Умінню оцінювати дії в просторі, в часі та по силі необхідно навчати дітей при формуванні у них різних рухових навиків. Наприклад, при навчанні ходьбі та бігу потрібно навчити дітей ходити та бігати з різною довжиною та частотою кроків. Для цього необхідно запропонувати їм ходити та бігати по розмітці, розміщеній на різній відстані. Регулярне виконання завдань на ходьбу та біг по розмітці дозволяє дітям навчитися керувати довжиною кроку, а за допомогою бігу з різною частотою кроків по тим же розміткам – оволодіти швидкістю рухів.
Навчаючи метанню, потрібно запропонувати дітям кидати м’яча на різні відстані, визначати відстань, на яку кинутий м’яч, а також вагу м’яча, кидати на одну й ту саму відстань предмети різної ваги.
Діти повинні навчитися технічно правильно повзати з різною швидкістю та уміти визначати швидкість по завданню вчителя.
Таким чином, поступове та суворе послідовне оволодіння учбовим матеріалом по частинах ( шляхом виконання учбових завдань) дозволить дітям успішно оволодіти різними руховими діями по програмі з фізичного виховання. Важливо планувати навчальний матеріал так, щоб початкове навчання якій – небуть руховій дії повторювалося на кожному занатті до тих пір, поки не буде засвоєна хоч одна його найпростіша форма.
Слід враховувати схильність дівчаток цього віку до танцювальних рухів, які повинні застосовуватися для закріплення м’язів ніг, тулуба, серцево – судинної та дихальної систем.
Навчання руховим діям дітей середнього шкільного віку ( 12 – 14 років) має свої особливості. Цей вік співпадає з періодом статевого дозрівання та характеризується збільшенням середніх річних прибавок зросту та маси тіла. Швидкий зріст тіла в довжину викликає розтягування м’язів, зв’язок, нервових шляхів, кровоносних судин. В результаті цього та ряду інших факторів, пов'язаних з діями гормонів залоз внутрішньої секреції, рухи підлітків на деякий час стають менш точними та менш координованими. Як правило у таких підлітків порушується постава. Особливо це помітно у швидкоростучих дітей, нерегулярно займаючихся фізичними вправами . Підлітки ( хлопчики ) звичайно хочуть бути самостійними, хочуть скоріше стати сильними, спритними, сміливими, перебільшують свої можливості.
Вони прагнуть скоріше зробити вправу та мало уваги звертають на деталі техніки. Це пояснюється не тільки психологічними особливостями підлітків, але і особливостями формування рухових навиків у дітей цього віку. Якщо при навчанні порівнюючи легким руховим діям перша фаза формування навика проходить значно скоріше, то при навчанні більш складним вправам, потребуючим проявлення фізичних якостей, а також просторової та часової точності рухів, початкова стадія навчання проходить значно повільніше, ніж інші.
Невміння оцінювати свої рухи в просторі, в часі, а також по ступені м’язових зусиль часто призводить до того, що навик засвоюється з помилками, відсутня точність та легкість виконання рухових дій.
В цьому віці вадливо приділяти уваги всебічному гармонійному розвитку всіх фізичних якостей, і особливо сили, швидкості, пам’ятаючи що навчання гарно фізично підготовлених дітей проходить набагато успішніше.
Слід також враховувати, що рухова функція найбільш інтенсивно розвивається у дітей 13 – 14 років, вони спроможні оволодіти руховими діями, що більш складні по координації. Їм доступна більш детальна розповідь та аналіз вправ, що вивчаються. Вони спроможні розуміти термінологічні назви вправ та виконувати їх з розповіді вчителя.
В процесі навчання дітей та підлітків руховим діям можливе примінення всіх методів та прийомів, проте вони недостатньо ефективні. Це пояснюється тим, що викладач завжди прагне скоріше навчити руху в цілому. Існуючі методи не зобов’язують його вирізати деталі вивчаючої вправи та обробляти їх окремо з кожним учнем. Система керування ходом навчання при цьому недосконала. Викладач часто не спроможний змінити хід навчання, якщо вправа у того чи іншого учня не виходить. Він говорить про помилки, допущені учнем, пояснює, чому вони допускаються, а заставити зробити вправу правильно не завжди вдається.
Серед методів навчання широко використовується метод приписів алгоритмічного типу – тільки оволодіння першою серією навчальних завдань дає право переходити до другої, а потім до послідуючих.
Навчання дітей та підлітків методом алгоритмічних приписів дає позитивні результати. Рухові навики формуються порівняно швидко та без помилок. При такому методі навчання немає вміючи та невміючих або погано виконуючих рухову дію. Матеріалом оволодівають всі, тільки в різні терміни, у відповідності з індивідуальними можливостями кожного учня.
В першій серії навчальних завдань будуть вправи для розвитку тих якостей, які передують успішному виконанню рухової дії, що вивчається. В одних випадках достатньо розвивати лише силу даних груп м’язів, в інших гнучкість, в третіх – швидкість м’язових скорочень, а іноді і всі названі якості.
Друга група повинна включати вправи для засвоєння вихідних та кінцевих положень, котрими починається та закінчується рухова дія. Вміння правильно приймати вихідне та кінцеве положення в гімнасиці обов’язкове. Перша та друга серії навчальних завдань можуть засвоюватися одночасно або в різний час.
Третя серія навчальних завдань - це дії, що забезпечують умови для виконання вивчаємої вправи.
В четверту серію навчальних завдань входять дії, пов'язані з навчанням вміння оцінювати виконувані рухи в просторі, в часі, а також по ступеню м’язових зусиль.
П’ята серія навчальних завдань – підводячи вправа та частини вивчає мого руху – вивчаються рухи в цілому в полегшених умовах за допомогою тренажеру та інших технічних засобів. При вивченні кожного навчального завдання враховуються індивідуальні особливості займаючихся, їх готовність до виконання я матеріалу, що вивчається; контролюється правильність виконання навчальних завдань; визначається порядок переходу від одного навчального завдання до іншого. Другими словами, викладач активно керує навчальним процесом.
А чи завжди слід користуватися приписами алгоритмічного типу при навчанні дітей та підлітків руховим діям? Звичайно ж що ні. Багато з них можливо обучити по старій методиці. До таких відносяться: стройові, загально розвиваючі вправи, окремі прикладні, вправи в змішаних висах та упорах та інші.
3.3.3 Старший шкільний вік
Фізична працездатність юнаків та дівчат значно підвищується та наближається до працездатності дорослих. В цьому віці поступово уповільнюється зріст в довжину та збільшується поперечний зріст грудної клітини та плечового поясу; інтенсивно росте мускулатура, збільшуються її силові можливості; діяльність серцево – судинної та нервової систем стає більш врівноваженою; підвищується інтерес до виконання вправ, що потребують сили та спритності.
Заняття основною та атлетичною ( для юнаків ) гімнастикою в цьому періоді повинні бути направлені на завершення загального фізичного розвитку та підготовку юнаків та дівчат до трудової діяльності. Проводяться вони окремо, так як в їх змісту маються важливі відмінності.
Юнакам необхідно досконало оволодіти основними прикладними руховими навиками. Вони повинні вміти долати природні та штучні перешкоди, кидати м’ячі різної ваги на відстань та в ціль, лазити по канату, шестам, оволодівати прийомам переноски живого грузу та різних предметів, виконувати підйоми силою та переворотом, перевороти в сторону та вперед. В процесі занять цими вправами потрібно розвивати силую витримку, швидкість, спритність, виховувати наполегливість, працелюбство, можливість до виконання складних та важких вправ.
Дівчата старшого шкільного віку значно прибавляють у вазі. Сила м’язів відстає у розвитку, її потрібно систематично розвивати. Особливу увагу слід приділяти укріпленню м’язів брючного пресу, плечового поясу та ніг. З цією метою потрібно виконувати загальнорозвиваюсі вправи з набивними м’ячами, палицями, на гімнастичній стінці. Враховуючи схильність дівчат до танцювальних рухів, слід включати в урок вправи художньої гімнастики з опором об гімнастичні стінку, танцювальні кроки.
Крім того, потрібно вдосконалювати у дівчат спритність, швидкість та витримку ( в довжину, висоту, з підвісних площадок, через різноманітні перешкоди ), метання м’ячів різної ваги, повзання, долання перешкод, вправи на рівновагу, рухомі ігри, акробатичні вправи.
Висновок до розділу ІІІ
Багатогранність та варіативність форм виконання вправ розширюють можливості основної гімнастики та роблять її доступним засобом фізичного виховання дітей всіх вікових груп. На заняттях вирішуються основні завдання фізичного виховання, вивчаються основи техніки багатьох рухів, формується правильна осанка, створюються благоприемні умови для розвитку рухових функцій школярів.
Недоліком являється те, що навчання вправам спортивної гімнастики школярів на уроках фізичного виховання неефективне, так як вчитель не може забезпечити достатньої щільності ( на гімнастичних знарядах вправи виконуються по одному) та навчити правильній техніці із – за малої кількості часу, що відводиться навчальним планом на гімнастику, на що можливо слід звернути увагу нашому керівництву при розробленні програм.
ВИСНОВОК
В наш час, коли про здоровий спосіб життя можна почути по радіо, телебаченню, прочитати на сторінках газет та модних журналів, особлива увага приділяється оздоровленню підростаючого покоління – дітей та підлітків. А поняття "фізична культура" та "оздоровлення" невід’ємно пов’язані між собою, оскільки досягти оздоровчого ефекту при відсутності фізичних вправ практично неможливо.
Фізичне виховання дітей – відповідальна й складна справа. На жаль, у недосвідчених викладачів існує не зовсім чітка, а іноді і невірна уява про напрямок, завдання, зміст та обсяг фізичного виховання учнів на уроках фізкультури. Це значною мірою знижує ефект спортивно - оздоровчих заходів і навіть велике бажання та ентузіазм не компенсують хиби у виборі напрямку та змісту фізичного виховання в школі.