Розрізняють активну і пасивну гнучкість.
Під активною гнучкістю розуміють максимально можливу рухливість у суглобі, що спортсмен може виявити самостійно, використовуючи тільки силу своїх м'язів.
Пасивна гнучкість визначається найвищою амплітудою, якої можна досягти за рахунок зовнішніх сил, створюваних партнером, снарядом, обтяженням.
У художній гімнастиці велике значення має активна гнучкість, що забезпечує необхідну волю рухів, а також дозволяє опановувати раціональною спортивною технікою. Однак досягти оптимальної рухливості в суглобах можна лише при одночасному розвитку активної і пасивної гнучкості[14].
1.5.2 Швидкість
При виконанні спортивних вправ, як правило, відмічається комплексне проявлення швидкості. Зміни з віком рухової реакції відбувається нерівно - важно. До 9-11 років, час її зменшується швидко, а в послідовні роки особливо після 11-14 років - повільно. Тренування сприяють поліпшенню швидкості рухової реакції. Найбільші зменшення часу реакції під впливом систематичного тренування відмічено у дітей 9-12 років. Якщо у цей час не розвивати швидкість, то в послідовні роки відставання яке виникло, тяжко ліквідувати.
У процесі розвитку організму підвищується швидкість одиночних рухів. У спортсменів швидкість одиночних рухів розвинена краще.
Найважливішим компонентом швидкості є частота(темп) рухів. Взаємозв'язок розвитку сили та швидкості проявляється у швидкісно-силових вправах. Найбільші результати в стрибках помічені у віці 12-13 років. Таким чином, по даним швидкісно-силових вправ відмічається не рівноважний приріст результатів у різні вікові періоди.
Швидкість може бути загальної і спеціальною.
Загальна швидкість-це здатність швидко виконувати будь-які рухи і дії, забезпечувати рухові реакції на різні подразники с достатньою швидкістю.
Спеціальна швидкість-це здатність виконувати з дуже великою швидкістю змагальні вправи, їх елементи та частини.
У художній гімнастиці швидкість виявляється у швидкій зміні ритму, темпу рухів, напруги і розслаблення м'язів, а також виконання вправ з максимальною швидкістю. Вона виражається головним чином в умінні регулювати швидкість рухів, різну для окремих ланок тіла, відповідно до темпу і ритму музичного добутку.
Швидкість виявляється в трьох основних формах:
1)в латентному часі рухової реакції;
2)в швидкості одиночного руху;
3)в частоті рухів.
Сполучення цих трьох форм і визначає усі випадки прояву швидкості[9].
1.5.3 Сила
М'язова сила в художній гімнастиці виявляється при виконанні будь-якої фізичної вправи. Вона в значній мірі впливає на швидкість рухів і на витривалість при виконанні великого обсягу роботи.
При руховій діяльності гімнастки, сила характеризується ступенем напруги, що розвивається м'язами. Прояв її залежить від:
1)фізіологічного поперечника м'язів
2)ступеня впливу нервових центрів, що відають скороченнями даного м'яза
3)хімічною активністю м'язової тканини
4)техніки виконання руху.
У методиці тренування затвердилися визначені поняття для різних форм м'язової діяльності - максимальна сила, швидкісна сила, силова витривалість.
Максимальна сила залежить від здатності до довільного максимального м'язового скорочення.
Швидкісна сила - від здатності до подолання зовнішнього опору з високою швидкістю м'язового скорочення.
Силова витривалість визначається здатністю організму протистояти стомленню при тривалій силовій роботі.
У художній гімнастиці особливе значення має виховання локальної, у деяких випадках регіональної сили, але в оптимальних межах. Виконання великої кількості стрибків вимагає розвитку швидкісно-силових якостей і силової витривалості м'язів ніг[17].
Засобами виховання сили є силові вправи, тобто вправи, виконання яких зв'язане з подоланням підвищених опорів. Як опір у силових вправах можуть бути використані зовнішні навантаження, опори пружних і нерухомих предметів, вага власного тіла, самоопір і опір партнера.
Основними методами розвитку сили є:
1)метод повторних зусиль
2)метод максимальних зусиль
3)метод динамічних зусиль
4)метод статистичних силових напруг.
У художній гімнастиці виключається метод максимальних зусиль. Недоцільно також застосування вправ з великими і середніми обтяженнями.
1.5.4 Витривалість
Під витривалістю розуміється здатність виконувати роботу заданої інтенсивності протягом можливо більш тривалого часу.
Витривалість може бути загальною і спеціальною.
Загальна витривалість визначається, як здатність тривало виконувати роботу, що утягує в дію багато груп м'язів і представляючи досить високі вимоги до серцево-судинної системи, дихальної, центральної нервової системам Загальна витривалість дозволяє спортсменам успішно справлятися з великим обсягом вправ.
Під спеціальною витривалістю в художній гімнастиці варто розуміти здатність до виконання дуже інтенсивної, але нетривалої м'язової роботи. Це сприяє вільному, красивому й емоційному виконанню змагальних комбінацій, насичених ефектними, складними й оригінальними елементами.
Витривалість у різні вікові періоди підвищується нерівномірно. Так, установлено, що у вправах аеробної потужності найбільший приріст витривалості спостерігається у юнаків від15-16 до 17-18 років. У вправах анаэробной потужності значне збільшення тривалої роботи відзначається від 10-12 до 13-14 років.
Юні спортсмени характеризуються не тільки більшою витривалістю, але і більш значним віковим приростом[25].
1.5.5 Спритність
Спритність визначають, по-перше, як здатність швидко опановувати нові рухи і, по-друге, як здатність швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптово мінливої обстановки.
Серед фізичних якостей спритність займає особливе положення. Вона має самі різноманітні зв'язки з іншими якостями і носить найбільш комплексний характер.
Розрізняють загальну і спеціальну спритність.
Загальна спритність - здатність доцільно координувати свої рухи і раціонально вирішувати будь-які рухові задачі.
Спеціальна спритність-здатність доцільно відповідно до ситуації застосовувати техніку виду спорту.
Основа спритності – рухливість рухової навички, високорозвинене м'язове почуття і пластичність нервових процесів. Чим вище в гімнастки сприйняття власних рухів і точність відчуттів, тим швидше вона опановує новими вправами. Велика роль тут належить попередньому руховому досвіду гімнастки, тому що, володіючи великим запасом рухових навичок, значно швидше освоюються нові рухи.
Вправи, спрямовані на виховання спритності, застосовуються за принципом підвищення координаційних труднощів, з якими повинні справлятися спортсмени. Ці труднощі складаються, в основному, з вимог до точності рухів, до їхньої взаємної погодженості, до раптовості зміни обстановки. Необхідно пам'ятати, що вправи для виховання спритності досить швидко ведуть до стомлення. У той же час їхнє виконання вимагає більшої чіткості м'язових відчуттів. По цьому при вихованні спритності використовують інтервали відпочинку, достатні для відновлення[17].
1.6 Етап початкової спеціалізованої підготовки
Етап початкової спеціалізованої підготовки охоплює період з 9 до 12 років. У цей час основна увага приділяється освоєнню базових стрибків, поворотів, рівноваги, хвиль, змахів. Хореографія сприяє удосконалюванню культури рухів, пластики, чіткості ліній, завершеності при виконанні окремих елементів і комбінацій.
Не менш важливе місце приділяється «предметній» підготовці, у зміст якої входить освоєння базових елементів. Так само як і на попередніх етапах підготовки, приділяється багато уваги виконанню рухів з різних ніг, оволодінню предметами в однаковій мірі правою і лівою рукою. Однак у відмінності від попереднього етапу, де акцент робиться на оволодінні основними рухами без предмета, етап початкової спеціалізованої підготовки характеризується формуванням навичок володіння предметом на основі освоєних безпредметних рухів.
Тому що даний період охоплює вік з 9 до 12 років, тренерам необхідно враховувати природний фактор розвитку фізичних якостей, сенситивні періоди й особливу увагу треба звернути на розвиток таких якостей, як гнучкість і спритність.
Перспективні, обдаровані дівчинки до 11-12 років освоюють об'ємний матеріал у межах програми кандидатів у майстра спорту[10].
Глава ІІ. Завдання, методи та організація дослідження
2.1 Мета дослідження – вивчення впливу морфологічних показників на техніку виконання змагальних вправ
2.2 Завдання дослідження
1.Визначення морфологічних характеристик дівчат, що займаються художньою гімнастикою.
2.Визначити рівень фізичної та технічної підготовленості гімнасток 11-12 років.
3.Виявити взаємозв’язок між морфологічними показниками та технічною підготовкою гімнасток 11-12 років.
2.3 Для вирішення завдань дослідження ми користувалися наступними методами
2.3.1 аналіз літературних джерел
2.3.2 педагогічні спостереження
2.3.3 метод контрольних вправ
2.3.4 антропометрія
2.3.5 математична статистика
2.3.1 Аналіз літературних джерел
Аналізуючи літературні джерела, ми прийшли до висновку, що у навчально-методичній літературі питання, яке відображається у нашій роботі, виглядає недосконале. Нами було проаналізовано 25 літературних джерел, що стосуються нашого питання.
2.3.2 Педагогічні спостереження
Спостереження за навчально-тренувальними заняттями гімнасток 11-12 років дали можливість визначити основні засоби та методи, які використовуються для виховання фізичних якостей на даному етапі.
2.3.3 Метод контрольних вправ
Для оцінки фізичного стану гімнасток були використані наступні контрольні вправи: