Смекни!
smekni.com

Технічне обслуговування та ремонт ходової частини колісних екскаваторів (стр. 2 из 3)

Пневматичні шини складаються з двох частин — покришки і камери.

Покришка (рис. 5.) складається із каркаса 1, подушкового шару (брекера) 2, протектора 3, двох бортів 4, дротяних кілець 5.

Каркас—основна частина покришки. Його виготовляють з кількох шарів міцного корду—особливого виду тканини із кручених ниток бавовни, віскози, капрону. У шинах які називають діагональними, нитки корду лежать під кутом одна до одної (рис. 5, б), а в радіальних шинах—паралельно (рис. 5, в). Число шарів корду в каркасі від 4 до 18 залежить від навантаження, на яке розраховується пневматична шина. Подушковий шар (брекер) 2 з гуми або гумового корду захищає каркас від поштовхів і ударів. Протектор 3 призначений для зчеплення покришки з дорогою. Гума протектора міцна і стійка до стирання.

Для кращого зчеплення з ґрунтом на поверхні протектора ведучих коліс виготовлено грунтозачепи.

Рис. 5. Пневматична шина

а — загальний вигляд; б — розріз діагональної шини; в — розріз радіальної, шини; г — вентиль; д — тиск повітря в шинах; 1 — каркас; 2 — подушковнй шар (брекер); 3 — протектор; 4 — борт; 5 — дротяні кільця; 6 — ковпачок вентиля; 7—золотник; І—нормальний тиск; II—підвищений тиск; III—знижений тиск

Борти 4 — жорсткі частини покришки, призначені для закріплення покришки на ободі колеса. Камера — це замкнута кільцева трубка з еластичної гуми товщиною 1,5.5 мм, залежно від розмірів покришки. Через вентиль, встановлений в камері, накачують (випускають) стиснуте повітря. Вентиль (рис. 5, г) складається з корпуса і золотника 7, зверху закривається ковпачком 6. Від тиску повітря в пневматичній шині залежить її довговічність. Підпружна дія пневматичної шини залежить від навантаження на неї і внутрішнього тиску повітря. Нормальний тиск — це тиск, рекомендований заводом-виготівником, забезпечує найвигіднішу деформацію шини в період роботи трактора, зменшує руйнування ниток каркасу і забезпечує добре зчеплення колеса з ґрунтом (рис. 5, д). Від підвищення тиску шина стає чутливішою до ударів і порізів на перешкодах, прискорює процес утомленості каркасу, що призводить до його передчасного розриву. При цьому погіршується зчеплення колеса з ґрунтом. Знижений тиск збільшує підпружність і деформацію шини і каркас швидко виходить з ладу, зчеплення з дорогою на твердому ґрунті погіршується. Тому, залежно від виду роботи трактора і його марки, необхідно змінювати і величину внутрішнього тиску в шинах. Підвіска з'єднує остов з колесами і пом'якшує поштовхи і удари, що виникають під час руху трактора, а також застосовується для підвищення плавності руху. Незалежна підвіска не має жорсткого зв'язку осей коліс з балкою передньої осі, тому основну силу поштовхів сприймають колеса, а не остов трактора. Пружні пристрої, пом'якшуючи поштовхи і удари, які сприймаються колесами трактора, складаються з листових ресор або амортизаційних пружин. Листова ресора 6 (рис. 6, а) виготовлена з пружних вигнутих стальних листів різних розмірів. Кінці ресори встановлюють в гумові подушки, закріплені в кронштейнах 3, приклепаних до рами трактора. Ресора за допомогою підкладок 5 і хомутів 1 закріплена до корпусу переднього моста. Хід ресори при поштовхах обмежується гумовим буфером 2. Для покращення плавності ходу трактора на підвіску переднього мосту тракторів Т-150 і К-700 встановлюють телескопічні гідравлічні амортизатори двосторонньої дії 4, які "гасять" коливання ресор при наїзді колеса на перешкоду. Їх робота заснована на тому, що при відносних переміщеннях підресорених і непідресорених мас трактора масло в амортизаторі перетікає з однієї його порожнини в іншу через невеликі отвори, внаслідок чого створюється опір, який поглинає енергію коливальних рухів. На тракторах МТЗ-80, МТЗ-82 в кронштейнах наконечників передньої осі діють циліндричні амортизаційні пружини (рис. 6, б), які внизу спираються в упорні кулькові підшипники 9, а зверху — в стінки наконечників. Для зменшення ударного навантаження при повному стискуванні пружини на вісь цапфи надівають гумовий буфер або тарілчасту пружину 10. В конструкції незалежної підвіски тракторів Т-40А встановлюють дві циліндричні пружини (рис. 6, в).

Рис. 6. Передня підвіска колісного трактора

а — з листовою ресорою; б — з циліндричною пружиною; в — з двома циліндричними пружинами; 1 — хомут; 2 — буфер; 3 — кронштейн: 4 — амортизатор; 5 — підкладка; 6 — листова ресора; 7 — подушка; 8 — пружини; 9 — підшипник; 10 — тарілчаста пружина

6. Ремонт маточин і дисків

Основні дефекти: погнутість, тріщини і злом, спрацювання отворів кріплення маточин і дисків та посадочних отворів під підшипники.

Відновлення коліс. Маточини напрямних і ведучих коліс тракторів з тріщинами і зломами замінюють новими. При ослабленні посадки болтів отвори розвертають під збільшений розмір болтів. Посадочні місця під підшипники і сальники в маточинах передніх коліс тракторів відновлюють вставлянням втулок.

Диски коліс тракторів із зломами і тріщинами вибраковують. Допускається не більше двох тріщин між отвором під маточину і несу-міжними отворами під болти. Такі тріщини заварюють і шов зачи- ; щають. Погнуті диски вирівнюють. Ослаблення заклепок не допускається. Ослаблені заклепки зрубують, отвори розвертають і ставлять нові заклепки. Тріщини у зварних швах дисків зачищають і заварюють.

У спрацьованих отворах під шпильки дисків коліс автомобілів обварюють і обробляють кромки і фаски. У випадку злому, який охоплює один і більше суміжних шпилькових отворів, пошкоджені місця вирізують, не виходячи за межі площини диска, по вирізу підганяють вставку і обварюють її. Зломи завширшки до 10 мм заварюють безвставки. Після заварювання зовнішню і внутрішню поверхні диска обробляють врівень з непошкодженими ділянками. Розточують центральний отвір і знімають фаску на його зовнішніх і внутрішніх кромках. Свердлять і зенкують обварені отвори під нормальний розмір.

7. Ремонт пневматичних шин і камер

Ремонт шин. Для пневматичних шин характерні такі дефекти: стирання і відшарування протектора й боковий, прориви і розшарування ниток каркаса, розрив осердя борта.

Основна причина передчасного виходу із ладу шин — потрапляння на них нафтопродуктів, експлуатація з підвищеним або зниженим проти нормального тиском у шинах, перевантаження шин і неправильне або несвоєчасне встановлення та регулювання передніх коліс, а також грубе порушення правил зберігання машин без розвантаження шин.

Ремонт покришок. Під час ремонту покришок пневматичних шин виконуються такі основні операції: дефектація покришок (на придатні для відновлення і непридатні), сушіння, вирізування пошкоджених місць, зовнішнє та внутрішнє шорсткування, промазування (просочування) покришок і ремонтних матеріалів клеєм і сушіння, укладання й вулканізація ремонтних матеріалів, перевірка та обробка відремонтованих ділянок.

Для покришок автомобілів встановлено два види ремонту: місцевий і відновний накладанням нового протектора. На місцевий ремонт приймають покришки з проколами, пошкодженнями покривної гуми: не більше одного наскрізного пошкодження розміром до 100 мм для легкових автомобілів і не більше одного внутрішнього або зовнішнього пошкодження каркаса на глибину до двох шарів корду.

Місцевий ремонт покришок може проводитися в будь-яких майстернях, оснащених необхідним обладнанням і матеріалом для ремонту місцевих пошкоджень.

На відновний ремонт у спеціалізовані підприємства відправляють покришки із стертим протектором і місцевими пошкодженнями або без них.

Вибраковують покришки з розшарованим каркасом, порваними всередині каркаса або гнилими нитками корду, просочені нафтопродуктами, з набуханням гуми і витягнутими бортами, із зломом або оголенням металевого осердя борта, з двома і більше наскрізними пошкодженнями каркаса, а також покришки коліс тракторів із стертим протектором більш як на 80%.

Для ремонту шин застосовують прогумовані тканини — корд і чефер, спеціальні сорти гуми — протекторну, прошаровану, камерну, клеєву, манжети (вирізують з вибракуваних покришок), латки (із старих камер протекторів), гумовий клей і бензин.

Сушіння і підготовка до вулканізації. Перед ремонтом покришки миють теплою водою в мийних машинах або у ваннах волосяними жорсткими щітками-скребками і сушать у сушильних шафах або на вішалках над вулканізаційним обладнанням при температурі 40...60°С протягом 2 год. Потім всі пошкоджені шари гуми і нитки каркаса ви різують. Залежно від розмірів і характеру пошкодження покришки застосовують різні способи вирізування.

Зовнішнім конусом вирізують зовнішнє пошкодження по протектору або боковині, внутрішнім конусом — наскрізне пошкодження з внутрішнього боку на глибину двох шарів каркаса до 150 мм, зустрічним конусом—наскрізне пошкодження від 100 до 150 мм; рамкою вирізують покришки легкових автомобілів, щоб зберегти товщину і масу відремонтованої ділянки. Ножі під час роботи змочують водою. Після нарізування пошкоджених місць контролюють вологість покришки у місці ремонту індикатором (рис.7). Допустима вологість становить 3:..6%. При потребі покришки сушать при температурі 70...80°С протягом 24 год.

Рис. 7. Індикатор ИШП-2

1 — голки-електроди; 2 - різьбовий кінець; 3 — ковпачок;

4 — неонові лампочки; 5 — вимикач; 6 — рукоятка.

Зовнішнє і внутрішнє шорсткування поверхонь надає обтічної форми підготовленим до ремонту ділянкам і сприяє проникненню клею. Шорсткування виконують за допомогою електродвигуна з гнучким шлангом, на кінці якого встановлені фігурні рашпілі (рис.8.) або абразивні круги. Шорсткування проводять до утворення матової поверхні без слідів обрізування.