Смекни!
smekni.com

Нормативно-технологічні основи договірних відносин в ТОВ "ВОТУР" (стр. 3 из 3)

Ліцензування на здійснення туристської діяльності підлягають: туристські агентства, бюро подорожей, бюро екскурсій, бюро по прийому туристів, туристські оператори, готелі, мотелі, туристичні комплекси і бази та інші юридичні особи незалежно від форми власності, та фізичні особи, що здійснюють туристську діяльність, передбачену їх статутами.

Залучення іноземних та вітчизняних туристів в Україні проводиться через вітчизняні і іноземні туристські агентства, туристських операторів, організації та транспортні компанії на підставі договорів (контрактів), які укладаються між туристськими підприємствами у відповідності до чинного законодавства України та законодавства країни, звідки залучаються туристи.

2.5 Правові засади розв'язання спорів

Права та обов'язки туристів і підприємств, які надають туристські послуги, гарантуються статтями 20, 21, 22 Закону України "Про туризм", а також договорами (контрактами), укладеними між туристами і підприємствами.

Суб’єкти туристської діяльності мають можливість використовувати досудове врегулювання спорів як додатковий засіб правового захисту, що держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Однак використання досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту. Досудове врегулювання спорів має також назву «претензійний порядок врегулювання». Порядок застосування претензій визначається розділом 2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 222 ГК.

В Україні створена система державних і недержавних органів, що здійснюють захист законних прав і інтересів суб’єктів туристської діяльності, в тому числі способом розв’язання суперечок, які виникають між учасниками відносин у туристській сфері.

Спори з питань надання туристичних послуг розглядаються у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикції.

Якщо господарські суди належать до судової гілки влади і є державним органом, то в країні існують також спеціалізовані недержавні установи, які можуть за угодою сторін, між якими виникла суперечка, останню вирішити. Це третейські суди. Правові засади діяльності третейських судів в Україні регулюються Положенням про третейський суд для вирішення спорів між об’єднаннями, підприємствами, організаціями і установами. Найвідомішими центрами з третейського розгляду спорів є Третейський суд при Київський третейській палаті, Міжрегіональний третейський суд України при Асоціації третейських судів України, Третейський суд при Київській торгово – промисловій палаті.

Крім того, останнім часом в Україні все більше поширюються альтернативні способи розв’язання конфліктів. До таких способів відносять посередництво (медіація), фасилітація, міні-суди, приватний арбітраж та інші.

Одним з найбільш поширених способів вирішення спорів є медіація. Це міжнародний загальновживаний термін, що відповідає українському терміну «посередництво». Медіацією називають процес переговорів, коли до вирішення спірного питання залучається нейтральна третя сторона – медіатор (посередник), яка веде цей переговорний процес, вислуховує аргументацію сторін щодо суті спору і активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси, оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, що задовольнить всіх учасників переговорів. Тобто, медіація, це один із так званих альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, ефективність якого є дуже високою.

2.6 Альтернативне розв'язання спорів

Для того щоб збільшити можливість розв'язання конфліктів мирним правовим шляхом, треба враховувати й застосовувати деякі об'єктивні чинники: інституційний, консенсуальний (залагодження суперечностей), історико-прецедентний, кумулятивний (такий, що не дозволяє конфлікту поширюватися). Конфліктуючі сторони самостійно або за поданням посередників можуть обрати різні стратегії виходу з протиборства: суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування, ухилення від вирішення проблеми.

Природним та правильним є рішеВння, коли для розв'язання юридичних конфліктів залучають офіційних учасників. Такими можуть виступати: 1) міждержавні організації (наприклад, ООН, ОБСЄ тощо); 2) окремі держави; 3) державні правові інститути (уряд, президент, конституційний суд, господарські суди, верховний суд та суди нижчих інстанцій, прокуратура тощо); 4) урядові чи тимчасові парламентські комісії, що створюються для вирішення конфліктних проблем; 6) керівники (адміністрація) установ, підприємств, фірм тощо; 7) громадські організації (наприклад, комісії з розв'язання трудових спорів і конфліктів, профспілки тощо).

Відповідно до Розділу VI Статуту ООН мирними засобами розв'язання спорів між державами є: проведення переговорів, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів, а також будь-які інші мирні засоби за вибором сторін. Треба наголосити, що Статут ООН, окрім спорів, згадує ще й про ситуації, продовження яких може загрожувати миру й безпеці та пропонує шляхи їх вирішення, а отже, він не обмежує сторони у виборі засобів для мирного розв'язання спорів. Основним критерієм вибору таких засобів є характер самого міжнародного спору.

Всі претензії по питанням обслуговування туристів приймаються тільки під час перебування туриста на об'єкті розміщення. При виникненні спорів про якість тур продукту,всі суперечки туристи повинні вирішувати з правозобов'язаним представником адміністрації об'єкта розміщення.

У випадку, якщо турист скористався пропонованою йому альтернативною послугою, претензія вважається необґрунтованою, а послуги за договором з ним – наданими задовільно.

Претензія оформлюється у двох – трьох екземплярах з чітких описанням причини претензії. Претензія підписується туристом і представником адміністрації об'єкту розміщення.

Претензія оформлена туристом в односторонньому порядку, вважається необґрунтованою. Після від'їзду туристів, скарги і претензії на обслуговування зі сторони туристів і агента не приймаються і не розглядаються.

Всі суперечки вирішуються шляхом переговорів між сторонами.


РОЗДІЛ 3.

КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ДОГОВОРІВ ТА НАПРЯМИУДОСКОНАЛЕННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН НА ПІДПРИЄМСТВІ «ВОТУР»

Продукт для споживання - це дещо більше ніж сполучення матеріальних компонентів та послуг. Як наслідок, планування продукту повинно здійснюватись з урахуванням того, яким його хотіли би бачити самі споживачі. Створення вірного продукту (товару чи послуги) - нелегка задача, тому що потреби, вимоги та бажання покупців постійно змінюються; сили конкуренції діють на життєвий цикл продукту таким чином, що продукти, успішні на певному етапі життєвого циклу, пізніше попадають в стадію спаду. Помилки при наданні послуг не можна виправити.

Усі суб`єкти, що задіяні у комплексному обслуговуванні туристів під час проходження туру, у туристській практиці є постачальниками послуг, та відіграють важливе значення для формування туру. Тому дуже важливим в туризмі та діяльності туристичного підприємства «ВОТУР» є налагодження взаємовідносин з партнерами – постачальниками послуг по обслуговуванню туристів на маршруті туру. Оформлення таких взаємовідносин відбувається заключенням письмових договорів ( контрактів ).

Туристичне підприємство «ВОТУР» керується великою кількістю видів договорів, що при нагоді застосовуються. Проте, не зважаючи на якому етапі розвитку знаходиться агентство, воно завжди має удосконалювати та розширювати свій ринок послуг, що ним надаються, а отже й договірну базу взаємовідносин.

Для розширення кола своїх клієнтів, постачальників, та послуг, що надаються туристичним агентством, фірма має звернутися до послуг рекламного агентства. Взаємовідносини з рекламними агентствами на туристичному агентстві «Мелодія-тур» зовсім не налагоджені. Реклама має досить важливе значення в реалізації туристичного продукту, адже саме від неї залежить успішна діяльність фірми. Саме тому, на мій погляд, фірма має заключити договір про розміщення своєї реклами на телебаченні, адже це дасть змогу заохотити тих потенційних клієнтів, які мріють про відпочинок, але не знають, яку фірму обрати, а фірмі в свою чергу розширити свій ринок. Можливо також обрати як варіант звернення до фірм, які надають поліграфічні послуги. Адже та рекламна продукція, яку можуть надати працівники фірми не зовсім може привабити потенційних клієнтів, а наприклад, незвичайно, в кольорі оформленні буклети чи прайси можуть зацікавити вже більшу кількість людей. Всі взаємовідносини повинні бути оформлені належним чином, та завірені документами.


ВИСНОВКИ

Під час організаційної практики мною були закріплені набуті знання, уміння і навички в області організації комерційної діяльності туристичного підприємства. Основою комерційної діяльності туристичного підприємства «Мелодія-тур» є договірні відносини.

Також були вирішені всі задачі, які були поставлені, а саме:

– було досліджено організацію договірних відносин на підприємстві;

– було розглянуто економічну обґрунтованість всіх договорів та розглянуто супровід виконання договорів;

– ознайомлено з правовими засадами розв'язання спорів з договірних відносин.

Підприємницька діяльність від прийняття рішення про створення і державну реєстрацію суб’єкта підприємництва до прийняття рішення про припинення її діяльності – здійснюється завдяки різноманітним договорам.

ТОВ «ВОТУР»- одна з провідних туристичних фірм області, відома на ринку Кіровоградщини як професійний турагент, що прагне до якісного обслуговування клієнтів, підтримує створений імідж фірми, позицію і статус на туристичному ринку Кіровоградщини.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. www.votur.at.ua

2. ЗУ «Про туризм» від 15.09.1995 року, №324/95-ВР.

3. Закон України «Про внесення змін до ЗУ «Про туризм»», від 18.11.2003 року, №1282-IV.

4. Господарський кодекс України// Відомості Верховної Ради України. – Х.: ПП «ІГВІНІ», 2007.- 232с.

5. Господарський процесуальний кодекс України (станом на 25 лютого 2006 року) // Відомості Верховної Ради України. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 200с.

6. Офіційні типові форми договорів /Уклав: Стефанчук Р.О., Стефанчук М.О.- К.: Юридична практика, 2006.- 256с.

7. Розгон О.М. Ціна як істотна умова договору// Мала енциклопедія нотаріуса. - № 38. – 2006.- С. 4-5.

8. ДСТУ 4163-2003. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 2003. – 20 с.

9. Бобрик В.І., Бірюков І.А., Бичкова С.С. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов`язання. Підруч. – К.: КНТ, 2006. – 498 с.

10. Байлик В.М. Введение в туризм туроперейтенга, - М.:РАМАТ, 1996.- 492с.

11. Кузьмін О. Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник.- К.: «Академ - видав», 2003,-416с. (Альма матер).