Охорона навколишнього середовища - комплекс заходів, призначених для обмеження негативного впливу людської діяльності на природу.
Такими заходами можуть буди:
1. Обмеження викидів у атмосферу та гідросферу с метою покращення загальної екологічної обстановки.
2. Створення заповідників, національних парків з метою збереження природних комплексів.
3. Обмеження ловлі риби, охоти, з метою збереження конкретних видів.
4. Обмеження несанкціонованих викидів мусору.
При вирішенні технічних задач необхідно приділяти особливу увагу питанні взаємодії виробничої середи з навколишньою природною середою. Результат господарської діяльності людини сказуються вже не тільки в локальному, але й у регіональному, а у ряді випадківі глобальному масштабах. Охорона навколишнього середовища становиться важливою соціальною та економічною проблемою.
Висновки
Під час розробки треба забезпечити всі умови для комфортної та безпечної роботи, спробувати уникнути небезпечних та шкідливих факторів, що мають місце при роботі з комп`ютером, забезпечити природне та штучне освітлення на робочому місці відповідно нормативним значенням, дотримуватись правил електробезпеки та пожежної безпеки.
У процесі роботи за компютером опрератором шкода навколишньому середовищу не наноситься. Відроблений матеріал типу відробленої бумаги, диски та ін. виноситься у спеціально відведені місця.
7. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
Вступ
Цивільна оборона - складова частина системи загальнодержавних заходів, проведених з метою захисту населення й об'єктів народного господарства в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу. Ця мета може бути досягнута завчасним проведенням організаційних, інженерно - технічних і інших заходів, спрямованих на максимальне зниження впливу вражаючих факторів.
Навчання населення захисту від впливу зброї масового ураження й інших засобів нападу супротивника - одна з основних задач Цивільної оборони України. Воно організується і проводиться на підставі вказівок старших начальників ГО і їхніх штабів, а також вказівок і рішень місцевих органів з питань ГО[1].
Ядерна енергія володіє величезною руйнівною і вражаючою силою. Вона здатна викликати великі людські жертви і заподіяти величезний матеріальний збиток. Значні руйнування на об'єктах народного господарства, великі втрати серед населення можуть стати причиною різкого скорочення випуску промислової і сільськогосподарської продукції, викликати необхідність проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у зонах ураження. У зв'язку з цим виникає необхідність завчасно уживати відповідні заходи по захисту населення від впливу вражаючих факторів ядерного ураження, забезпеченню стабільної роботи об'єктів народного господарства, що складає суть задач цивільної оборони.
Питаннями захисту і підвищення стійкості роботи об'єктів народного господарства в умовах надзвичайних ситуацій займалися і раніш. Однак так гостро, як зараз, ця проблема ніколи ще не стояла, тому що характер і можливі наслідки ядерних техногенних катастроф або збройного впливу сучасних засобів ураження придбали якісно нові особливості. Саме тому дана тема є актуальною.
В даному розділі розглядається тема «Оцінка радіаційної обстановки після ядерного вибуху на ТОВ «Кристал».
Навчання по ЦО є загальним для всіх громадян. Тому питання навчання населення по цивільній обороні актуальний і донині . Відповідальність за навчання керівного складу ЦО, робітників та службовців по ЦО на підприємстві, а також населення, що проживає у відомчому житловому секторі, покладається на начальника ЦО підприємства. Через штаб ГО об'єкта він організує, забезпечує і керує проведенням навчальних заходів, здійснює постійний контроль за своєчасним і якісним проведенням занять і навчань[53].
Радіаційна обстановка може виникнути при аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті (наприклад, атомній електростанції) або при ядерному вибуху.
Під оцінкою радіаційної обстановки розуміють масштаби і ступінь радіаційного зараження (забруднення) місцевості, що робить вплив на життєдіяльність населення і роботу господарських об'єктів.
Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінювання, а також для визначення найбільш доцільних дні населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.
Оцінка радіаційної обстановки передбачає:
- визначення і нанесення на карту (схему) зон радіоактивного
зараження або рівнів радіації в окремих точках місцевості.
- вирішення основних типових завдань за різними варіантами дій населення, формувань ЦО, а також виробничої діяльності промислових підприємств (об'єктів) в умовах радіоактивного зараження;
- аналіз отриманих результатів;
- вибір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються або зменшуються радіаційні втрати.
Радіаційна обстановка характеризується двома основними параметрами: розмірами зон зараження і рівнями радіації. Окрім цих даних для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:
а)умови перебування людей в зонах радіоактивного Зараження, їх захищеність;
б)значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами, які призначені для укриття робітників, службовців на підприємствах і непрацюючого населення в місцях проживання;
в)допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами;
г)поставлені завдання формуванням ЦО і терміни їх виконання.
Виявлення радіаційної обстановки може проводитися двома способами: шляхом прогнозування (пророкування) і за даними радіаційної розвідки.
Метою прогнозування радіаційного зараження (забруднення) місцевості є встановлення з визначеним ступенем вірогідності місця розташування і розмірів зон радіоактивного зараження (забруднення).
Перший спосіб застосовується штабами цивільної оборони господарських об'єктів і вищестоящих штабів. Дані прогнозованої обстановки використовуються для:
а) своєчасного оповіщення населення про надзвичайні ситуації;
б) завчасного вживання заходів захисту;
в) своєчасної постановки задач на ведення радіаційної розвідки.
Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати:
- час ядерного вибуху (час аварії на радіаційно небезпечному об'єкті).
- Координати центру ядерного вибуху (аварії).
- Потужність і вид ядерного вибуху .
- Швидкість і напрямок середнього вітру. Середній вітер — це осереднений по швидкості і напрямку вітер для шарів атмосфери в межах висоти піднімання радіоактивної хмари. Він визначається графічним методом по відомих даних вітрового зондування атмосфери, яке проводиться радіозондами, акустичними, радіолокаційними і космічними засобами контролю. Ці дані дають метеорологічні станції відповідним штабам ІДО. Азимут середнього вітру — це кут між напрямком на північ і напрямком, звідки дме вітер, відрахований по ходу стрілки годинника. Наприклад, якщо вітер дме з заходу на схід, то азимут вітру 270°
При прогнозуванні радіаційної обстановки використовується методика, заснована на імовірносних розрахунках. Суттєвість ймовірнісної методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження[54].
Другий спосіб застосовують командири невоєнізованих формувань, а також штаби цивільної оборони господарських об'єктів. Вихідні дані для оцінки радіаційної обстановки добуваються підрозділами розвідки, тобто : посадами радіаційного і хімічного спостереження; чи ланками групами радіаційної і хімічної розвідки, а також з інформації, що надходить від сусідніх і вищестоящих штабів цивільної оборони.
У випадку аварії на атомній електростанції вихідними даними для оцінки обстановки будуть : тип і потужність реактора; час аварії; реальні виміри потужності доз опромінення; метеоумови.
При ядерному вибуху вихідними даними є: вид, потужність і час вибуху; координати вибуху; реальні виміри доз опромінення; метеоумови.
Після виявлення обстановки виробляється її оцінка. Під оцінкою обстановки розуміють рішення задач по різних діях невоєнізованих формувань цивільної оборони, виробничої діяльності господарських об'єктів і населення в умовах радіаційного зараження (забруднення). Такими задачами можуть бути: визначення можливих доз опромінення при діях у зонах зараження; визначення припустимого часу початку робіт у зоні (початку входу в зону) зараження по заданій (припустимої чи встановлений) дозі опромінення; визначення припустимої тривалості перебування в зоні зараження по заданій дозі опромінення; визначення потрібної кількості змін для виконання робіт у зоні зараження, і інші[55].
Визначення можливих доз опромінення за час перебування в зоні зараження дозволяє оцінити ступінь небезпеки поразки людей і намітити шляху доцільних дій. З цією метою розраховане значення дози опромінення порівнюють із припустимою дозою. Якщо виявиться, що люди одержать дозу, що перевищує припустиму, то необхідно скоротити час перебування в чи зоні почати роботи пізніше. Припустиму дозу опромінення для особового складу невоєнізованих формувань установлює начальник цивільної оборони господарського об'єкта, тобто керівник підприємства. Припустима доза по нормах особливого періоду не повинна перевищувати: при однократному опроміненні (протягом чотирьох доби) не більш 50 Р; при багаторазовому: протягом місяця - 100 Р, кварталу - 200 Р и року - 300 Р. [52]