Смекни!
smekni.com

Спортивна акробатика (стр. 2 из 2)

Щоб домогтися майстерності, недостатньо грати тільки через сітку. Необхідно регулярні тренування з м'ячем поєднувати із заняттями іншими видами спорту: легкою атлетикою, штангою, плаванням і, особливо, акробатикою.

Акробатична підготовка зробить волейболіста рухомим і ловким, навчить не боятися швидкості переміщення, м'яко приземлятися в паде-пах і кидках, вільно орієнтуватися і виконувати потрібні рухи на землі і в повітрі. Іншими словами, заняття акробатикою дозволять швидко опанувати технікою гри з м'ячем і надалі успішно її вдосконалювати.

Особливо зросло значення акробатичної підготовки волейболіста на сучасному етапі розвитку цього виду спорту.

Акробатичні вправи допоможуть займаються опанувати простішими видами рухів, найбільш раціональними і швидкими способами вставання, з елементами самостраховки. Виконуючи їх, волейболісти будуть розвивати основні фізичні якості, такі, як спритність, сила, гнучкість і рухливість в суглобах, координація рухів і здатність орієнтуватися в просторі. Міцне засвоєння підвідних і підготовчих вправ дозволить надалі швидко і правильно оволодіти більш складними рухами.

Волейболістів необхідно навчати всіх різновидів самостраховки, а ігрова ситуація і практичний досвід підкажуть їм, які падіння і кидки слід віддати перевагу.

Починати вивчення вправ, слід тільки після міцного засвоєння початкового матеріалу, суворо враховуючи індивідуальну фізичну підготовленість кожного займається.

Основне завдання початкового навчання – домогтися м'яко приземлився. Це досягається максимальним зниженням загального центру ваги за – Німан.

При вдосконаленні падінь і кидків після попереднього переміщення м'якість приземлення забезпечується використанням посту-пательня руху, який гаситься перекатом, шкереберть чи ковзанням. Тому вправи слід розучувати з статичних вихідних положень, а потім удосконалювати з розбігу, поступово збільшуючи його довжину і швидкість.

У висновку необхідно нагадати, що спритність, як і інші фізичні якості, розвивається, удосконалюється і підтримується в ре-док систематичного тренування.

Акробатична підготовка повинна міцно ввійти в навчально-тренувальний процес волейболістів як один з основних засобів індивідуального фізичного вдосконалення і підвищення спортивної майстерності.

Значення акробатичної підготовки в той же час не вичерпується тільки вдосконаленням фізичних якостей. Вона певною мірою со-діє морально-вольової та психологічної підготовки спортсменів.


Висновок

Використання коштів акробатики у підготовці висококваліфікованих спортсменів різних спеціалізацій набуває все більш широкого розмаху. Це пояснюється тим, що встановлена залежність між акробатичній підготовкою спортсменів і підвищенням спортивної майстерності у тих видах спорту, які пред'являють підвищені вимоги до спритності, сміливості і рішучості, орієнтуванні в просторі, вестибулярної стійкості і навичкам самостраховки.

Спортсмени акробати відрізняються правильною поставою, рельєфною і гармонійно розвиненою мускулатурою. Дії їх характеризуються високою координацією, сміливістю, красою рухів; діапазон складності і різноманітності акробатичних вправ надзвичайно великий: найпростіші з них доступні особам різного віку та підготовленості, а для освоєння складних не вистачає, часом, усього періоду спортивної діяльності людини. Новизна і різноманітність вправ гарантують високу зацікавленість займаються; навички, набуті на заняттях акробатикою, відрізняються великою пластичністю і можуть бути використані в самих несподіваних спортивних і життєвих ситуаціях, розмаїтість видів (стрибкова, парна, групова) дозволяє займатися юнакам і дівчатам з різними фізичними даними.

Спортивна акробатика – змагання у виконанні комплексів спеціальних фізичних вправ (стрибкових, силових та ін.), пов'язаних із збереженням рівноваги (балансування) і обертанням тіла з опорою і без опори.

Список літератури

1. Бойко В.В. Цілеспрямований розвиток рухових здібностей людини. – М.: Фізкультура і спорт, 1987. – 208 с.

2. Вайцеховський С.М. Книга тренера. – М.: Фізкультура і спорт, 1971. – 278 с.

3. Волков В.М. До проблеми розвитку рухових здібностей / / Теорія і практика фізичної культури. – 1993. – №5–6. – С. 41.

4. Виготський Л.С. Зібрання творів: У 6-ти т. / Гол. ред. А.В. Запорожець. – Т.3. Проблеми розвитку психіки / Під. ред. М. Матюшкіна. – М.: Педагогіка, 1983. – 367 с.

5. Гужаловский А.А. Розвиток рухових якостей у школярів. – Мн.: Народна асвета, 1978. – 88 с.

6. Зациорский В.М. Фізичні якості спортсмена. – М.: Фізкультура і спорт, 1970. – 200 с.

7. Коренберг В.Б. Основи якісного біомеханічного аналізу. – М.: Фізкультура і спорт, 1979. – 146 с.

8. Коренберг В.Б. Проблема фізичних та рухових якостей / / Теорія і практика фізичної культури. – 1996. – №7. – С. 2–5.

9. Кузнєцова З.І. Критичні періоди розвитку рухових якостей школярів / / Фізична культура в школі. – 1975. – №1. – С. 7–9.

10. Лях В.І. Рухові здібності / / Фізична культура в школі. – 1996. – №2. – С. 2.

11. Озолін Н.Г. Молодому колезі. – М.: Фізкультура і спорт, 1988. – 288 с.

12. Теорія і методика фізичного виховання: Учеб. для інститутів фіз. культури / За заг. ред. Л.П. Матвєєва, А.Д. Новікова. – Т.1. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання. – М.: Фізкультура і спорт, 1976. – 304 с.