Смекни!
smekni.com

Археологічні пам’ятки та їх використання в туристичній діяльності (стр. 2 из 3)

Слід також зазначити, що деякі регіональні археологічні музеї мають видозмінний статус, що обумовлює у різні роки різне адміністративне підпорядкування: Міністерству культури Франції, муніципальній владі, університетам, громадським науковим товариствам, науковим асоціаціям. Звернемо увагу на те, що в деяких регіональних музеях експозиція з археології супроводжується демонстрацією меморіальних речей дослідників цих пам'яток або осіб, які сприяли створенню того чи іншого музею, або матеріали яких лягли в основу музейних зібрань. Також в експозиції можуть бути подані матеріали, пов'язані з діяльністю видатних осіб того чи іншого регіону або країни. Досить часто в експозиціях таких музеїв зосереджені матеріали з історії мистецтв тощо. Такий "кунсткамерний" підхід в організації експозиційної площі бере свій початок у XVI–XVIIIcт.

Інший підхід був застосований визначним спеціалістом у галузі первісної археології д-ром Андре Леруа-Гураном (1911-1986) та ліценціатом наук - палеонтологом Ізабель Ру Рат при дослідженні багатошарового поселення Пенсеван у 60-х pp. Поселення розташоване на березі р. Сени недалеко від Парижу департаменту Сена-та-Марна.12Перші дослідження пам'ятки відбулися у 1956 р. У 1960-64 pp. розкопки проводив Центр досліджень факультету Літератури та гуманітарних наук Паризького університету. У дослідженні пам'ятки брали участь представники Французької Асоціації з вивчення четвертинного періоду та представники Французької Асоціації з вивчення доісторичного періоду. Була музеєфікована ділянка культурного шару з рештками господарсько-побутових комплексів, що належать до мадленського часу (бл. 10 тис. pp. до н. е.). Використання новітньої апаратури та технології щодо фіксації знахідок дозволило вже у жовтні 1965 р. відкрити два зали експозиції. Це у свою чергу сприяло створенню Центру досліджень та Документації, яким керує відділ Археології Міністерства культури. Метою роботи Центру є вивчення життєдіяльності первісної людини: її технологічних, економічних, соціальних та духовних проблем. В експозиції Музею-стоянки демонструються рештки першого господарсько-побутового комплексу (далі ГПК) та відтворена структура стоянки стародавніх мисливців. Структура ГПК репродукована за допомогою м'яких матриць, виконаних з каучуку. Це дозволило Центру створити "гіпсотеку", де або у гіпсі або у синтетичній гумі консервуються реальні зображення структур, які неминуче руйнуються при розкопках. У Музеї демонструється також процес виготовлення та використання крем'яних та кістяних знарядь, палеонтологічні рештки. Таким чином, Музей-стоянка перетворився на Центр експериментальних досліджень, а також є чудовим об'єктом для відвідування туристів, який дає уяву про первісний період історії людства.

У Франції функціонує близько 20 експериментальних поселень, які носять назву "Археодром".13 Один з перших "Археодромів" було створено у 1980 р. Асоціацією та Муніципальним Товариством Париж-Рен-Рон. Його також називають "уявним музеєм".14 На думку його засновників - "Археодром" повинен істотно відрізнятися від традиційного музею. Відвідувачам надана можливість самим розташовувати предмети або їх фрагменти у вітринах за типологічною класифікацією або у хронологічному порядку. "Археодром" повинен бути репрезентованим не тільки даними археології, але і природничо-історичних наук. Також необхідно залучати і дані етнології. Все це дає можливість вважати "Археодром" експериментальною лабораторією, яка сприяє пізнанню способу життя стародавніх людей. Експеримент, проте, має свої обмеження: дослідник-археолог чудово розуміє, що йому не під силу реконструювати повністю умови життя та праці стародавньої людини. Він повинен намагатися встановити та відтворити традиції, зокрема у технології. Невипадково, А. Леруа-Гуран назвав цей інтерес "технічним вченням". Цей "Археодром" проводить свою програму експериментальної діяльності навколо різноманітних тем, які обираються археологами:

1. Технологія ретушування кременю.

2. Використання кам'янихзнарядь.

3. Технологія виготовлення кераміки за доби неоліту.

4. Металургія міді.

5. Металургія бронзи.

6. Металургія заліза.

7. Технологія добування дорогоцінних металів.

8. Технологія ремесел.

У 1982 р. в Аквітанії розроблено так звану педагогічну програму - експеримент "Уроки спадщини" для п'яти департаментів Південно-Західної Франції: Жиронда, Ланди, Лота-Гаронна, Дордонь, Атлантичні Піренеї. Мета цієї програми: залучення дітей до вивчення історії та збереження культурної спадщини.

Досвід популяризації пам'яток первісної археології мають також країни Центральної Європи, зокрема Польща, Чехія, Словаччина та Болгарія. Так, у Біловезькому Національному парку (Польща) створено Природничо-науковий лісний музей, який бере свій початок ще у 1920 р. Цей Музей є немовби вступом до вивчення парку. Навколо Музею розташовані ресторани, готелі та інші служби для обслуговування туристів. Музей являє собою суцільноскляне приміщення, експозиція якого складається з двох частин: Історичної та Природничої. У свою чергу перша частина складається з розділів:

1. Археології, в якому у хронологічному порядку експонується археологічна деревина з нанесеними датами на стовбури дерев (рокові кільця).

2. Використання деревини первісною людиною.

3. Використання деревини в народному будівництві.

4. Раціональне використання деревини на прикладі Біловезького лісового комплексу. Друга частина складається з розділів ботаніки, зоології, палеонтології, етнології. Крім оригіналів, у Музеї експонуються макети, великі кольорові діапозитиви розміром 60x60 см, фотографії.

У 1994 р. у Чехії з метою популяризації наукових досягнень у галузі археології створена Громадська Асоціація з реконструкції археологічних об'єктів (RAO). Вона є науково-освітнім центром. У 1995 р. за ініціативою її голови І. Плейнерової у районі Прага-Троя на Фарках, на правому березі р. Влтави, де у 1974 р. виявлено пізньогальштатське поселення доби раннього залізного віку, вирішено створити Археопарк загальною площею 2 га." У 1996 р. за участю фахівців з відділу археології Празького міського музею М. Фрідріхової, М. Слабіни та фахівців з Ботанічних садів Прага-Троя розроблено генеральний план Археопарку. На початку 1998 р. вже почали функціонувати дві його зони. Перша зона є ядром Археопарку, що демонструє реконструкцію поселення, яка складається з палісаду, що являє собою частину укріплень. Вони були збудовані 2500 років тому. Реконструйовано дубові стовбури висотою 3-3,7 м, культову будівлю та три житла. Друга зона - це так звана експериментальна зона Археопарку. Тут відвідувачі мають можливість брати участь в експериментах, що дають змогу уявити господарство та побут досліджуваного поселення. Тут можна ознайомитись з помолом зерна, випічкою хлібних коржів, виробництвом тканин, фарбуванням текстилю, виробництвом кераміки, виплавкою залізної руди тощо. Археопарк включений у Празькі Ботанічні сади. Фінансування цього проекту проводять: 1. Празький благодійний археологічний фонд для захисту культурної спадщини. 2. Організація Квідо Шванк. 3. Празький фонд розвитку громадянського суспільства. Археопарк прилягає до районів Праги 7 і Праги 8. Менеджерами Празьких Ботанічних садів також розроблено проект з відтворення природного середовища за часів існування поселення. У червні 1998 р. на Природничонауковому факультеті Університету ім. Масарика (Брно) проходила конференція, присвячена методиці популяризації досягнень антропології та археології. Було обговорено проблеми щодо відтворення побуту мисливців на мамутів, життєдіяльності людини за доби первісності та середньовіччя.

У Східній Словаччині музеєфікована і включена до туристично-екскурсійного маршруту печера Доміца, в якій виявлені рештки поселення буковогорської неолітичної культури, що існувало 6100 років тому.18 Печера входить до Природного Заповідника - Ландшафтну область Словацький Карст. Карстова печера Доміца розташована у південній частині Силезької рівнини недалеко Кечова (округ Рожнява) і разом з печерою Барадла (Угорщина) являє собою печерну систему довжиною 21 км. На території Словаччини Доміца має довжину 5080 м. Печера відкрита у 1926 р. і систематично досліджується з 1932 р. Зокрема, у 1932 р. вона досліджувалась комплексною спелеоархеологічною експедицією під керівництвом визначного дослідника д-ра, проф., академіка Ярослава Бугми (1901-1962) за участю О. Кандиби, В. Февкеса та Р. Егриха. Я. Бугма розробив проект музеєфікації печери.

Печерний лабіринт складається з залу "11 вогнищ", де виявлені рештки житлових конструкцій, "залу гончара", в якому збереглись залишки виробництва (вдалось реконструювати 200 посудин). У цьому ж залі збереглись сходи. Також виявлено "священний" коридор, де на висоті близько 60 см над неолітичним горизонтом підлоги печери, на синтровому покритті стіни збереглись три малюнка, виконані деревним вугіллям. Живопис законсервовано. Печера обладнана входом, дверима, що замикаються та електричним освітленням.

Унікальний Музей створено у природній печері, що розташована у Рудопському Карсті м. Чепеларі (Південна Болгарія). Музей засновано у 1967 р. і у 1975 р. печера відкрита для туристів. У ній розташовується експозиція, яка має шість тематичних розділів: 1. Мінералогія. 2. Петрографія. 3. Наземний і підземний карст. 4. Біоспелеологія. 5. Печерна палеонтологія. 6. Печерна археологія - печера як житловий об'єкт.

Вартим уваги є досвід вчених США з музеєфікації природничо-історичних об'єктів. Так, у Національному парку штату ЮТА створено Музей динозавра. Над значним природним масивом, де зафіксовані місця виявлення решток динозаврів, з метою збереження, експонування та подальшого дослідження збудовано музей-павільйон. Він складається з двох поверхів: перший поверх - це експозиція is situ, що являє собою обладнану галерею вздовж усіх розкопів; тут також розташоване бюро для обслуговування туристів, службові приміщення. Другий поверх - це науково-дослідний центр, в якому обладнанні приміщення для геологів та інших спеціалістів, бібліотека, конференц-зал, кабіни для індивідуального перегляду діафільмів, кафетерій. Балкони, переходи, оглядові майданчики дають можливість повного огляду та робочого підходу до розкопів. Значна поверхня скляного павільйону забезпечує добре природне освітлення.