Планування господарсько-економічної діяльності автотранспортного підприємства (стр. 2 из 5)
.(1.7)Частина парку Ат використовується на перевезеннях, а інша частина знаходиться в простої:
,(1.8)де АЕ – число автомобілів на лінії;
АП– число автомобілів у простої.
Для кожної одиниці парку рухомого складу число календарних днів:
,(1.9)де ДЕ – дні в експлуатації;
ДР – дні в ТО і ремонтах;
ДП – дні в простої в готовому до експлуатації стані.
Для визначення днів експлуатації, ремонту або простою парку рухомого складу користуються показником автомобіле-дні:
,(1.10)де АД - сумарне число автомобілів-днів парку автомобілів у розглянутому стані;
АДк - сумарне число автомобілів-днів k-ї групи автомобілів (наприклад, однієї вантажопідйомності);
n - число груп автомобілів.
Вантажно-розвантажувальними роботами називається комплекс операцій, зв'язаних з навантаженням вантажу на рухомий склад у пунктах відправлення і розвантаженням у пунктах призначення.
Загальний час простою рухомого складу під навантаженням-розвантаженням за одну їздку включає наступні елементи:
- очікування навантаження-розвантаження;
- маневрування рухомого складу в пунктах навантаження-розвантаження;
- безпосереднє виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
- оформлення документів.
Час безпосереднього виконання вантажно-розвантажувальних робіт є основним елементом загального часу простою і складається з часу, затрачуваного на відкриття і закриття бортів і дверей кузова, ув'язування вантажу, зміцнення брезенту, зважування і перерахування вантажу, навішення пломби і т.д.
Тривалість вантажно-розвантажувальних робіт залежить від способу їхнього виконання, вантажопідйомності і типу рухомого складу, роду вантажу. Величина загального часу визначається граничними нормами простою рухомого складу під навантаженням-розвантаженням, що встановлюються тарифами на вантажні перевезення.
Норма часу на вантажно-розвантажувальні роботи поділяється на основну (механізований спосіб виконання робіт) і додаткову (зв'язана з ручним провадженням робіт або додаткових операцій — зважування вантажу, перерахування вантажних місць, проведення лабораторних аналізів і т.п.). Скорочення часу простою під вантажно-розвантажувальними операціями досягається:
- підвищенням рівня механізації робіт і застосуванням продуктивних вантажно-розвантажувальних машин і механізмів;
- використанням спеціалізованого рухомого складу (самоскидів, самонавантажувачів);
- укрупненням вантажних місць;
- рівномірним надходженням рухомого складу на пункти навантаження-розвантаження;
- організацією роботи автомобілів-тягачів зі змінним (оборотним) причіпним складом;
- чіткою організацією робіт.
Продуктивність вантажного автомобільного транспортного засобу визначається кількістю виконаних тонно-кілометрів або перевезених тонн вантажу за одиницю часу. Вона може бути віднесена до вантажопідйомності автомобіля. Найбільше часто при розрахунках користуються годинною і добовою продуктивністю.
Оскільки за середньозважену їздку одиниці рухомого складу перевозиться
тонн вантажу і виконується 
тонно-кілометрів, то годинна продуктивність: 
(1.11)або
, (1.12)де Qe – середня кількість перевезеного вантажу;
Ре– середня кількість транспортної роботи;
te– середній час однієї повної їздки.
Собівартість перевезень є узагальнюючим показником роботи транспорту, що представляє собою витрати на виконання одиниці транспортної продукції. Таким чином, для визначення собівартості вантажних перевезень необхідно витрати, зв'язані зі здійсненням транспортної роботи за визначений період, розділити на виконану за той же час транспортну роботу, тобто
С = З/Р.(1.13)
У повну собівартість автомобільних перевезень вантажів (транспортні народногосподарські витрати) входять витрати на транспортування, що враховуються підприємством, на підготовку вантажу до перевезення, на вантажно-розвантажувальні роботи, а також дорожня складова. Витрати на транспортування можна розділити на перемінні витрати, зв'язані з рухом рухомого складу (паливо, експлуатаційні матеріали, шини, ТО і ремонт, амортизаційні відрахування на капітальний ремонт і відновлення рухомого складу) і постійні, що практично не залежать від пробігу автомобіля (накладні витрати й умовно заробітна плата водіїв). Перемінні витрати встановлюють на 1 км пробігу рухомого складу, а на 1 годину його роботи.
Величина витрат на перевезення залежить від багатьох факторів. Головними з них є:
- вантажопідйомність автомобілів, застосування автопоїздів, тягачів з напівпричепами і причепами, конструктивні і динамічні якості транспортних засобів;
- умови експлуатації, використання економіко-математичних методів і обчислювальної техніки при раціоналізації перевезень, відстань перевезень, структура вантажу, використання вантажопідйомності транспортних засобів;
- концентрація і спеціалізація парку автомобілів на підприємстві, рівень централізованих перевезень;
- рівень агрегатно-дільничного методу поточного ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів, стан виробничо-технічної бази для їхнього ремонту й обслуговування, дотримання амортизаційних термінів служби рухомого складу;
- рівень оплати і стимулювання праці водіїв, ремонтник і інженерно-технічних працівників;
- рівень цін на транспортні засоби, устаткування, паливо, запасні частини, теплову й електричну енергію, воду, використання вторинних ресурсів;
- розвиток і стан дорожньої мережі.
Зниження собівартості перевезень досягаєтьсяза рахунок зменшення питомих перемінних Зпер і постійних Зпост витрат, а також підвищення коефіцієнта використання пробігу, коефіцієнта використання вантажопідйомності і скорочення часу простоїв під навантаженням-розвантаженням.
Важливим заходом щодо зниження собівартості перевезень є підвищення коефіцієнта використання пробігу. За допомогою економіко-математичних методів і електронно-обчислювальної техніки здійснюється оптимальне планування перевезень вантажів, що забезпечує ріст коефіцієнта використання пробігу це, у свою чергу, впливає на зниження перемінних і частини постійних витрат. Підвищення коефіцієнта приводить до росту продуктивності автомобілів без збільшення пробігу, а, отже, без збільшення перемінних витрат. Залишаються незмінними і постійними витратами.
Зниженню собівартості сприяє підвищення показників використання рухливого складу: коефіцієнта випуску автомобілів на лінію, тривалості їхнього перебування в убранні, технічній швидкості і часі простою під завантаженням і розвантаженням.
Підвищення технічного стану транспортних засобів впливає на зниження транспортних витрат. Воно багато в чому залежить від прийнятої системи технічного обслуговування і поточного ремонту. [1-5]
Істотний вплив на зниження собівартості вантажних перевезень роблять дорожні умови. При роботі в поганих дорожніх умовах збільшується витрата палива і мастильних матеріалів, знос шин, скорочується періодичність проведення технічного обслуговування рухомого складу, частіше виникає необхідність у поточному ремонті. Собівартість перевезень на дорогах з удосконаленим покриттям знижується на 12-15%.
2 Принципи та методика ліцензування діяльності АТП
Перехід України до ринкової системи господарювання та процес роздержавлення, призвів до виходу на ринок транспортних послуг великої кількості перевізників. В основному це суб’єкти господарювання – приватні підприємці, які працюють на спрощеній системі оподаткування, які використовують 1 – 2 автомобіля.
Такі перевізники, як правило не мають власної матеріально - технічної бази і відповідних спеціалістів, не забезпечують зберігання, технічний огляд та обслуговування транспортних засобів; проведення медичного огляду водіїв; інструктажі з безпеки руху; стажування водіїв.
Це призводить до використання для провадження автоперевізної діяльності несправних транспортних засобів та допуску до роботи водіїв, які за станом здоров’я не можуть здійснювати перевезення, що в кінцевому результаті стає причиною надзвичайно важких дорожньо – транспортних пригод.
Цілями внесення змін до Ліцензійних умов та Порядку контролю за їх додержанням є забезпечення безпеки перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування, запобігання дорожнього травматизму та посилення контролю за додержанням законодавства у цій сфері відповідно до вимог Указу Президента України від 20 травня 2004 року „Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом”.
Шляхом його реалізації є встановлення вимог щодо наявності матеріально – технічної бази для організації здійснення перевезень, зберігання, підтримання належного технічного стану та проходження технічного огляду транспортних засобів, забезпечення проведення медичного огляду водіїв, або наявність та виконання договорів на проведення цих робіт у разі відсутності бази та спеціалістів, а також встановлення відповідальності за не виконання цих вимог дозволить упорядкувати діяльність ліцензіатів в першу чергу фізичних осіб та забезпечити безпеку перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.