Змістові напрямки медико – педагогічного контролю:
- контроль за станом здоров’я, нервово – психічного та фізичного розвитку дітей, медичні огляди з комплексним медичним обстеженням, функціональні проби на визначення можливостей серцево – судинної та дихальної систем, розподіл дітей на медичні групи для фізкультурних занять і загартовування, індивідуальні призначення обсягів доз фізичних навантажень у руховому режимі та загартування, своєчасний перегляд питань про переведення дітей з однієї медичної групи в іншу та про зміну медичних призначень, визначення динаміки фізичного розвитку дітей і показників захворюваності по кожній групі та дошкільному закладу загалом;
- контроль за розвитком рухів і фізичних якостей у дітей ( на початку та в кінці навчального року ), обстеження фізичної підготовленості дітей за середніми показниками розвитку рухів і фізичних якостей з урахуванням кількісних і якісних показників рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток; аналіз динаміки змін у розвитку рухів і фізичних якостей відповідно до програмних нормативів для різних вікових груп;
- оцінка організації змісту, методики проведення форм роботи з фізичного виховання: їх систематичність , тривалість та раціональність розподілу часу між структурними частинами; зміст, послідовність дібраних вправ та інших засобів, їхнє дозування; норми загартування; методи і прийоми проведення кожного заходу, раціональність вибору способів організації дітей та використання інвентарю; попередження травматизму у дітей; відповідність теми і змісту заходів наміченим завданням та обраній формі проведення, ступінь реалізації поставлених завдань тощо;
- оцінка впливу різних організаційних заходів на дитячий організм: щомісячне визначення загальної і моторної щільності фізкультурних занять, інших форм роботи ( індивідуальне хронометрування ) та ступеня фізичних і психічних навантажень на дитину ( візуальна оцінка зовнішніх ознак стоми, підрахунок частоти дихання, пульсометрія, яка слугує основою для побудови фізіологічної кривої фіззаняття – графіка пульсометрії, контроль за реакціями на загартовування у дітей, особливо – у новачків та ослаблених, узагальнення даних про стан здоров"я та про зміну показників захворюваності;
- контроль за організацією рухового режиму: доцільність і достатність поєднання у режимі дня різних форм роботи з фізичного виховання, визначення шляхом хронометрування та аналіз показників тривалості виконуваних рухів на день чи за інший часовий відтинок;
- нагляд за санітарно – гігієнічними умовами: утримання місць занять ( групові приміщення, фізкультурні куточки в групах, рекреаціях, фізкультурна і музична зала, басейн, фізкультурний майданчик, ігровий майданчик); стан фізкультурного обладнання та інвентарю в приміщеннях в на майданчиках; стан одягу та взуття дітей для щоденного перебування в групах, прогулянок, для участі в різних формах роботи з фіз. виховання тощо.
Істотним компонентом в організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі є співпраця педагогічного колективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками і персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльності забезпечується: організацією змістовної наочної пропаганди ( батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фото стенди та ін.); обговорення проблем зміцнення здоров’я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях, виробничих нарадах; активним залученням технічного, медичного персоналу та членів родин вихованців до безпосереднього спостереження системи роботи закладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів з дітьми та методичної роботи з педкадрами ( педради, семінари і практикуми, педагогічні читання тощо ).
Планування та облік роботи з фізичного виховання відображається у діловій документації згідно з "Інструкцією про ділову документацію в дошкільних закладах" та інструктивно – методичним листом "Про планування освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах" .
3.3 Заняття з фізичної культури
Заняття є основною формою організованого систематичного навчання дошкільників фізичних вправ. Основна мета занять – зміцнювати здоров"я дітей, загартовувати їх організм, формувати навички виконання життєво необхідних рухів ( ходьби, бігу, стрибків, метання та ін.), виконувати позитивні моральні та вольові риси характеру, розвивати фізичні якості та інтерес до доступних дошкільникам видів рухової діяльності. Усі ці завдання взаємопов’язані і розв’язуються комплексно. Наприклад, під час заняття діти ( старша група ) метають м’ячі в ціль, стрибають у довжину з місця та беруть участь у грі "Гуси – лебеді". В цьому разі в них удосконалюються рухові навички метання в ціль і стрибків у довжину з місця, а також розвиваються м’язи ніг та рук. Участь у грі впливає на розвиток фізичних якостей: швидкості, спритності, а також сприяє вихованню вольових рис характеру: дисциплінованості, сміливості тощо.
Заняття з фізичної культури в усіх вікових групах проводяться 2 на тиждень. До змісту занять з фізичної культури входять гімнастичні вправи ( основні та загально розвиваючі ) і різноманітні рухливі ігри. Це відповідає інтересам дошкільників і дає змогу побудувати заняття відповідно до вимог фізіології та гігієни, всебічно й послідовно впливати на всі функції їхнього організму.
У всіх вікових групах заняття складається з чотирьох органічно пов’язаних частин: вступної, підготовчої, основної та заключної.
Вступна частина – основне її завдання – це організація дошкільників, мобілізація їхньої уваги на виконання наступних загально розвиваючих вправ. Чітка організація дошкільнят на початку заняття – неодмінні умова якісного його проведення.
Підготовча частина – мета її – підготувати організм дітей до більш напруженої роботи. Загально розвиваючі вправи, які пропонуються при цьому, покликані збільшити фізичне навантаження поступовим залученням до роботи основних груп м’язів.
Основна частина. У цій частині заняття вивчаються різні основні рухи ( ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та ін. ) і вдосконалюються навички їх виконання. Значне місце тут також приділяється рухливим іграм.
Заключна частина – завдання її - забезпечити поступовий перехід дітей від стану збудження, викликаного вправами та іграми в основній частині, до відносно спокійного стану.
3.4 Формування правильної постави та профілактика плоскостопості
Формування правильної постави – важливий аспект зміцнення здоров’я та гармонійного розвитку дитини.
Постава – звичне, невимушене положення тіла людини під час стояння, сидіння і в русі. При добрій поставі тіла м’язи, які удержують хребет у правильному положення, помірно напружені, голова й тулуб тримаються рівно, плечі на одному рівні й трохи відхилені назад, спина пряма, живіт підтягнутий, ноги в колінних суглобах прямі.
Профілактика запобігання порушення постави в дошкільному закладі має проводитися в двох напрямках – створення необхідних гігієнічних умов ( систематичне провітрювання приміщення, оптимальне освітлення, зручні меблі, що відповідають зросту дітей, суворе дотримання режиму дня тощо ) і проведення цілеспрямованої виховної роботи, яка в цьому разі є вирішальним фактором. Проведення на високому методичному рівні занять з фізичної культури, ранкової гімнастики, рухливих ігор, прогулянок, під час яких дошкільнята активно рухаються, фізкультурних хвилинок і коригуючої гімнастики після сну дає змогу успішно розв’язати ці питання.
Протягом усього дошкільного віку дітей треба вчити правильно сидіти на стільці і за столом, стояти й ходити, додержуючи хорошої постави, спати в належній позі, тощо.
Навчаючи дошкільнят правильно сидіти за столом, перед ними ставлять такі вимоги : голову тримати вертикально або трохи нахиленою вперед, плечі – симетрично в горизонтальній площині і паралельно краю стола; лікті вільно розміщуються на столі, тулуб вертикальний, ноги в тазостегнових і колінних суглобах під прямим кутом, стопи повністю спираються на підлогу. Спина повинна торкатися спинки стільця. Відстань від поверхні стола до очей не менш як 30 – 35 см. Така поза дає можливість розвантажити хребет, не викривляючи його.
Під час їди та занять не можна допускати, щоб діти, сидячи за столом, спиралися на нього грудьми, звішували один лікоть униз, повертали тулуб до краю стола, підгортали під себе одну або обидві нього, опускали голову на одне плече.
Штучне або природне освітлення завжди повинно падати на робоче місце зліва від дитини.
Запобігаючи порушенням постави, слід стежити також за позою дитини під час сну. М’яка постіль, висока подушка, звичка спати на одному й тому самому боці можуть призвести до бокового викривлення хребта, а звичка спати калачиком – до утворення круглої спини.
На формування постави великий вплив має статико - динамічна функція стопи. Навіть невелика зміна її форми може стати причиною деформації, порушення правильного положення таза, хребта і, як наслідок , - патологічних дефектів постави.
Плоска стопа характеризується опусканням її поздовжнього або поперечного склепіння. При значній деформації вся стопа торкається опорної поверхні.
Для профілактики і корекції плоскостопості використовують різні вправи: згинання стоп, повороти носків усередину і розведення п’ят, ходьба на носках та по гімнастичній палиці ( мотузці, покладеній на підлозі); ходьба на внутрішній і зовнішній сторонах стопи, присідання на носках та різноманітні стрибки; піднімання на носки; прокочування м’яча стопою, захоплювання пальцями ніг предметів ( кубиків, паличок тощо) на підлозі та ін.
Дітям, в яких є схильність до плоскостопості ( сплощена стопа, слабкий зв"язково – м’язовий апарат), рекомендується носити супінатори – ортопедичні пластинки з м’якого матеріалу.