регистрация / вход

Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування

Дослідження особливості організації банківської справи, видів комерційних банків, критеріїв класифікації, особливостей побудови і функціонування, основних функцій комерційних банків. Розгляд шляхів практичного використання функціонування комерційних банкі

Міністерство освіти та науки України

Вищий навчальний заклад

Відкритий Міжнародний Університет розвитку людини "Україна"

Горлівська філія

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: "ГРОШІ ТА КРЕДИТ"

Тема: "Види комерційних банків, критерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування"

Розробила:

Студентка 3 курсу, групи ЗФК06

Горлівська філія ВНЗ ВМУРоЛ "Україна"

Факультет: _______________________________

Подгайченко Любов Миколаївна

(П.І.Б. студента)

"_____"______________________2009 р.

Викладач:

Шапко Ольга Сергіївна

(П.І.Б. професор, доцент, викладач)

"_____"______________________2009 р.

Оцінка: _______________

Підпис викладача: ___________________

"______"_______________________2009 р.

Горлівка - 2009


ЗМІСТ

Вступ.. 3

Розділ 1. Види комерційних банків та критерії їх класифікації 5

1.1. Поняття і види банків. 5

1.2. Сутність комерційних банків. 7

1.3. Класифікація видів комерційних банків. 9

1.4. Принципи діяльності комерційного банку. 14

Розділ 2. Особливості побудови та функціонування комерційних банків. 17

2.1. Сутність і структура капіталу комерційного банку. 17

2.2. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура. 21

2.3. Функції комерційних банків. 24

2.4. Функціонування комерційних банків. 26

Висновок.. 29

Список використаної літератури.. 31

Вступ

Об'єктом дослідження – виступають комерційні банки, які набувають надзвичайної ваги в суспільному житті та відіграють не останню роль у фінансовій системі держави. Комерційні банки своєю діяльністю глибоко проникають у всі сфери економіки, обслуговують і впливають на всі економічні та соціальні процеси в країні. Комерційні банки, як кредитні установи, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій.

Предметом дослідження роботи є дослідження особливості організації банківської справи, видів комерційних банків критерії їх класифікації, особливості побудови і функціонування та основних функцій комерційних банків.

Мета визначає завдання роботи:

· з’ясувати суть, призначення та класифікацію комерційних банків;

· зрозуміти основи організації та специфіку діяльності комерційних банків;

· розглянути види комерційних банків критерії їх класифікації;

· визначити особливості побудови комерційних банків;

· ознайомитися з функціями, функціонуванням та діяльністю комерційних банків.

Теоретичне значення роботи – огляд видів комерційних банків критеріїв їх класифікації та функціонування. Де сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають "супермаркетами фінансового ринку".

Практичне значення роботи – розгляд шляхів практичного використання функціонування комерційних банків, які є основною ланкою кредитної системи країни, до яких належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для свої клієнтів на принципах комерційного розрахунку.

Структура курсової роботи: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина – розділ 1 (підрозділів 3) і розділ 2 (підрозділів 2), висновки, список використаної літератури, та компакт-диск (з текстом курсової роботи).

Ключові слова: комерційні банки, унітарні банки, пайові банки, кооперативні банки,

Розділ 1 . Види комерційних банків та критерії їх класифікації

1.1. Поняття і види банків

Сучасні кредитно-банківські системи мають складну, багатоланкову структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, наданих клієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитної системи: центральний банк; комерційні банки; спеціалізовані фінансові заснування.

Розглянемо детальніше діяльність комерційних банків в Україні. На відміну від центрального банку вони покликані обслуговувати економічних суб’єктів – учасників грошового обігу: фірми, підприємства, сімейні господарства, державні структури. Саме через ці банки банківська система обслуговує народне господарство відповідно до задач, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційний банк можна розглядати як фундамент всієї банківської системи, вершиною якої є центральний банк. [5]

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку.

Комерційні банки є багатофункціональними заснуваннями, що оперують у різних секторах ринку позичкового капіталу. Великі комерційні банки надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т.д. Цим вони відмінні від спеціалізованих заснувань, що обмежені визначеними функціями. Комерційні банки традиційно відіграють роль базової ланки кредитної системи. Переплетення функцій різних видів кредитних заснувань і популярність універсального типу банку створює певні труднощі для визначення понять банк і банківська діяльність. Найчастіше головною ознакою банківської діяльності вважається прийом депозитів і видача кредитів.

Поняття "банк" має економічне і юридичне значення. Загально прийняте визначення банку в юридичному аспекті - кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб".

Банківськими операціями є операції, що можуть здійснювати винятково банки й інші кредитні організації. До таких операцій відносяться:

1) залучення коштів фізичних і юридичних осіб у внески (до запитання і на певний термін);

2) розміщення зазначених вище притягнутих засобів від свого імені і за свій рахунок;

3) відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб;

4) здійснення розрахунків з доручення фізичних і юридичних осіб, у тому числі банків-кореспондентів, по їхньому банківському рахунку;

5) інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування фізичних і юридичних осіб;

6) купівля-продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах;

7) залучення у внески і розміщення дорогоцінних металів;

8) видача банківських гарантій.

При цьому тільки банки мають виключне право здійснювати в сукупності наступні операції: залучення у внески коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах зворотності, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, до якої належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Для цього вони використовую не лише свій власний, а й запозичений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів інших джерел. До того ж запозичені кошти, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банк [10. ст.256].

1.2. Сутність комерційних банків

Основною метою комерційних банків, які стали створюватися в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), розв’язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також власного розвитку [10, ст.257.]

У сучасних умовахкомерційні банки – це основна ланка кредитної системи країни, до яких належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для свої клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не лише свій власний, а й запозичений фінансовий капітал у вигляді векселів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел.

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають "супермаркетами фінансового ринку".

Спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їхньої роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.

Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.

У широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій всі банки, крім універсальних, по суті, називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, що виконує певний набір базових операцій та єдиною метою якого є отримання максимального прибутку.

Комерційні банки - це "банки для всіх". Вони мають справу з різними клієнтами - від дрібних вкладників до великих фірм. Комерційний банк - юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ має виняткове право здійснювати такі операції як: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на своїх умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Основною метою комерційних банків, які стали створюватись в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), розв'язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку.

Комерційні банки не мають права здійснювати операції на некомерційних засадах. Не повинні використовуватися кошти підприємств, які зберігаються на рахунках у банку, на безвідплатній основі. Підприємствам мають сплачуватися проценти за користування такими коштами.

В умовах комерціалізації банківської діяльності кредитні ресурси мають розміщуватися з найбільшою вигодою для банку і позикоодержувачів за дотримання загальнодержавних інтересів. Кошти, що акумулюються банками, повинні спрямовуватися передусім на здійснення ефективних проектів, які за - безпечують розвиток пріоритетних галузей і сфер економіки прискорення науково-технічного прогресу, нарощування виробництва товарів народного споживання і послуг, вирішення інших соціально важливих завдань.

1.3. Класифікація видів комерційних банків

У сучасних умовах банки відіграють важливу роль у фінансовій системі держави. З виділенням України як незалежної держави з'являється велика кількість комерційних банків, що відіграють не останню роль у становленні держави.

Комерційні банки - економічно самостійні комерційні підприємства, що функціонують в умовах державного контролю за їх діяльністю з боку органів банківського нагляду.

Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів та інших джерел [4]. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

· фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;

· випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);

· купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

· видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

· касове виконання державного бюджету;

· придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

· купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

· купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

· довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

· надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю [5].

Комерційним банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями:

· за формою власності;

· залежно від організаційно-правової форми діяльності;

· від величини активів банку

· за розміром статутного капіталу;

· за секторами ринку банку

· міжфілійною мережею;

· залежно від діапазону операцій.

За формою власності комерційні банки можуть бути:

- унітарними, тобто засновані на принципах єдиновладдя;

- колективної форми власності.

Унітарні банки мають одного власника в особі держави. В Україні функціонує два унітарних комерційних банки з державною формою власності: Український ощадний банк і Український експортно-імпортний банк. Статутні капітали цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів.

Інші комерційні банки мають колективну форму власності. Приватними банками вони не можуть бути, оскільки частка кожного із засновників законодавчо обмежена - 35% статутного капіталу банку [10].

Залежно від організаційної форми комерційні банки організаційно-правової форми діяльності комерційні банки поділяються на акціонерні банки відкритого і закритого типу, на пайові та кооперативні банки.

Акціонерні банки - це об'єднання декількох громадян або підприємств, компаній і акціонерів, що формує свій капітал шляхом випуску і розміщення акцій банку.

Акціонерний банк закритого типу поширює свої акції у формі закритої підписки за рішенням засновників.

Акціонерний, банк відкритого типу розподіляє свої акції за допомогою відкритого продажу. Акціонери не мають права чекати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими. Акціонерні банки відкритого і закритого типу формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків - це акціонерні товариства відкритого типу [6].

Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому кожен з учасників зберігає право власності на свою частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки). Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.

Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на:

· малі (з активами до 50 млн. грн);

· середні (з активами з 50 млн. грн. до 100 млн. грн);

· великі (з активами від 1100 млн. грн до1 млрд. грн);

· найбільші (з активами понад 3 млрд. грн).

На банківському ринку України більшість банків - середні. Наприкладі найбільших банків (активи понад 1 млрд. грн) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, Ощадбанк тощо. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.

Залежно від міжфілійної мережі комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.

Залежно від сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють:

· міжнародні, які здійснюють свою діяльність в Україні та за її межами;

· міжрегіональними, що здійснюють свою діяльність на території України;

· регіональні, що обслуговують, як правло клієнтів одного регіону.

Залежно від діапазону операцій, що виконують комерційні банки:

· універсальні (багатоопераційні) банки;

· спеціалізовані: банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією;

· банки з функціональною спеціалізацією.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. До банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи. У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференційність банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові - страхових інститутів; кооперативні - кооперативів тощо. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є невикористаним резервом розвитку системи комерційних банків України.

Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими процесами. Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій.

У цілому класифікацію видів комерційних банків можна поділити за такими параметрами (Рис.1):

Рисунок 1. Класифікація видів комерційних банків

Класифікація видів комерційних банків

Залежно

від здійснюваних операцій

За

формами власності

За організаційно-правовою формою діяльності За належністю до країн

За

територію діяльності

За розміром статутного капіталу

Універсальні

Спеціалізовані

Державні

Акціонерні

Приватні

Муніципальні

Змішані

Міждержавні

Пайові

Акціонерні товариства

Національні

Іноземні

Спільні

Регіональні

Міжрегіональні

Загально-національні

Міжнародні

Малі

Середні

Великі

Найбільші

1.4. Принципи діяльності комерційного банку

Основоположний принцип комерційного банку полягає в роботі банку в межах наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові операції на користь інших банків, надавати інші банківські кредити і отримувати гроші готівкою в межах залишку коштів на своїх кореспондентських на розрахунковому рахунку клієнтів понад наявні в банку ресурси обмежені.

Так, якщо комерційний банк залучає кошти головним чином на короткі терміни (вклади короткострокові або до запитання), а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його здатність без затримок розраховуватися за своїми зобов'язаннями (тобто його ліквідність) буде під загрозою.

Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від нього збільшити питому вагу власних засобів у загальному обсязі його ресурсів. Жорстка залежність активів банку від характеру його пасивів повинна враховуватися для визначення економічних нормативів діяльності банку і при регулюванні його операцій. Можливість здійснення тих чи інших специфічних банківських операцій (іпотека, інвестування і т.д.) детермінована структурою пасивів банку. Тому, розробляючи умови цих операцій, необхідно першочергову увагу приділяти джерелам формування пасивів.

У межах наявних у банку ресурсів він є вільним у проведенні своїх активних операцій (за дотримання встановлених економічних нормативів), тобто обсяг його активних операцій не може бути обмежений адміністративними методами. Адміністративні обмеження можуть мати разовий, надзвичайний характер. Систематичне їх застосування підриває комерційні основи діяльності банків, тому пріоритет у регулюванні має надаватися економічним методам.

Принцип роботи в межах реально залучених ресурсів як фундамент комерційної діяльності банків змінює всі її акценти:

~ зростає зацікавленість банків у залученні депозитів;

~ розвивається конкуренція за пасивами.

Боротьба за пасиви стимулює пошук банком найефективніших сфер вкладання своїх засобів. Відбувається реальне переміщення банківського капіталу в найбільш рентабельні та Динамічні галузі (торгівлю, біржовий бізнес) та радикально змінюється кредитна політика банку, що базується на його рейсах, а не на його вкладеннях.

Повна економічна самостійність - другий основоположний принцип, на якому базується діяльність комерційних банків. Він передбачає відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність передбачає:

- свободу розпорядження власними засобами та залученими ресурсами банку;

- вільний вибір клієнтів та вкладників;

- розпорядження доходами, що залишилися після сплат податків.

Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується поточними доходами, а поширюється і на його капітал. За своїми зобов'язаннями банк відповідає всіма належними йому засобами і майном, на які згідно із чинним законодавством можуть бути накладені штрафні санкції. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Взаємовідносини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк орієнтується перш за все на ринкові критерії прибутковості, ризику та ліквідності. Орієнтація на загальнодержавні інтереси є несумісною з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.

Регулювання діяльності комерційного банку може здійснюватися тільки непрямими економічними методами, а не адміністративними. Держава визначає "правила гри" для комерційних банків, але не може видавати наказів, тобто держава не може втручатися в оперативну діяльність комерційного банку.

Розділ 2. Особливості побудови та функціонування комерційних банків

2.1. Сутність і структура капіталу комерційного банку

Формування банківського капіталу і шляхи його збільшення належать до найважливіших питань банківської діяльності. Не вдаючись до аналізу різних точок зору на поняття "банківський капітал", дамо таке визначення, котре, на нашу думку найкраще відбиває його суттєві риси. Отже, банківський капітал - це кошти і виражена у грошовій формі частка майна, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг із метою одержання прибутку [10. ст. .271].

Розрізняють залучений, позичений і власний банківський капітал.

• Залучений капітал - це кошти юридичних і фізичних б, залучені банком на вклади. Операції, пов'язані із залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а саме залучення - депозитом.

• Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у Центральному банку або шляхом продажу власних боргових зобов'язань на грошовому ринку називають не депозитним, а отриманий у такий спосіб банківський капітал - позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для комерційного банку кошти й зобов'язання перед вкладниками і кредиторами.

• Власний капітал, комерційного банку представляють кошти і виражена у грошовій формі частина майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. У порівнянні з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційного банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційних банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний Капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через функції, які виконує власний капітал комерційного банку.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (Рис.2):

· пасивні операції;

· активні операції;

· послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань.

Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви.


До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично без ризиковим видом діяльності.

Кредитування є основним видом активних операцій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення та складу учасників кредитних правовідносин.

Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послуги включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги.

Серед посередницьких послуг найбільш розповсюдженими є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередницькі послуги в операціях з цінні-паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта і укладаються з емітентом.

Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних курсів, отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.

Для забезпечення платіжної дисципліни важливого значення набувають розрахунково-платіжні операції банків, які передбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням, касове обслуговування клієнтів. Сьогодні все ширше застосовується автоматизоване обслуговування клієнтів із використанням комп'ютерної системи "Клієнт-банк", яка дає можливість контролювати стан рахунка та здійснювати платежі безпосередньо з офісу, а також одержувати різноманітну інформацію.

Комерційні банки при наданні агентських послуг здійснюють операції із зберігання майна клієнтів та управління їх власністю, проводять інвестиційні та кредитні операції за дорученням власника, організують оплату рахунків і податків, операції купівлі-продажу, оформлення та відновлення і страхових полісів та інше юридичне обслуговування; виконують послуги із збереження цінностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції із збереження цінних паперів з одночасним одержанням з них доходу, проводять погашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставними листами, проводять обмін цінних паперів, їх купівлю та продаж.

У довірчій діяльності комерційні банки також приділяють значну увагу обслуговуванню фізичних осіб, а саме: розпоряджаються спадщиною на підставі заповіту; управляють майном клієнтів за дорученням; надають агентські послуги (збереження цінностей; надання в оренду сейфів клієнтам, управління активами за вказівкою клієнтів); забезпечують збереження майна недієздатних осіб, у тому числі неповнолітніх спадкоємців, здійснюють опікунство.

Крім довірчих послуг, пріоритетним напрямом банківської діяльності слід вважати і консультаційно-інформаційні послуги, тобто надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різних аспектів управління фінансами та господарських, фінансових, правових, банківських питань, проблем ведення бізнесу тощо.

2.2. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура

Комерційні банки є насамперед підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов’язана, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з другого - їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності комерційних банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність.

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал.

Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій).

На рис.3 подано класифікацію ресурсів комерційного банку залежно від джерел їх утворення.


Рис. 3. Класифікація ресурсів комерційного банку.

Операції за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу.

Пасивні операції банку можуть здійснюватись у формі:

залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;

недепозитного залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань.

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків.

2.3. Функції комерційних банків

Важлива економічна роль комерційних банків суттєво розширила сферу їх діяльності. Вони виконують нижченазвані основні функції, які визначають їх сутність. .

1. Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал - банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладень. Вкладник отри винагороду у вигляді процента або послуг, які надаються - банком. Сконцентровані на вкладеннях заощадження перетворюються в позичковий капітал, що використовує банками для надання кредитів підприємствам, підприємцям.

Використання кредиту забезпечує розвиток продуктивних сил країни в цілому. Позичальник вкладає кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. У результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал.

Кредитні можливості банків залежать від накопичення грошових засобів населення і зростання власних грошових засобів підприємств. Постійне зростання цих засобів і потреба в кредитних ресурсах зі сторони підприємств створюють умови для розширення кредитування.

2. Кредитування підприємств, держави та населення - банк виступає в ролі фінансового посередника, отримуючи грошові засоби у кінцевих кредиторів і надаючи їх кінцевим посередникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва. Комерційні банки надають кредити споживачам на придбання товарів тривалого використання, що сприяє зростанню рівня життя. Оскільки державні витрати не завжди покриваються доходами, банки кредитують фінансову діяльність держави, але, як правило, не через пряме кредитування.

3. Випуск кредитних інструментів обігу (кредитних грошей) є специфічною функцією, яка відрізняє комерційні банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний з двома поняттями: банківська і депозитна емісія. Відповідно, грошова маса виступає як готівка (банківські білети і розмінні монети) і безготівкові кошти (грошові засоби на рахунках і депозитах у комерційних банках та інших кредитних установах). Банківську емісію здійснює емісійний (Центральний) банк.

Комерційні банки здійснюють депозитну емісію – випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі кредиту клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики клієнтам, і зменшується, коли повертаються отримані від банків позики. Але комерційні банки функціонують у рамках обмежень, передбачених державою в особі Центрального банку. Ці обмеження повинні регулювати процес кредитування і відповідно, процес створення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.

4. Забезпечення розрахунково-платіжного механізми. Більша частина розрахунків між підприємствами здійснюється безготівковим шляхом. Як посередники в платежах банки виконують для своїх клієнтів операції, пов'язані з проведенням розрахунків і платежів. Необхідність проведення у встановлені строки кожного платіжного документа, безперебійність і розрахунків і їх прискорення вимагають від банків розробки методології організації розрахунків з метою їх удосконалення і відповідного контролю.

5. Емісійно-засновницька функція здійснюється комерційними банками шляхом випуску і розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючи цю функцію, банки є каналами, які забезпечують спрямування заощаджень для виробничих цілей. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банки надають посередникам ринку цінних паперів (компаніям-засновникам) позики для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають цінні папери для перепродажу вроздріб.

Якщо компанія-засновник, на ім'я якої зареєстровані цінні папери, сама продає їх, то банк може забезпечувати тих, хто підписується на випущені цінні папери. Як правило, банк при цьому організовує консорціум з розміщення цінних паперів. Зобов'язання на значні суми, випущені великими компаніями, можуть бути розміщені банком шляхом продажу своїм клієнтам, а не через продаж на фондовій біржі.

6. Консультативна та інформаційна функція. Володіючи можливостями постійно контролювати економічну ситуацію, комерційні банки надають клієнтам консультації з широкого кола проблем (щодо злиття і поглинання нових інвестувань і реєстрації підприємств, складання річних звітів). Сьогодні зросла роль банків щодо надання клієнтам економічної інформації.

Розширення діяльності клієнтів на міжнародних ринках спонукало банки більше уваги приділяти послугам консультативного характеру, включаючи складання детальних фінансово-економічних звітів про стан справ у країні, якою цікавиться клієнт, пошук потенційних партнерів, надання інформант юридичного характеру тощо.

Основними функціями комерційного банку, що визначають сутність, місце і роль у кредитній системі, є:

- прийняття депозитів від юридичних і фізичних осіб;

- кредитування підприємств і населення;

- випуск кредитних засобів обігу;

- організація і здійснення розрахунків у народному господарстві.

Докладніше операції функціонування комерційних банків розглядаються в наступному розділі.

2.4. Функціонування комерційних банків

Комерційні банки є суб’єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з такими принципами:

1. Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом прибутку є банківський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт, створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає переважно як різниця між сумою процентів, отриманих за надані банком кредити і виплачених по внесках клієнтів.

2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо.

3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави.

4. Комерційні банки належать до категорії підприємств - фінансових посередників і працюють за принципом: "Подешевше купити - подорожче продати". Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція зі сторони банку має свої межі. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляція повинна носити "цивілізований" характер. Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, для здійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні можливості про кон’юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того наскільки успішно "спекулює" банк, залежить його дохідність та ефективність діяльності.

5. Всі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, які даремно лежать. Реальність однак така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається повільно, або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитів по відношенню до банківських резервів.

6. Банківська комерція повинна діяти за принципом - все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банка. Вірно і те, що прибуток клієнта - це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банка. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес.

Висновок

Сьогодні, в умовах розвитку товарного і становленні фінансового ринку, різко міняється структура банківської системи. З'являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів. Йде пошук оптимальних форм пристрою кредитної системи, ефективно працюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговування комерційних структур. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківської інфраструктури - одна з найважливіших задач економічної реформи в країні. Варто мати на увазі, що банки не просто сховища грошей і каси для їхньої видачі і надання в кредит. Вони представляють могутній інструмент структурної політики і регуляції економіки, здійснюваної шляхом перерозподілу фінансів, капіталу у формі банківського кредитування інвестицій, необхідних для підприємницької діяльності, створення і розвитку виробничих і соціальних об'єктів. Банки можуть направляти кошти, фінансові ресурси у виді кредитів у ті галузі, сфери, регіони, де капітал знайде краще, ефективне застосування.

Таким чином, можна зробити висновок, що у системі грошово-кредитних відносин ключове місце займають банки. Комерційні банки класифікуються за різними ознаками і критеріями. Вони виконують різноманітні операції, які поділяються на традиційні і нетрадиційні. До перших належать кредитування, розрахунки, залучення вкладів тощо. До других - різноманітні послуги (лізингові, факторингові, консультативні тощо). Традиційні операції бувають активними й пасивними.

В Україні комерційні банки активно почали створюватися після проголошення незалежності (з 1992 p). Реєстрацію новостворених комерційних банків здійснює Національний банк України.

Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Вона означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкретному середовищі. Забезпечити стабільність можна за допомогою дотримання системи економічних параметрів, що встановлені центральним банком, і підтримання оптимального рівня прибутковості.

Банківська система України майже за останні 16 років пройшла певний шлях розвитку. Досягнуті значні здобутки, але є й проблеми, які виникли у період фінансової кризи з 2008-2009 рр., що вказало на головну проблему втрати певною групою банків платоспроможності. Та з’ясувалось, що багатьом банкам притаманна фінансова слабкість й стабільний та ефективний розвиток банківської системи значною мірою залежить від державної політики в сфері банківської діяльності.

Розглянувши практичне значення роботи ми:

· з'ясували суть, призначення та класифікацію комерційних банків та зрозуміти основи організації та специфіку діяльності комерційних банків;

· розглянули організаційну та функціональну структури комерційного банку та зрозуміли, як формуються ресурси комерційного банку, їх склад і призначення;

· ознайомитися із загальною характеристикою операцій комерційних банків, що підлягають ліцензуванню з боку НБУ, розглянули функції та функціонування комерційних банків.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України [Текст]: витяги: № 436 – іv від 16.01. 2003 р.

2. Про Національний банк України [Текст]: [закон України: офіц. текст за станом на 20.05. 1999 р.]- К., Мін-во Фінансів України, 1999. - 42 с.

3. Про банки і банківську діяльність [Текст]: [закон України(зі змінами і доповненнями): офіц. текст за станом на 07.12. 2000 р] – К., Мін-во Фінансів України, 2000. – 40 с.

4. Васюренко, О.В. Банківські операції [Текст]: Навчальний посібник. – К.: Тов. “Знання”, КОО, 2001р. – 255с.

5. Мороза, А. М Банківські операції [Текст]: Підручник / За ред. проф. Мороза А.М. -К.: КНЕУ, 2000. - 384с.

6. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі [Текст]. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

7. Міщенка, В.І. Банківські операції [Текст]: Підручник / Під ред. .В.І. Міщенка, і Н.Г. Словянської. – К.: Знання, 2006. –ь722 с.

8. Мороза, А.М. Банківські операції [Текст]: Підручник /Під ред. .А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

9. Славука, М.І. Гроші та кредит [Текст]: Підручник. - 4-те вид., перероб. І доп. / За аг. Ред. . М.І. Савлука. – К.: Знання, КНЕУ, 2006. – 740 с.

10. Михайленко, В.С. Гроші та кредит [Текст]: Навч. посібник для дистанційного навчання/ За наук. ред.А.А. Чухна. – К.: Вид-во "Університет "україна", 2006. – 372 с.

11. Аванесова, І.А. Інструментарій регулювання кредитної діяльності комерційного банку [Текст] / І.А. Аванесова // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.9. - Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004. - C.316-329.

12. Гриньова В.М., Колодізєв О.М. Проблеми та перспективи структурної перебудови банківської системи України [Текст] / В.М. Гриньова, О.М. Колодізєв // Фінанси України. - 2006. - № 1. -C.94-101.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий