З педагогічної точки зору, отримані данні дозволяють зробити ряд практичних висновків, що мають принципове значення для розробки кількісних критеріїв з метою оцінки анатомо-морфологічного статусу гімнастів.
Для вивчення структури підготовленості гімнастів було застосовано факторний аналіз міри інформативності окремих показників (табл. 3).
Аналіз табл. 3 свідчить, що загальним явищем, не залежно від віку гімнастів, була вища значимість спортивно-технічних показників, які відділилися у всіх матрицях на першому факторі з максимально високими відсотками в загальній виборці – від 23,8% до 36,3%.
Найбільш інформативними в цьому факторі виявилися показники у вправах на коні і в багатоборстві. Цей фактор можна інтерпретувати як фактор, що дає можливість з певністю судити про рівень спеціальної підготовленості і потенціальних можливостей юних гімнастів.
Таблиця 2. Динаміка показників, що характеризують пропорції тіла гімнастів
| Індекси пропорцій частин тіла | Вік, роки | ||||||
| 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | |
| Маса тіла-довжина тіла, г/см3 | 1,25 | 1,27 | 1,26 | 1,24 | 1,22 | 1,17 | 1,04 |
| Довжина тулубу довжина тіла, см/см | 29,49 | 30,63 | 30,22 | 30,32 | 29,23 | 27,82 | 30,31 |
| Ширина плечу довжина тулубу, м/см | 72,51 | 70,19 | 72,35 | 73,45 | 75,98 | 81,67 | 74,63 |
| Ширина тазу-ширина пліч, см/см | 72,63 | 72,42 | 71,63 | 70,59 | 71,40 | 68,64 | 67,03 |
Таблиця 3. Результати факторного аналізу показників підготовленості гімнастів
| № п/п | Показники | Фактор і% дісперсії | ||
| Фактор 1 36,3% | Фактор2 15,6% | Фактор 3 7,2% | ||
| 1 | Довжина тіла | 154 | 897* | -038 |
| 2 | Маса тіла | -100 | 884* | 263 |
| 3 | Довжина тулуба | -442 | 225 | -038 |
| 4 | Довжина ніг | 315 | 834* | -054 |
| 5 | Довжина рук | -468 | 208 | -261 |
| 6 | Ширина плечей | 257 | 662* | 299 |
| 7 | Ширина таза | 077 | 594* | 365 |
| 8 | Об'єм стегна | -476 | 316 | 627 |
| 9 | Об'єм литки | -385 | 264 | 596 |
| 10 | Об'єм плеча | -103 | 651* | 340 |
| 11 | Об'єм передпліччя | 355 | 585* | 164 |
| 12 | Об'єм грудної клітки на вдиху | 360 | 488 | 273 |
| 13 | Об'єм грудної клітки на видиху | 209 | 475 | 271 |
| 14 | Розмах грудної клітки | 484 | 300 | 157 |
| 15 | Біг на 50 м | -264 | -096 | 684* |
| 16 | Стрибок в довжину з місця | 536 | 349 | 507* |
| 17 | Біг на 600 м | 089 | -029 | -689 |
| 18 | Сила кисті | 162 | 079 | 857* |
| 19 | Час у стані вису, зігнувши руки | 445 | 276 | 663* |
| 20 | Човниковий біг 4x10 м | -539 | 153 | -446 |
| 21 | Нахил вперед, лежачи на спині | 368 | 116 | 771* |
| 22 | Гнучкість у нахилі вперед | 247 | 169 | 325 |
| 23 | Біг на 20 м | -492 | 176 | -549 |
| 24 | Підйом ніг висячи | 757* | 142 | -069 |
| 25 | Підйом по канату, 3 м | -795* | -067 | -369 |
| 26 | Шпагат | 255 | -102 | 223 |
| 27 | Розгинання рук в упорі | 817* | 025 | 387 |
| 28 | Круги на коні | 865* | -016 | 139 |
| 29 | Силова стійка на руках | 736* | 109 | 046 |
| 30 | Вільні вправи | 908* | 149 | 056 |
| 31 | Стрибок через коня | 850* | 173 | -002 |
| 32 | Вправи на кільцях | 924* | 094 | 017 |
| 33 | Вправи на коні з ручками | 919* | 148 | -043 |
| 34 | Вправи на брусах | 907* | -015 | 127 |
| 35 | Вправи на перекладині | 864* | 157 | 041 |
| 36 | Багатоборство | 931 | 038 | 132 |
Другий фактор у матрицях гімнастів різного віку був менш високим. Його внесок в узагальнену дисперсію вибірки вагався в діапазоні 15,6%-28,3%. Цей фактор можна інтерпретувати як той, що характеризує анатомо-морфологічний статут гімнастів. Тут найбільш високі коефіцієнти виявилися в показниках довжини і маси тіла, ширини плеча, таза, об'єму стегон. Очевидно, що показники найбільш об'єктивно характеризують специфічні вимоги до морфологічного статусу гімнастів.
На третьому факторі, вклад якого в узагальнену дисперсію вибірки виявився найменшим – від 7,2% до 19,0%, відділилися показники гнучкості. Разом з тим чітка інтеграція цього фактора неможлива через дві обставини. Перша зв'язана із тим, що зміст матриць, які розраховані за даними гімнастів різного віку, суттєво відрізнялися. Так, наприклад, в матриці гімнастів восьми років у цей фактор ввійшли деякі показники сили, а у спортсменів дванадцяти років – показники з бігу на 50 м, 600 м, сили кисті та ін. Теж саме, що важко піддається поясненню, зустрічалося в інших матрицях, які розраховувалися за даними гімнастів 6–12 років.
Можна вважати, що це є друга причина, яка вплинула на низький процентний вклад цього фактора в загальну дисперсію.
Разом з тим результати вивчення факторної структури спеціальної підготовленості гімнастів дають можливість зробити наступний крок в розробці системи комплексного контролю – обгрунтувати кількісні і якісні оцінки спеціальної підготовленості спортсменів, використавши для цього найбільш інформативні контрольні показники.
Вивчення статодинамічної стійкості спортсменів показало високу варіацію зареєстрованих показників у спортсменів у кожній із вікових груп, і порівняно невелику варіацію між даними спортсменів різного віку. Це дає можливість припускати, що відповідна рухова здібність обумовлена генетичними факторами і мало піддається фенотипним змінам, які настають під впливом спортивного тренування.
Отже, можемо зробити певні висновки:
1. Виявлено факторну структуру спеціальної підготовленості юних гімнастів, яка включає три основні фактори: фактор спеціальної технічної підготовленості, фактор анатомо-морфологічного статуту, та фактор загальної моторики.
2. Перший фактор, вклад якого в матрицях гімнастів усіх вікових груп був від 23,3% до 36,6%, відображає спортивно-технічні показники. Найбільш інформативними з них виявилися показники у вправах на коні і в багатоборстві.
3. Другий фактор, вклад якого в загальну дисперсію вибірки був від 15,6% до 28,3%, забезпечується морфологічними показниками. Найбільш вагомими виявилися показники довжини, маси тіла, ширини плечей і таза, об'єм стегон.
4. Третій фактор, вклад якого в матрицях гімнастів різного віку складав від 7,2% до 19,0%, складається з показників гнучкості і загальної фізичної підготовленості.
У періоди підготовки до відповідальних змагань використовуються трохи науково обґрунтованих моделей перед змагальної підготовки, орієнтованих на вид і характер змагань, з урахуванням індивідуальних особливостей та спеціалізації спортсменів. Технологія підготовки передбачає використання спеціальних (по своїй спрямованості) тижневих мікроциклів (початковий, базовий, ударний, відновний, модельний, контрольно-модельний і безпосередньої спрямованості), у яких поетапно моделюються умови майбутнього змагального тижня.
Слід зазначити, що для створення на попередніх етапах підготовки оптимальної надмірності досить в ударно-модельних тренувальних заняттях перевищувати обсяги змагальної діяльності в 1,5- 2 рази.
На підставі цих представлень планування багаторічної цілорічної підготовки гімнастів можна виразити в системі однорідних структурних одиниць – тимчасових інтервалах: від чотирирічного олімпійського циклу підготовки до одного тренувального заняття.
Відповідно до даного підходу визначені типи річних (і піврічних) циклів, періодів, етапів і мікроциклів підготовки, типи тренувальних днів і занять. Орієнтуючись у структурі тренувального процесу, тренер може більш оперативно і раціонально керувати підготовкою гімнастів, вибудовувати в потрібній черговості ті або інші одиниці планування, наповняти їхнім конкретним змістом.
В ієрархії структурних одиниць планування тренувального процесу одне заняття є самим дрібним по масштабах. Однак це і найбільш оперативна ланка (по можливостях передбачати ситуацію і результат роботи). Плани занять розробляються найбільше докладно, хоча і не все задумане відбиває на папері.
Планування підготовки гімнастів в остаточному підсумку зводиться до розробки детальних планів окремих занять. У зв'язку зі складністю виду спорту спектр проблем, що виникають при підготовці класних гімнастів, не може бути розв'язний у заняттях одного плану, одного профілю. Виникла необхідність виділити кілька типів занять. Створено передумови, у залежності від задач, для варіювання і застосування різних типів занять, тобто для керування тренувальним процесом. У практиці плануються серії – «ланцюжка» однопрофільних і разнопрофільних занять, заняття змішаного типу (учбово-тренувальні, модельно-контрольні і т. п.).
Але не повинно бути занять невизначеної структури. Майстерність тренера виявляється в умінні визначати співвідношення засобів підготовки в різних по масштабах інтервалах часу, в умінні варіювати різними типами занять.