Смекни!
smekni.com

Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку (стр. 4 из 8)

- надання «податкових канікул» суб'єктам господарювання, шо здійснюють реконструкцію туристичних об'єктів, на період проведення цих робіт.

До проблем місцевого рівня належить зменшення загального терміну оформлення земельної ділянки у власність або під забудову (сьогодні він становить від 3 до 9 місяців); наявність додаткових умов при наданні дозволів на ділянку (наприклад, будівництво 10 км. доріг, ремонт школи тощо).

Сучасний стан розвитку рекреаційного природокористування характеризують такі кількісні показники: природно-рекреаційний потенціал (ПРП) територій, площі земель природно-заповідного фонду, рекреаційного, оздоровчого, культурно-історичного призначення заданими Земельного кадексу України. Якісні показники забезпечення регіонів рекреаційними ресурсами та територіями характеризують:

- рівень забезпечення регіонів мінеральними нодами;

- рівень забезпечення регіонів лікувальними грязями;

- рівень природно-рекреаційного потенціалу регіонів, що визначається як його частка у загальному ПРП;

- рівень концентрації ПРП на одиницю площі регіону, що визначається як його відношення до загальної площі регіону;

- рівень концентрації ПРП на І тис. жителів регіону;

- рівень концентрації ПРП па І тис. рекреантів;

- рівень забезпечення регіонів ПРП, шо визначається як відношення потенційної потреби до величини природно-рекреаційного потенціалу;

- рівень забезпечення регіонів землями рекреаційного призначення, що визначається як відношення потенційної потреби до площі цих земель;

- рівень концентрації рекреаційних земель на одиницю площі регіону;

- рівень концентрації рекреаційних земель на І тис. жителів регіону;

- рівень концентрації рекреаційних земель на 1 тис. рекреантів.

За рівнем забезпечення землями рекреаційного призначення лідерами є Хмельницька, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська області. Це обумовлено особливостями регіонального землекористування та господарського спрямованістю регіонів: це непромисдові області, розташовані у Поліському та Карпатському рекреаційних регіонах, де високий рекреаційний потенціал і низький або середній рівень ного винижчі показники у Дніпропетровській, Київській, Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській, Черкаській областях. В основному - це області з розвиненою промисловістю, що обумовлює пріоритети землекористування. За рівнем концентрації земель на 1 тис. рекреантів найвищі позиції займають Чернівецька, Хмельницька, Чернігівська, Волинська, Івано-Франківська, Рівненська, Сумська, Тернопільська області, де рівень рекреаційного навантаження - один з найменших за кількістю рекреантів.

Рівень концентрації природно-рекреаційного потенціалу найвищий у Чернівецькій, Хмельницькій, Чернігівській, Сумській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Закарпатській, Житомирській, Волинській областях. Найнижчі показники в АР Крим, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Черкаській областях. Найбільший вплив на ці показники мала частка природно-рекреаційного потенціалу у структурі ПРП потенціалу регіону, що значною мірою визначило площі земель, які використовуються чи можуть використовуватися для розвитку рекреаційного природокористування. За рівнем концентрації природно-рекреаційного потенціалу на одного рекреанта найвищі показники у Чернівецькій, Житомирській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській областях, що також пов'язано з низьким рівнем рекреаційного навантаження.(див.табл.2.1)[6]


Таблиця 2.1.

Загального індексу групи показників природно-ресурсного забезпечення регіонів

Адміністративні утворення Індекс рівня концентрації Індекс забезпечення регіону Індекс рівня забезпеченості землями рекреаційного призначення Індекс частки природного рекреаційного потенціалу в ПРП регіону Груповий індекс
ПРП Рекреаційних земель Мінеральними водами Лікувальними грязями
АР Крим 0,494 0,576 0,047 0,173 0,072 0,434 1,814
Вінницька 0,474 0,152 0,142 0,143 0,102 0,317 1,323
Волинська 1,236 1,396 0,030 0,498 0,566 0,525 4,217
Дніпропетровська 0,106 0,102 0,043 0,001 0,042 0,118 0,412
Донецька 0,101 0,274 0,185 0,000 0,091 0,123 0,763
Житомирська 1,588 0,551 0,116 0,001 0,264 0,741 3,262
Закарпатська 2,268 1,301 0,661 0,146 0,202 1 5,500
Запорізька 0,050 0,270 0,055 0,002 0,119 0,040 0,537
Івано-Франківська 0,965 2,066 0,520 0,350 0,432 0,431 4,764
Київська 0,589 0,204 0,059 0,003 0,025 0,408 1,230
Кіровоградська 0,421 0,119 0,163 0,000 0,044 0,137 0,876
Луганська 0,358 0,338 0,089 0,000 0,316 0,266 1,365
Львівська 0,919 0,513 0,844 0,001 0,173 0,797 4,246
Миколаївська 0,087 0,360 0,063 0,000 0,216 0,051 0,762
Одеська 0,160 0,418 0,087 0,004 0,312 0,163 1,140
Полтавська 0,400 0,643 0,285 0,134 0,337 0,259 2,049
Рівненська 0,625 1,459 0,081 0,228 0,827 0,260 3,535
Сумська 0,999 1,396 0,028 0,000 0,495 0,359 3,231
Тернопільська 0,693 1,196 1,000 0,009 0,517 0,226 3,650
Харківська 0,464 0,233 0,106 0,000 0,057 0,414 1,254
Херсонська 0.046 1,010 0,081 0,004 0,588 0,027 1,752
Хмельницька 0,777 2,586 0,266 0,002 1,000 0,293 4,925
Черкаська 0,584 0,238 0,063 0,000 0,069 0,282 1,225
Чернівецька 1,444 1,777 0,039 0,000 0,274 0,150 3,689
Чернігівська 0,941 1,871 0,283 0,033 0,380 0,398 3,898

Аналіз сучасного стану рекреаційного природокористування в України свідчить про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях.

Низька частка земель рекреаційного призначення в структурі земельного фонду України свідчить про низький рівень використання природно-рекреаційного потенціалу регіонів і несприйпяття його як повноправної і потужної складової природо-ресурсного потенціалу загалом. Це призводить до використання земель із цінними ПРП в інших сферах діяльності. Водночас така ситуація обумовлена недосконалістю Земельного кодексу та підходів до розмежування земель за їх призначенням, відсутністю досліджень стану земель і найдоцільніших форм та сфер їх використання з урахуванням економічної, соціальної та екологічної доцільності.

Загалом Україна має вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні умови, унікальні природні ландшафти. Рівень використання прнродно-рекреаційного потенціалу незначний, що робить сферу рекреаційного природокористування перспективною для багатьох регіонів. Нерівномірність розподілу земель рекреаційного призначення в регіонах, і їх різна структура є передумовою формування певної спеціалізації рекреаційної діяльності, що обумовлює необхідність і глибоких маркетингових досліджень, які лягли б в основу вироблення регіональних стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Рекреаційна сфера має бути визнана в Україні як одна з пріоритетних. У низці регіонів пріоритетними мають стати спеціалізації, що обумовлюється структурою ПРП, часткою в ньому природних рекреаційних ресурсів, складною ситуацією та розподільчим розташуванням регіону. Хоча для ефективнішої діяльності у сфері рекреаційного природокористування основною передумовою є наявність рекреаційних ресурсів, не менш важливим є здійснення інегитуційних перетворень, впровадження ринкових механізмів функціонування для досягнення економічної ефективності.

Необхідною передумовою ефективного функціонування і досягнення високих результатів рекреаційної системи регіону є формування та вибір стратегії її розвитку і контроль за реалізацією. Безумовно, вибір стратегічного напрямку розвитку може стосуватися не тільки регіону як цілісної системи, а й напрямку реалізації стратегічного потенціалу.

У сучасний період теоретичні та прикладні аспекти стратегічного планування досліджено в наукових працях багатьох учених економістів і практиків. Методика формування регіональних стратегій розвитку базується на результатах всебічного глибокого аналізу соціальпо-економічного, екологічного стану регіону; вивченні його природно-ресурсного, трудового, інвестиційного, виробничого потенціалу.