У кінці головної алеї був видовий майданчик, де «на возвышенном месте, близ рощи» Сковорода полюбляв зустрічати світанок грою на своєму «флейттраверсі». Саме на цьому місці на урізі мальовничого схилу балки у листопаді 1794 р. він (за легендою) власноруч викопав собі могилу. Чарівна природа цих місць, що нагадувала йому батьківщину, і люди, що були близькі йому «по Мінерві», тобто інтелектуально і духовно – змусили старого і хворого Сковороду в останні тижні життя прийти до Іванівки з далекої Орловщини.
Могилу Сковороди перенесли на протилежний бік яру, де раніше була облаштована «каплиця» з родинним склепом Ковалівських, що нині не збереглася. У 1894 р. членами Харківського історико-філологічного товариства облаштували могилу, встановивши навколо неї металеву огорожу, що не збереглася.
Селяни впорядкували територію навколо могили, створивши меморіальний парк. Загалом він зберіг розпланування алей, що склалося наприкінці ХVІІІ ст. З тих часів існує і фруктовий сад, а також ставок, біля якого улюблене місце філософа, криниця і залишки 700-річного дуба, де Сковорода працював над своїми творами.
На території парку знаходится братська могила 94 загиблих воїнів-визволителів села і пам`ятник, встановлений у 1954 р.
Криниця Г.С.Сковороди
На південь від будинку музею, внизу схилу, біля верхньої частини ставка, знаходиться криниця, з якої, за переказами, любив брати воду Г.С.Сковорода. Оформлення криниці неодноразово мінялося. У 1960-х рр. це був низький 6-кутний зруб. У 1972 р. у зв'язку з підвищенням рівня води в ставку криницю перенесли дещо вище по схилу і встановили 4-кутний високий зруб. У 2002–2003 рр. зруб оновлено, а майданчик навколо нього викладено плиткою.
Місце розташування дуба, пов'язаного з життям та творчістю Г.С.Сковороди
Найбільше Г.С. Сковорода любив місце під сінню вікового дуба, на березі ставка. В дуплі дуба (де для Г.Сковороди ставили столик і стільчик) або біля нього мислитель читав, писав, роздумував, спілкувався з людьми. За легендою, недалеко від дерева філософ викопав собі могилу.
Дyбy-велетню спеціалісти нараховують близько 700 років. Це було справді незвичайне дерево: його висота сягала 12м, товщина стовбуру місцями 2,8м. Дуб розкидав свої гілки над ділянкою 9 х 9м.
Окружність фрагмента дуба 6,2м; розміри –1,9х2,1х7м.
У 1979 році дуб всох, а під час великої бурі у травні 1994 р. упав. Пізніше була встановлена бетонна основа, навколо якої помістили фрагменти дуба, що збереглися. При цьому скульптурне зображення філософа було переміщено в огорожу.
Дуб знаходиться у південній частині комплексу, на території парку і фруктового саду, розбитих ще у XVIII ст., над берегом ставка, що існує з тих же часів. Біля фрагмента дуба – скульптурне зображення Г.Сковороди.
Культурна цінність пам'ятного місця розташування дуба, пов'язаного з життям і творчістю Г.С.Сковороди, надзвичайна. Воно і досі вражає своєю особливою енергетикою. Крім того, скульптурне зображення мислителя є цінним як витвір мистецтва.
Місце первісного поховання Г.С.Сковороди
За свідченням М.І.Ковалинського, біографа Г.С.Сковороди, філософ був похований "на возвышенном мЂстЂ близ рощи и гумна". Це місце знаходиться дещо південніше і нижче по схилу від клумби-півмісяця. У 2006 році тут було встановлено меморіальну дошку з написом: "… Скончался октября 29 числа, поутру, на разсвЂтЂ, 1794 года. Перед кончиною завЂщал предать его погребенію на возвышенном мЂстЂ близ рощи и гумна и слЂдующую здЂланную им себЂ надпись написать: "Міръ ловилъ меня, но не поймалъ".
У 1814 р. власники маєтку з марновірних мотивів перенесли могилу за межі парку. В перепохованні взяли участь учні філософа.
Філософська алея
Восени 2007 року в Літературно-меморіальному музеї Г.С. Сковороди відбувся Міжнародний симпозіум скульпторів "Філософія серця", присвячений 285-річниці від дня народження Г.С.Сковороди.
Учасниками симпозіуму стали молоді архітектори з Німеччини, Харкова, Києва, Полтави. За результатами симпозіуму парк музею прикрасився філософською алеєю, що з'єднує перше і останнє місця поховання Григорія Сковороди. Вздовж алеї стоять скульптури, що символізують філософські образи творів Г.С. Сковороди.
Перша скульптура «Шукач істини» (автор Шимановський Олександр, Німеччина) зображує людину з мушлею за спиною. Це символ зовнішньої (мушля) і внутрішньої природи людини. Внутрішня, справжня людина ховається у зовнішній, як перлина у мушлі.
Друга скульптура «Ноїв ковчег» (автор Смирнов Олександр, Київ) символізує життя, повне небезпек, спокус і несправедливості, яке Сковорода порівнює з бурхливим морем.
Наступна скульптура «Самопізнання» (автор Сорудєйкін Олександр, Харків) зображує людину, охоплену внутрішніми муками, важкими роздумами. Вона має крила свободи, але розгорнути їх не дає печаль, туга, "скука". Цей стан депресії відбитий в багатьох творах Сковороди.
Скульптура «До Копернікових світів» або «Спостерігач за зірками» (автор: Богинський Олександр, Київ) – це зображення людини, яка сидить на земній кулі, ніби зростаючись з нею і спостерігаючи за зірками, відбиває сковородинську теорію: множинність "копернікових світів" складає єдиний макрокосм (Всесвіт); до нього подібна людина (мікрокосм).
"Колеса часовії» (автор: Момот Олександр, Полтава), п’ята скульптура. Це назва байки 6, у "силі" якої Г.Сковорода зазначає: "По разным природным склонностям и путь житія разный. Однак всѣм один конец – честность, мир и любовь" [1.111]. У першій фразі розкривається ідея "сродності", а в другій весь Сковорода, його ідея людинолюбства.
Завершує філософську алею скульптура "Путь спасительний» (автор Сбітнєв Сергій, Харків) – фігура мандрівника. У цього подорожнього чи мандрівника, як у кожного сущого на землі, у житті є право вибору. Під ногами у подорожнього три дороги, про які писав Г.Сковорода: шлях лівий – шлях гонитви за багатством і владою, мислитель відкидав його все життя. Не менш згубним є шлях прямий – шлях лицемірства. Лише шлях правий – «спасительний». Це шлях служіння добру та істині, шлях зречення від світських спокус. Саме ним іде Сковорода.
Могила Г.С.Сковороди
За легендою, він був похований у власноруч викопаній могилі неподалік вікового дуба. М.І.Ковалинський зазначає, що Г.Сковорода заповів поховати себе на високому місці, біля гаю і току (де нині клумба-півмісяць).
У 1814 році власники маєтку перенесли могилу за яр, на її теперішнє місце.
1874 року поміщик Жилінський на прохання В. Каразіна – засновника Харківського університету – поклав на могилі білу мармурову плиту з написом: " Григорій Савичъ Сковорода. Украинскій философъ. Родился 1722. Скончался 29 окт. 1794г. Миръ ловилъ меня, но не поймалъ. Мая 1874г.".
1894 року за ініціативи Д.І.Багалія Харківське історико-філологічне товариство встановило на могилі надгробок і металічну огорожу.
У 1972 р. у зв’язку з відзначенням 250-річчя з дня народженя філософа плита була перенесена до літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди, а надгробок та огорожа замінені новим надгробком – кам’яною брилою (лабрадорит із Головинського кар'єру на Дніпрових порогах) – на гранітній вимостці (скульптори Л.І.Жуковська та Д.Г.Сова).
Могила знаходиться на території меморіального комплексу Сковороди Г.С., серед парку, між вулицею Садовою і балкою, на майданчику, вимощеному плиткою і оточеному декоративними та фруктовими деревами.
Пам'ятник Г.С.Сковороді
1972 р. був виготовлений бронзовий бюст роботи видатного українського скульптора І.П.Кавалерідзе, яким замінено гіпсовий.
Пам'ятник знаходиться в північній частині комплексу по вулиці Садовій, на території меморіального парку. З південної сторони пам'ятника кругла клумба, засаджена барвінком. Біля постаменту квітник, навколо них доріжка, від якої з південного боку східці ведуть до круглої клумби.
Бронзовий бюст, пофарбований у чорний колір, стоїть на триступінчастому постаменті з сірого граніту.
Культурна цінність пам'ятника визначається насамперед історичною значимістю постаті Г.С.Сковороди – найвидатнішого діяча української культури XVIII ст.
Пам'ятник становить також цінність як витвір мистецтва – робота одного з найвизначніших українських скульпторів ХХ ст. І.П.Кавалерідзе. Митець працював над образом Г.С.Сковороди протягом тривалого часу, його роботи встановлені у Лохвиці, Чорнухах, Києві та Харкові. І.П.Кавалерідзе створив єдиний художній фільм про Г.С.Сковороду "Григорій Сковорода".
Контора управляючого
У XVIII – на початку ХХ ст. тут знаходився поміщицький господарчий двір.
Цей будинок зведений 1865 р. на фундаменті дому Ковалівських. Під ним збереглися великі склепінчасті підвали XVIII ст. В будинку розташовувалися контора панського управляючого, приміщення для наймитів, кузня, пекарня. Тепер тут знаходяться сільський клуб, бібліотека та фонди музею.
Навпроти нього – панська комора. Вона була збудована в ХІХ ст. з дерев'яних колод без жодного гвіздка. В ній зберігалося збіжжя та інші продукти. Капітальні поміщицькі споруди пізніше використовувалися колгоспом ім. Сковороди.
Частина ІІІ
Писарівський етнографічний музей під відкритим небом «Українська слобода»
Етнографічний музей під відкритим небом «Українська слобода» знаходиться в с. Писарівка, включає такі експонати: старовинний вітряк, комора, корчма, селянська хата.
Частина ІV
Золочівський історико-краєзнавчий музей
Діяльність музею спрямована на вивчення, збереження та популяризацію пам’яток матеріальної і духовної культури.
Музей відкрився у 1977 році під час святкування 300-ї річниці з дня заснування стм. Золочів. Спочатку це був музей на громадських засадах. З 1996 року музей отримав статус комунального закладу.