Смекни!
smekni.com

Методичні особливості розвитку фізичних здібностей юних гімнастів (стр. 4 из 4)

За даними М. С. Бриля, перший етап відбору (первинний відбір) у спортивних іграх здійснюється з у до 9—10 років, перспективний відбір —з 11— 12 років. На першому етапі відбору у відділення спортивних ігор ДЮСШ першорядне значення має визначення здатності дітей і підлітків до взаємодії, орієнтуванню, швидкості дій, ініціативності і наполегливості, раціональності оперативних рішень, концентрації уваги і координації рухів. Кращим засобом такої діагностики є модельні тести, побудовані на моделях рухливих ігор. М. С. Бриль показав, що ігри — найбільш підходяща форма виявлення індивідуальних здібностей дітей і підлітків: гри сприяють проявові функцій у тих сполученнях, що складають структуру рухової обдарованості. Крім того, ігри — природний вид діяльності молодших школярів. Ігри вимагають того оптимального рівня мотивації, що позитивно відбиває на надійності тестових оцінок.

Рівень фізичної підготовленості дітей і підлітків виявляється шляхом тестування їх основних фізичних якостей.

2.2 Особливості розвитку фізичних здібностей

Рухові здібності так, чи інакше завжди проявляються в руховій дії. Для того щоб виконати складну гімнастичну вправу необхідно максимально проявити швидкісну силу — тут ми маємо справу з силовим хистом. Для того, щоб виконати зв'язку елементів необхідний прояв рухової витривалості, а так як вправи виконуються дуже точно за просторовими, часовими і силовими характеристиками, то не останнє місце займають координаційні здібності спортсменів.

Прояв бистроти в гімнастиці безпосередньо пов'язаний зі швидкісною силою і залежить від неї. Швидкісна сила — один із головних факторів, що обумовлюють бистроту. Особливо цей вплив проявляється при виконанні рухів зв'язаних із зміною положення тіла в просторі, а також переключення із однієї дії на іншу за відсутністю значного зовнішнього опору.

Координація рухів згідно критеріїв її оцінки взаємозв'язана з проявом бистроти, сили і гнучкості. Удосконалення здібності диференціювати часові характеристики руху, виконання завдань з мінімальним збільшенням швидкості позитивно впливає на розвиток бистроти. Удосконалення здібності диференціювати силові характеристики руху впливає на розвиток сили. Удосконалення здібності диференціювати просторові характеристики руху вимагає і підвищення активної гнучкості.

Процес розвитку сили і рухової витривалості зумовлений особливостями функціонування організму. Як зазначалося вище, розвиток витривалості супроводжується морфофункціональними змінами м'язової системи, що переслідують одну мету — збільшити потужність переробки проміжних продуктів метаболізма у м'язових волокнах І типа. Такий розвиток можливий лише у тому випадку, якщо поєднується робота силової спрямованості і робота на витривалість. Так як після довготривалої силової роботи (не менше 30 хвилин) у м'язах накопичується значна кількість лактата, то після неї повинна бути робота спрямована на часткове споживання лактата у м'язових волокнах І типа. У гімнастиці такими вправами можуть бути кільцеві зв'язки вправ на снарядах, що не вимагають максимальної потужності, але повинні виконуватися точно у просторі, за часом і ступені м'язових зусиль.

Достатньо сильно впливає на м'язову систему тривала дія силових вправ на локальну групу м'язів, якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвивається локальна м'язова витривалість. В енергетичному плані будь-яка м'язова робота вимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного (1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:

Час роботи Алактатний режим Гліколітичний режим Аеробний режим
10 с10—20 с20—45 с 50%40%30% 47,3 %49%44,2% 2,7 %11 %25,8 %

Таким чином, енергозабезпечення м'язової роботи різної потужності здійснюється з застосуванням всіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тільки приорітети у одержанні енергії.

На прояв силового хисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість може впливати на прояв сили:

1) чим більше рухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті м'язи, а значить, тим більшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;

2) чим більше пасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила.

У взаємовідносинах силового хисту і активної гнучкості спостерігається такий зв'язок:

1) чим більше активна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила;

2) чим більше рівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксовано кутів;

3) чим більша динамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійснено відповідний (повільний) рух в суглобі;

4) чим більша швидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.

Таким чином, прояв і розвиток рухових здібностей взаємозв'язаний. Рухові здібності — це якісна сторона рухової функції людини.

ВИСНОВОК

1. Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивний відбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільові настанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.

2. Існує декілька точок зору відносно залежності фізичних якостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки, заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатів в спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.

3. До спортивних занять залучається якомога більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний відбір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору. На першому етапі відбору проводять тестування, за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей та відповідність вимогам певного виду спорту.

4. Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. — М.: АПН РСФСР, 1956.

2. Бриль М. С. Отбор в спортивных играх. — М.: ФиС, 1980.

3. Бахрах И. И., Дорохов Р. Н. Прогнозирование морфологических показателен у детей и подростков. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства, Смоленск, 1974.

4. Вайцеховский С. М. Книга тренера. — М.: ФиС, 1971.

5. Волков В. М. Тренеру о подростке. — М.: ФнС, 1973.

6. Волков В. М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора.—ТиП, 1974, № 3.

7. Волков В. М. Биологические аспекты отбора и управления в юношеском спорте. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства. Смоленск, 1974.

8. Волков В. М., Ромашов А. В., Николаев Н. Н. Спортивные способности детей. Смоленск, 1981.

9. Волков В. М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.

10. Волков Л. В. Виховання фізичних здібностей учнів. — К.: Рад. шк., 1980. — 102 с.

11. Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. — М.: ФиС, 1977.

12. Годик М. А., Шанина Т. А., Шатикова Г. Ф. О методике тестирования физического состояния детей. — ТиП, 1973, № 8.

13. Гужаловский А. А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста. Докт. дисс. М., 1980.

14. Маркосян А. А. Основы морфологии и физиологии развития организма детей и подростков. — М.: Медицина, 1969. — 571 с.

15. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища шк., 1984. – 352 с.

16. Платонов В.Н. Теория спорта. – К., 1981.

17. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Ол. литература, 1997.

18. Романенко В. А. Двигательные способности человека. —Донецк.: Новый мир, УК Центр, 1999. — С. 51.

19. Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики. – К.: "Цимневская", 2004. – 637 с.

20. Дж.Х. Уилмор, Д.Л. Костилл. Физиология спорта и двигательной активности. - К.: Ол. литература, 1997.

21. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 151 с.