Світове визнання здобув Великоанадольський ліс. Лісовий масив протягнувся з північного заходу на північний схід між селом Благодатним і містом Волновахою; його площа - 2543 га.
У Донецькій області є і дивовижні геологічні пам'ятки природи. Серед них виділяються Дружківський скам'янілі дерева (Костянтинівський район). Первомайський район Донеччини має добру базу для розвитку мисливського та рибальського туризму. Кліматичні умови Азовського моря та Сіверського Дінця сприяють розвитку яхтингу, катання на водних лижах, віндсерфінгу та інших видів водного туризму.
У Донецькій області є всі умови для розвитку історико-культурного туризму. На території Донеччини є багато археологічних пам'яток, курганів, городищ, кам'яних баб, місць, пов'язаних з легендарним українським козацтвом на березі Азовського моря і в межиріччі Сіверського Дінця.
Серед пам'яток історії Донеччини особливо виділяється Савур-Могила як пам'ятка старовини (курган, древні поховання) і героїчного українського епосу.
Донецький край має величезні можливості для розвитку промислового туризму. Унікальним є широко відомий у нашій країні і за кордоном Артемівський завод шампанських вин, розташований під землею на глибині 70-80м у виробках раніше діючих шахт для видобутку гіпсу. У рекреаційних цілях використовуються Артемівські соляні шахти. Їх унікальний мікроклімат ідеально підходить для лікування верхніх дихальних шляхів і використовується для лікування астми.
У Донецькій області в межах Краснолиманського і Слов'янського районів на площі 40448 га розмістився національний парк "Святі гори". Природа парку барвиста і неповторна. У його межах зосереджено більше третини фіто ценотичного різноманіття рослинного покриву південного сходу України. Ліси складають 91% території парку, луки - 1,5%, болота - 2,5%. Переважають дубово-соснові (корінні субори) і борові ліси сосни звичайної (45% від площі лісів парку). Тут збереглася єдина на Лівобережжі діброва площею до 300 га.
Літні погодні умови НПП "Святі Гори" сприятливі для організації рекреаційної діяльності взагалі, еко туризму зокрема. Так купальний сезон триває 93 дні, середні глибини для купання становлять 1,5 - 2,5 м, на значних ділянках є піщані і трав'яні пляжі. На території парку є джерело мінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями. Вона сприяє лікуванню залізодефіцитної анемії.
Для перенаселеного Донбасу з його великою потребою у відпочинку та оздоровлення місцевих жителів національний парк "Святі Гори" може і повинен стати справжньою "рекреаційної Меккою". Так, до складу зони стаціонарної рекреації парку входять 137 оздоровчих заклади, найвідоміші з яких санаторій "Святі Гори" і "Шахтар". В даний час функціонує тільки 81 заклад, з них - 50 баз відпочинку, 26 оздоровчих таборів. Більша частина курортно-рекреаційних закладів (64,2%) зосереджена на території курорту "Слов'яногірськ".
По сусідству з парком розміщений другий курорт - "Слов'янськ". У межах м. Слов'янська знаходяться солоні озера Ріпне, Сліпне - з лікувальними сульфідними мулових грязями, а також хлоридно - натрієвої Раповию водою. З рекреаційно-оздоровчою метою використовуються також озера Вайсовое, Лиман.
На території Донецької області розвивається також релігійний туризм. Тисячі паломників відвідують Святогірський монастир.
НПП "Святі Гори" - не тільки одні з найяскравіших перлин "природного скриньки" Україна. Це місце релігійного паломництва численних віруючих та прихожан Свято-Успенської Святогірської лаври, розміщеної в межах парку на мальовничому правому березі річки Сіверський Донець.
На початку XVII ст. тут, у печерах крейдяної скелі, існував православний Успенський монастир. На самій вершині цієї скелі, розташовується Миколаївська церква, побудована невідомими майстрами в XVII ст. До середини другої половини XIX ст. належать такі оригінальні споруди Святогірського ансамблю, як Андріївська каплиця на крейдяній скелі, головний храм монастиря - Успенський собор, Покровська церква з дзвіницею, Печерника, залишки Кирило-Мефодіївських сходок, меморіальні поховання відомих родин XIX ст. - Голіциних, Куракіних, Іловайських та ін Пізнавальну рекреаційну цінність представляють печери на території колишнього монастирського Арсеніевского скиту "Святе місце", а також гора "Фавор", де існувала Преображенська церква. Більша частина цих унікальних пам'яток архітектури зараз відреставрована і являє національне культурне надбання.
Рекреаційні ресурси - це сукупність природних і антропогенних об'єктів і явищ, які можна використовувати для відпочинку, лікування і туризму.
Найбільше значення мають природно-географічні та історико-культурні ресурси.
Рекреаційне законодавство в даний час перебувати в стані розвитку.
Регіони Україна неоднаково забезпечені природним туристично-рекреаційним потенціалом. Максимальна питома вага природно-рекреаційного потенціалу в сумарному природно-ресурсному потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76%), а мінімальний - Тернопільська (0,11%) та Рівненська (0,12%) області. Проте, не дивлячись на це, з метою розвитку туристської діяльності, залучення туристів в регіони необхідно максимально використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього слід виділити найбільш привабливі для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційні райони і розвивати відповідну інфраструктуру.
Основними рекреаційними регіонами Україні є території Приазов'я, Причорномор'я а також Закарпаття. Донецька область в достатній мірі забезпечена рекреаційними ресурсами. На її території розташовується національний парк "Святі Гори", Великоанадольський ліс, природні заповідники: Хомутовський степ, Кам'яні могили, Азовська дача, Чердакли та ін.; ландшафти Білосарайської коси; ряд зоологічних та орнітологічних заказників: Крівокоскій лиман, Білосарайська та Крива коса; етимологічні заказники: Старченківського і Кальчінський.
Таким чином Україна має хорошу забезпеченість рекреаційними ресурсами, необхідними для оздоровлення населення. Однак соціально побутовий комплекс з регіонах, використовуваних для рекреації не відповідає сучасним вимогам, що служить перешкодою як для розвитку національного туризму так і для залучення в Україні туристів з інших держав.
1. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. - Донецьк: Юго - Восток, 2000. - 308 с.
2. Рекреаційна географія: ідеї, методи, практика [Текст]: зб. наукових праць / відп. ред.А. А. Ткаченко. - К.: Наукова книга, 2006. - 144 с. - 200 екз. - ISBN 5-9032-95672-5.
3. Руденко, В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України [Текст]: монографія - Львів: Світ, 1993. - 240 с. - Бібліогр. с.236-237.
4. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. - К.: Інститут туризму федерації профспілок України, 1998. - 130 с.
5. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс у умова Ринку. - Львів, 1999. - 162 с.
6. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична Географія України: Підручник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2006. - 511 с.
7. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів, 1997. - 259 с.
8. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична Географія України: Підручник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2006. - 511 с.