково користуватися захисним екраном.

Вимоги перед початком роботи.

Перед початком роботи робітник зобов'язаний оглянути і перевірити технічний стан вузлів і деталей верстата і переконатися в їх справності.

Перевірці на справність і надійність підлягають:

- Огорожі та захисні кожухи обертових вузлів верстата, а також їх кріплення;

- Заземлення верстата, (візуально);

- Освітлення робочого місця;

- Система управління стендом.

Працювати на верстаті, що має несправності, забороняється.Необхідно переконатися в наявності на робочому місці засобів індивідуального захисту, засобів пожежогасіння та засобів надання першої медичної допомоги.

Вимоги під час роботи.

При появі під час роботи верстата сторонніх шумів, стукотів і т.д.верстат необхідно відключити і перевірити, звідки виходять дані ознаки несправності.

Під час роботи забороняється:

- Відволікатися від виконання прямих обов'язків;

- Виходити з приміщення при працюючому обладнанні;

- Передавати керування верстатом особам, які не мають на це дозвіл.

При припиненні подачі електроенергії робітник повинен відключити верстат від мережі.

Вимоги після закінчення робіт.

Після закінчення робіт робочий зобов'язаний:

- Вимкнути верстат і провести його збирання;

- Зробити необхідні записи в журналі прийому та здачі зміни.

Вимоги в аварійній ситуації.

При виникненні аварійної ситуації робочий зобов'язаний відключити стенд від мережі і повідомити про це своєму безпосередньому керівникові.


Висновок

Дипломний проект присвячений актуальній проблемі відновлення чавунних розподільчих валів двигунів автомобіля ЗІЛ-130. За основу взято автором спосіб відновлення напилюванням зношених кулачків. Технологічний процес за складом операцій, прийняття устаткування та за технологічною оснащенні можна віднести до категорії легко реалізуються, тому ця робота може бути впроваджена в ремонтних дорожніх майстерень. Технологічний процес відпрацьований досить глибоко, прийняті рішення обгрунтовані розрахунками.

На підставі виконаної роботи можна зробити слудуючі висновки: плазмова технологія напилювання високоміцного чавуну під флюсом по оболонці дозволяє значною мірою підвищити працездатність відновлених розподыльчих валів за рахунок усунення в наплавленому металі дефектів (пір і тріщин) і підвищення втомної міцності.

Технологічний процес складається з 6 етапів відновлення:

- Наплавочні операції;

- Механічна обробка кулачків вала під номінальні розміри.

Технологія відновлення містить:

- Розрахунок і вибір устаткування;

- Технологічне нормування операцій;

- Розрахунок виробничої ділянки.

- Вибір технологічного оснащення;

Що до економічного показника, то ми досить вдало теоретично реалізували методику ремонту напилюванням розподільчого валу, наш цех зумів заробити 346 900 грн.


Список використаних джерел

1. Сіньковський А.С., Раддац О.В. Інструкція по одержанню композитних плакованих порошків. – Одеса, 2001

2. Борисов Ю.С., Борисова А.Л. Плазменные порошковые покрытия. – К., 1986.

3. Газотермические покрытия из порошкових материалов: Справ очник/ Ю.С. Борисов и др. – К. Наукова думка, 1987.

4. Петров С.В., Саков А.Г. Плазма продуктов сгорания в инженерии поверхности. – К., 2000.

5. Кудинов В.В., Іванов В.М. Нанесение плазмой тугоплавких покрытий. – М.: Машиностроение, 1981.

6. Кудинов В.В., Іванов В.М. Эффективность использования энергии плазменной струи при нанесении покритий порошком // Порошковая металургия. – 1972.-№12.-с.79-83.

7. Пащенко В.М. Обладнання для газотермічного нанесення покриттів: Навч. Посіб. – К.: Політехніка, 2001.

8. Сидоров А.И. Восстановление деталей машин напылением и наплавкой. – М.: Машиностроение, 1987.

9. Карп И. Н., Петров С. В. Новое оборудование для плазменного упрочнения // Энергетик. – 1990, № 8

10. Под. ред. Митина Б. С. Порошковая металлургия и напыление порошков. Москва, 1987.

11. Хасуй А. Техника напыления. Перевод с японского. Москва: Машиностроение, 1985, 288 с.

12. Линник В. А., Пешков П. Ю. Современная техника нанесений покрытий. Москва: Машиностроение, 1985, 128 с.

13. Антошин Е. В. Газотермическое нанесение покрытий. М.: Машиностроение, 1974, 97 с.

14. Гуляев А. П. Металознавство. М., 1966.

15. Сборник типовых инструкций по технике безопасности. М., 1994. 432 с.

16. Безопасность производственных процессов// Справ очник: С.В.Белов, В.Н.Брынза, 1985.

17. Жидецкий В.И. Основы охраны труда: Ученик, 2000.