Смекни!
smekni.com

Адвокат в уголовном процессе (стр. 3 из 4)

На відміну від органів, що ведуть процес, - органів дізнання, слідчого, прокурора та суду – закон не поширює на захисника вимог ст.22 КПК про з’ясування всіх обставин справи, в тому числі що викривають обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та обтяжуючих його відповідальність. Через характер процесуальної функції, що він виконує, діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, бо він має захищати й тільки захищати свого підзахисного. Все, що не відповідає такій діяльності – не відповідає закону. Однак у межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно та об’єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом’якшує відповідальність. З цим пов’язана й вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декількох підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних, якщо інтереси одного з них не відповідають інтересам захисту іншого (ч.2 ст.47 КПК).

Охороняючи процесуальну самостійність захисника, закон не дозволяє внесення подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також особистої постанови судді чи ухвали суду стосовно правової позиції захисника по справі (ч.11 ст.48 КПК).

Крім вказаних вище, на захисника покладаються обов’язки:

- своєчасно з’являтися для участі у виконанні слідчих чи процесуальних дій у яких його участь є обов’язковою (ч.5 ст.48 КПК);

- не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора дані попереднього розслідування (ст.121 КПК);

- не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх процесуальних обов’язків; він не може бути допрошений як свідок про обставини, що він взнав, виконуючи обов’язки захисника (п.1 ст.69 КПК);

Розголошення захисником відомостей. Повідомлених йому підзахисним, його родичами або іншими особами може завдати шкоди інтересам цих осіб, а також державним і громадським інтересам, підриває моральні та психологічні підвалини захисту – довірчі стосунки між захисником і підзахисним, іншими особами, які бажають їм допомогти.

Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Її предметом є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть даних ним консультацій, порад роз’яснень та інші відомості, одержані адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків. Адвокату забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб (ст.9 Закону про адвокатуру).

За порушення свого професійного обов’язку адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З моменту допущення до участі у справі захисник відповідно до ст.48 КПК має широкі процесуальні права:

- до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з зустріч (“віч-на-віч”), а після першого допиту – без обмеження їх кількості та довго тривалості;

- мати зустріч з засудженим та особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

- бути при допитах підозрюваного та обвинуваченого, а також при вчиненні інших слідчих дій, що проводяться за участю чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

- за згодою особи, що проводить дізнання чи слідчого брати участь і у інших слідчих діях;

- застосовувати науково-технічні засоби при вчиненні тих слідчих дій, у яких приймає участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи – за згодою особи, що проводить дізнання, слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - за згодою судді чи суду;

- знайомитись з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу чи пред’явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства – з усіма матеріалами справи та виписувати з цих матеріалів необхідні відомості;

- брати участь у судовому розгляді справи;

- надавати докази та заявляти клопотання та відводи;

Захисник не вправі сам здійснювати ніяких слідчих дій по збиранню та перевірці доказів, оскільки за чинним КПК це є винятковою компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду. Але, беручи участь у справі адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази.

- подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

- збирати відомості про факти. Що можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою;

- ознайомлюватись на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Потерпілим визнається особа, якій злочином нанесено моральну, фізичну чи матеріальну шкоду (ч.1 ст.49 КПК). Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, якім заподіяно матеріальну шкоду від злочину та заявили при провадженні у кримінальній справі до обвинуваченого чи до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, а саме вимогу про відшкодування збитків (ч.1 ст.50 КПК). Цей позов розглядається одночасно з кримінальною справою (ч.1 ст.28 КПК). Як цивільні відповідачі можуть бути закликані батьки, опікуни чи інші особи, а також підприємства, організації чи установи, що в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого (ч.1 ст.51 КПК).

Про визнання постраждалим, цивільним позивачем, а також про залучення як цивільного відповідача, особа, що проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд – рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, набирають процесуальних прав для захисту своїх законних інтересів, в тому числі й право мати представника.

Постраждалий та адвокат як його представник мають право:

- надавати докази;

- заявляти клопотання;

- знайомитись з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства;

- брати участь у судовому розгляді;

- заявляти відводи;

- подавати жалоби на дії особи, що проводить дізнання, слідчого, судді чи суду, а також на вирок чи рішення суду та постанову судді (ч.3 ст.49 КПК)


Задача № 1.

По цій справі слідчому слід надіслати прокуророві всі матеріали справи. Прокурор має перевірити вмотивованість притягнення народного депутата Нечета до кримінальної відповідальності і відповідно винести подання Генеральному прокурору по цій справі.

Цей порядок обумовлений особливостями статусу народного депутата, тому що не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності,
піддані арешту, затриманню або заходам адміністративного
стягнення, які накладаються в судовому порядку:,

народний депутат України — без згоди Верховної Ради, а в період між сесіями — Президії Верховної Ради за вчинення тяжких злочинів з наступним затвердженням Верховною Радою.

Навіть після закінчення строку повноважень він може бути притягнутий до відповідальності за пред'явленим йому обвинуваченням у порушенні закону, що мало місце в період виконання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата України (чч. 1 і 3 ст. 27 Закону про статус народного депутата України );

народний депутат Автономної Республіки Крим — без згоди Верховної Ради Республіки;

депутат місцевої Ради народних депутатів — без згоди Ради, до якої його обрано, або вищестоящої Ради;

кандидат у народні депутати України, у депутати місцевої Ради — без згоди відповідно Центральної виборчої комісії, обласної, районної, міської, районної в місті, селищної, сільської виборчої комісії (ст. 30 Закону про вибори народних депутатів України, ст. 36 Закону про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад ).

Для одержання згоди Верховної Ради України на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності чи його арешт Генеральний прокурор до пред'явлення депутату обвинувачення, дачі санкції на арешт вносить до Верховної Ради подання, яке має бути розглянуто не пізніше як у місячний строк. При необхідності від Генерального прокурора можуть бути витребувані додаткові матеріали. Верховна Рада більшістю
голосів (2/3 від загального складу народних депутатів) приймає вмотивоване рішення у формі постанови і в триденний строк повідомляє про нього Генерального прокурора. Депутат має право брати участь в обговоренні Верховною Радою питання про його депутатську недоторканність. Генеральний прокурор у триденний строк від дня закінчення провадження у справі повинен повідомити Верховну Раду про результати слідства і в такий же строк — про результати розгляду справи в суді (ст. 28 Закону про статус народного депутата України).

Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державним органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило полягає у застосуванні до особи, що вчинила злочин конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду. Кримінальна відповідальність може мати не тільки форму покарання. За вироком суду вона може зводитись тільки до осуду особи, яка вчинила злочин, і звільнення її від покарання (ч.2 ст.50 КК). Особу може бути засуджено умовно чи з відстрочкою виконання покарання вироку. Тому сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кримінальної відповідальності до тих пір, поки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили.