бере безпосередню участь в організації роботи літніх і зимових оздоровчо-спортивних таборів і розподілі путівок у них;
організує і проводить учбово-тренувальний процес і спортивні секції, групах, збірних командах, клубах по спортивних інтересах;
розробляє і реалізує календарні плани масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів, забезпечує безпека їхнього проведення;
забезпечує контроль за тренувальним процесом у секціях спортивного клуба по підготовці студентів-спортсменів вищої спортивної кваліфікації, сприяє створенню необхідних умов для росту їхньої спортивної майстерності;
реєструє, веде облік рекордів і спортивних досягнень, формує збірні команди по видах спорту вищого навчального закладу і забезпечує їхня участь у спортивних змаганнях;
бере участь у підготовці допризовної і закличної молоді до військової служби;
організує разом з органами охорони здоров'я медичний контроль за станом здоров'я людей фізичною культурою і спортом у секціях і групах спортивного клуба;
забезпечує раціональне й ефективне використання матеріально-технічної бази - спортивних споруджень, інвентарю й устаткування, заміських оздоровчо-спортивних таборів, зон відпочинку; силами членів клуба організує будівництво і ремонт найпростіших споруджень, куточків і кімнат здоров'я; організує роботу баз і пунктів прокату спортивного інвентарю;
організує і проводить масові спортивні змагання, огляди-конкурси на кращу постановку фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи серед навчальних груп, факультетів, курсів, кафедр і інших підрозділів вузу; усіляко сприяє розвиткові самодіяльності і самоврядування у фізкультурному русі;
заохочує тренерів, викладачів і фізкультурний актив, що домоглися високих показників у роботі;
готує пропозиції по розвитку фізичної культури і спорту для комплексного плану соціального розвитку вищого навчального закладу;
залучає нових членів профспілок, організує і веде збір членських внесків;
веде діловодство, у встановленому порядку доповідає у відповідні організації необхідну інформацію про розвиток і стан фізичної культури і спорту у вищому навчальному закладі;
складає поточні і перспективні плани розвитку масової фізкультурно-оздоровчої й учбово-спортивної роботи, кошторису витрат клуба.
Метою створення асоціації є об'єднання можливостей спортивних клубів вузів для виконання їхніх статутних функцій.
Головними задачами визначене:
створення сприятливих можливостей для задоволення різноманітних інтересів студентства і колективів вузів в області фізичної культури і спорту;
організація й удосконалювання системи проведення студентських змагань;
розвиток інфраструктури в сфері фізичної культури і спорту (спортивні спорудження, центри, табори, профілакторії і т.д. );
представництво і захист інтересів радянського студентського спорту в міжнародних, радянських, державних, партійних і громадських організаціях, подальший розвиток співробітництва зі студентськими спортивними союзами закордонних країн;
підготовка і підвищення кваліфікації вузівського фізкультурно-спортивного активу, працівників спортклубів з метою подальшого розвитку студентського самоврядування.
Людині притаманні вікові та статеві відмінності. Більше того, люди одного віку та статі мають piзні здібності, які необхідно враховувати у процесі оздоровлення, знайти підхід до кожної людини, своєчасно виявити і допомогти перебороти тимчасові труднощі, сприяти подальшому розвитку їх здібностей.
Проте єдність поглядів щодо важливості врахування індивідуальних особливостей у оздоровленні далеко не завжди реалізується. Для цього є певні причини: велика наповнюваність груп, коротка тривалість занять, методи організації діяльності, єдині вимоги, однакова мета, завдання, терміни оздоровчого заняття.
Нейтралізувати викладені перепони на шляху реалізації індивідуальних можливостей дозволяє диференційований підхід.
Правильно організований процес тренування (з позицій принципу доступності й індивідуалізації) повинен мобілізувати резерви розвитку організму, змусити їх працювати з таким розрахунком, щоб завтра вони стали основою самостійної діяльності. Так розширюються кордони досягнутого, і відбувається ріст фізичних і психічних можливостей людини. Такий процес повинен здійснюватись постійно. Отже, визначення індивідуальної міри доступного і пошук шляхів її реалізації треба розглядати як систему роботи тренера, а не як епізодичну форму вирівнювання можливостей людей, які тренуються.
Конкретне визначення міри доступного — одна із найскладніших проблем фізичного тренування. Оптимальна міра доступного в навантаженнях, яка визначає його верхню (адаптаційну) межу, визначає повну відповідність між можливостями і трудністю поставлених завдань.
Освітні, оздоровчі та виховні завдання фізичного виховання вирішуються протягом всього часу оздоровлення. Для їх успішного розв'язання необхідні цілеспрямовані і тривалі зусилля учнів. Тривалий характер розв'язання цих стратегічних завдань обумовлює необхідність організації безперервної ("ланцюгової"") рухової діяльності організму. Звідси випливає одна із умов забезпечення ефективності тренувальної роботи з оздоровчого напрямку, що полягає в необхідності тісного взаємозв'язку між заняттями, наступності їх змісту. Ця закономірність лежить в основі принципу систематичності.
Принцип безперервності і поступовості зумовлений умовно-рефлекторними закономірностями розвитку тренованості. Коли юні спортсмени систематично повторюють фізичні вправи, то тимчасові зв'язки закріплюються, а рухові якості і рухові навички при цьому стають постійними і міцними. Тривалі перерви в тренуваннях призводять до згасання тимчасових зв'язків і ослаблення рухових навичок і рухових якостей. Раніше інших згасають ті тимчасові зв'язки, які утворилися пізніше і тонко спеціалізовані. Інтервали відпочинку між фізичними вправами або двома заняттями повинні бути такими, щоб на «сліди» попередньої роботи накладався ефект наступної. Як правило, повторну роботу потрібно проводити у відновному періоді в фазі підвищеної працездатності (фаза суперкомпенсації), але для розвитку всіх видів витривалості повторне виконання фізичних вправ слід проводити в фазі неповного відновлення працездатності. Це забезпечує адаптацію організму до діяльності в умовах зміненого внутрішнього середовища (кисневе голодування, зміни рН крові, підвищення температури тіла та ін.).
Сама назва передбачає безперервну діяльність без інтервалів відпочинку. Це може бути високоінтенсивна безперервна діяльність середньої тривалості або тренувального навантаження невеликої інтенсивності протягом тривалого часу. Розглянемо два види.
Інтенсивність роботи при такому тренуванні складає 85-95% максимальної ЧСС спортсмена.
Високоінтенсивне безперервне тренування дуже ефективне для підготовки спортсменів, які займаються видами спорту, що вимагають витривалості при виконанні невеликого обсягу роботи. Тренування з постійною, близькою до змагань інтенсивністю підвищує спроможність спортсмена підтримувати однаковий темп під час забігу і, як правило, веде до покращення результату. Крім того, регулярні тренувальні навантаження або забіги з інтенсивністю, близькою до змагальної, підвищують швидкість ніг, їх силу і м'язову витривалість. Але така тренувальна програма висуває спортсмену екстраординарні вимоги, особливо якщо вона розрахована на декілька тижнів або місяців. Рекомендується періодично вводити варіанти з нижчою інтенсивністю (1 - 2 рази на тиждень), щоб дати можливість спортсмену відпочити після виснажливих високоінтенсивних безперервних тренувань.
Цей метод тренування найчастіше використовується для розвитку витривалості тими, хто хоче "бути у формі", а також спортсменами, які займаються командними видами спорту і використовують тренування на розвиток витривалості для загально фізичної підготовки і бажаючими зберегти високий рівень витривалості.
Слід зазначити, щоденний метод дуже ефективний для розвитку загальної витривалості, оскільки дозволяє виконати роботу з найбільшою інтенсивністю. Для людей середнього і старшого віку, які хочуть досягти і зберегти рівень фізичної підготовки, цей метод найкращий і безпечний.
Вправи високої інтенсивності потенційно небезпечні для людей старшого віку, їм також не рекомендується займатись спринтерськими або "взривними" видами фізичної діяльності.
Головним фактором впливу на розвиток фізичних якостей є фізичне навантаження.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.
Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень.
Судити про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС, частоти та глибини дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті: наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.