Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку (стр. 1 из 8)

План

Вступ

Розділ І. Рекреаційно-туристичмі ресурси України

Розділ ІІ. Стратегії розвитку та оцінка потенціалу регіональних рекреаційних систем

Розділ ІІІ. Сільський туризм. Оцінка сучасного стану та перспективи розвитку

Висновки

Література

Вступ

Сьогодні туризм став явищем, яке увійшло в повсякденне життя сотень мільйонів людей. Він включає всі вільні переміщення людей від місця їх постійного проживання і роботи, а також сфери виробництва і послуг, створених для задоволення потреб, які виникають у результаті цих переміщень.

Туризм є видом діяльності, що має важливе значення в житті людей і сучасних суспільств. Він перетворився на змістовну форму використання вільного часу окремих осіб і на основний засіб міжособистісних зв'язків, а також політичних, економічних і культурних контактів, що стали необхідними внаслідок інтернаціоналізації всіх секторів життя націй.

Як зазначено в матеріалах Гаазької декларації Міжпарламентської конференції з туризму: «Туризм може бути ефективним засобом сприяння соціально-економічному зростанню для всіх країн, якщо одночасно вживатимуться необхідні заходи з метою виконання найбільш термінових національних завдань і досягнення національною економікою прийнятного рівня самозабезпеченості, за якого країна не повинна витрачати більше того, що вона сподівається отримати від туризму».

Українська земля, така багата з позицій біологічного, кліматичного, природного, історичного, національного і культурного розміщення, є надзвичайно привабливим туристичним простором, який підлягає освоєнню для задоволення естетичних потреб гостей. Численні природні й культурні визначні пам'ятки і місця, за умови грамотної експлуатації, рекламування, можуть стати джерелом істотних доходів всієї України, місцевого самоуправління різних рівнів і, власне, для самих жителів нашої держави, завдяки створенню туристичним бізнесом нових робочих місць. Вважається, що завдяки ефекту мультиплікації одне робоче місце в туризмі створює сім нових робочих місць в інших галузях і секторах, пов'язаних із туризмом корпоративним ланцюгом.

Туристичний бізнес - це один із небагатьох видів господарської діяльності, який має високу рентабельність. Звичайно, розвиток туристичної індустрії вимагає інвестиційних витрат, але ця діяльність виявляється менш капіталомісткою, ніж в інших галузях і секторах національної економіки.

Український туристичний ринок, що швидко розвивається, стає фактором перебудови української економіки в цілому. Ці зміни полягають в оновленні всієї господарської структури в напрямку збільшення частки валового внутрішнього продукту, яка припадає на так званий третій сектор, тобто послуги. Завдяки розвитку бізнесу з надання туристичних послуг відповідний сектор економіки буде зростати, що сприятиме досягненню поставленої Урядом України стратегічної мети -наблизити структуру національної економіки до господарської структури найбільш розвинутих європейських країн.

Потенціал розвитку туризму в Україні справді значний. Пов'язаний він передусім із тим культурним надбанням, яке залишили після себе покоління людей, що належали до різних народів та етнічних груп, а також із природним середовищем – наявністю морських узбереж, місцевостей із лікувальними властивостями, мальовничих ландшафтів.

Україна має досить потужні передумови розвитку туристичної індустрії, які умовно можна віднести до двох ключових категорій:

Природний потенціал - рекреаційні та лікувальні можливості, краєвиди (узбережжя Чорного та Азовського морів, річкові й озерні пляжі, гірські та гірськолижні бази в Карпатах і Криму, лікувальні курорти та санаторії, джерела мінеральних вод, лісопаркові зони тощо);

Національна культурпо-історична спадщина, ознайомлення з якою має чимале пізнавальне значення (передусім у Києві, Львові, Чернігові, Одесі, Кам'янці-Подільському, Чернівцях, Ужгороді, Полтаві та інших містах). Для реалізації програми розвитку туризму в Україні та його зростаючої ефективності передусім необхідна відповідна матеріально-технічна база з широко розгалуженою туристичною інфраструктурою, особливо в регіонах.

Розділ І. Рекреаційно-туристичмі ресурси України

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичках, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

Рекреаційно-туристичні ресурси (РТР) - об'єкти та явиша природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційно-туристичних центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність.[1]

Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Рекреаційні ресурси - природні й антропогенні геосистеми, об'єкти та явища природи, які мають комфортні властивості та споживчу вартість для рекреаційної діяльності й можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час і за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей .

Рекреаційно-туристичні ресурси можна умовно поділити на три групи.

1. Природні ресурси - об'єкти та явиїца натурального походження, залучені до сфери туризму та рекреації; це унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води та грязі, кліматичні явища. До складу природних РТР входять ландшафти, геологічні, орографічні, гідрологічні, кліматичні, ґрунтово-рослинні та фауністичні компоненти біосфери.

2. Природно-антропогенні ресурси включають біосферні та природні заповідники, заказники, пам'ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, парки -пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, лісо-, гідро-, зоологічні, дендро-, лугопарки, печерні міста.

3. Суспільно-історичні РТР - це об'єкти та явища антропогенного походження, залучені до сфери туризму та рекреації; до їх складу входять:

- архітектурно-історичні об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни (музеї, архітектурні та етнографічні об'єкти);

- біосоціальні об'єкти - пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури;

- об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці й культурі, медицині та спорті.

Україна має багаті природно-кліматичні, культурно-історичні ресурси, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на ринок з привабливими туристичними пропозиціями.

Значну частину природно-рекреаційного потенціалу складають рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації й курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Згідно з оцінкою фахівці потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн чоловік.[2]

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:

від 8 до 13% - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

доЗ% - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

до 2% - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

до 1% - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість рекреаційного періоду на ньому становить 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти -Євпаторія, Саки та інші.

Практично в усіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.

Україна має досить значні запаси лікувальних грязей, зосереджених, головним чином, у південних та північно-західних областях. На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльника, Хаджибея та ін., а на курортах Миргорода, Моршина, Немирова, Черча поширені торфові грязі.

Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні посідає група туристичних ресурсів це - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток з Україні становить 49147 об'єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-їсторичких пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській обл. (3134), Київській (2886), Чернігівській (2859) областях, АРК (3141). Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.


Видео

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.