Постійного уточнення потребують не лише поняття, але й норми, цілі та цінності кожного окремого дослідження, що відповідає настановам постнекласичної науки. На нашу думку, формування понятійного апарату гендерних досліджень відображає складний процес становлення цієї дисципліни і набуття нею позитивного змісту в структурі наукового знання. Аналіз методів і теоретичних підходів до вивчення людини в гендерних дослідженнях показав, що цей набір не усталений, а трансформується залежно від мети та об’єкта дослідження.
Третій розділ — “Ціннісні та соціокультурні виміри гендерних досліджень” — присвячений розгляду ціннісних аспектів гендерних досліджень. Такий аналіз зумовлений необхідністю становлення нових цінностей, що відрізняються від тих, які пропонуються в техногенній цивілізації. З цією метою в розділі було розглянуто основні теорії цінностей в західній та вітчизняній традиціях, а також проаналізовано шляхи до зміни цінностей, запропоновані в межах постнекласичної раціональності. Відзначено, що в гендерних дослідженнях пропонується свій шлях до становлення нових цінностей у суспільстві. Це шлях, на якому не використовується класичне мислення в дихотоміях, а також біологічний детермінізм у розумінні людини. Такі настанови на суспільному рівні відношень між людьми виявляються у боротьбі проти нерівності, результатом якої стало визнання відмінностей між людьми.
У підрозділі 3.1 — “Ціннісні засади постнекласичної науки: вектор на трансформацію цінностей” — висвітлюються різноманітні погляди на цінності, що вплинули на наукове пізнання від ХVII століття до сучасності — І. Кант, Ф. Ніцше, Г. Ріккерт, В. Віндельбанд, М. Вебер, Е. Дюркгейм, А. Швейцер, В. Г. Табачковський, Л. А. Мікєшина, М. С. Каган, С. Б. Кримський та інші. При цьому відзначається зміна уявлень про цінності та їх роль у суспільстві: від розуміння цінності в І. Канта та неокантіанців як настанов, що є загальнозначущими, як добро, зло й обов’язок, до розуміння цінності як корисності речі та споживчої значущості речі (у марксизмі), яка на перший план виходить в техногенній цивілізації. У постнекласичній раціональності фіксується зовсім інший статус цінностей, в її межах вони виступають аналогом параметра порядку (Г. Хакен) і невіддільні від життєдіяльності людини.
При аналізі ціннісної проблематики в російській та вітчизняній літературі було використано роботи: О. О. Бандури, С. Б. Кримського, М. Г. Марчука, М. В. Поповича, Л. А. Мікєшиної, В. Н. Поруса та багатьох інших. У розділі відзначається, що на початку ХХІ століття такі цінності, як відповідальність за скоєне в світі та відповідальність за іншого, турботливе ставлення до іншого, а також усвідомлення рівності та відмінностей між людьми, стають універсальними і набувають однаково важливого значення для всього людства. Таке усвідомлення — частково результат згуртованої діяльності громадських організацій і рухів, зокрема руху за екологічну безпеку, жіночих рухів, миротворчої діяльності тощо. Не дивлячись на це, питання про універсальність таких цінностей було дискусійним. Цінності відповідальності, турботи, піклування, толерантності вважались суто жіночими, їх пов’язували з такими „природними” для жінки якостями, як народження і виховання дітей. Слід наголосити, що в гендерних дослідженнях було зафіксовано відсутність умов в суспільстві для домінування таких цінностей, як відповідальність і турбота, тому що культура носила характер маскулінної. Отже, виявляється необхідність відповісти на питання, яким чином могла відбутись переорієнтація цінностей в суспільстві: від націленості на прогрес та інновації, прагнення всезагального щастя, до усвідомлення відповідальності за свою діяльність і турботу за інших. Відповідь на це питання розкривається в наступному підрозділі.
Апарат синергетики відродив надію на можливість цілісного опису світу в його становленні. Схема постнекласичної науки демонструє включення у дослідження ціннісних складових, як наукових так і позанаукових. Саме усвідомлення впливу ціннісних складових на наукову діяльність і визнання за ними чи не найвирішальніших чинників привело до зосередження в постнекласичній науці на питаннях: яким чином цінності суспільства вписуються в контекст досліджень; що потрібно зробити для їх трансформації, тому що цінності можуть бути єдиними параметрами, зміна яких дозволить зупинити глобальне руйнування оточуючого середовища.
У підрозділі 3.2 — “Соціокультурне значення гендерних досліджень як ознака постнекласичної раціональності” — розглядаються шляхи до трансформації цінностей, що пропонуються в гендерних дослідженнях. Такі шляхи можна охарактеризувати як відмову від класичних уявлень про людину і суспільство та як відхід від дихотомій в описі людини. Проблеми криються в таких питаннях, які широко дискутувались: 1) розділення на публічне і приватне, 2) поділ подвійного стандарту; 3) проблема розуміння відмінності між людьми, а саме — чому відмінність сприймається як нерівність та протилежність); 4) проблеми побудови гендерної рівності в суспільстві і, як наслідок, пошук моделей суспільства, в яких може існувати комунікація між різними групами і верствами населення. Теоретичною базою такого дослідження стали роботи феміністських теоретиків, в яких була розроблена концепція етики турботи, визнані відмінності між людьми, які трактуються як головна умова для побудови толерантного суспільства, в якому критикуються владні відносини і панування патріархатних цінностей: К. Гілліган, Н. Чодороу, Л. Ірігарей, Дж. Батлер, С. де Бовуар, М. Мід, М. Янг, Н. Фрезер, С. Бенхабіб, М. Окін та багато інших.
У гендерних дослідженнях осмислення проблеми становлення нової раціональності в першу чергу пов’язане з проблемою людини, її існуванням у світі як особистості і як громадянина, з проблемою цінностей суспільства та потребою їх трансформації в зв’язку з тим, що ціннісні орієнтації техногенної цивілізації призвели до глобальних проблем людського існування.
Один зі шляхів до таких трансформацій — побудова нової етики — „етики турботи”. Для розуміння людини в її багатоманітності пропонуються такі конструкти, як відмінність і становлення. Відмінність в різні історичні періоди розумілась по-різному: у класичний період — як синонім нерівності; у некласичний — як синонім рівності, в постнекласичний — вона прирівнюється до різноманітності. Було показано, що внаслідок налаштованості гендерних досліджень на введення таких конструктів як відмінність та багатоманітність у розумінні людини їм внутрішньо притаманні ціннісні орієнтації у описі людини і суспільства. Таким чином, гендерні дослідження відіграють важливу роль у встановленні цінностей постнекласичної раціональності як дослідження, що спрямовані на пізнання людини в її багатоманітності.
ВИСНОВКИ
У дисертації вивчено гендерні дослідження в гносеологічному, методологічному, ціннісному аспектах і в контексті суттєвих змін, що відбуваються в сучасній науці. У результаті гендерні дослідження характеризуються як постнекласичні. Узагальнено висновки можна сформулювати низкою положень.
У результаті аналізу ідейних, теоретичних, концептуальних основ гендерних досліджень виявляється, що вони представлені різними напрямами і течіями. Водночас спільне для них те, що об’єктом виступають складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії, де враховуються не лише статеві характеристики людини, а також культурні, релігійні та етнонаціональні. Суб’єктом — людина певної статі, у фемінізмі, перш за все, жінка. У той же час предмет гендерних досліджень значно ширший, ніж предмет фемінізму: вивчаються не лише статус жінок і чоловіків у суспільстві, а також їх індивідуальні прояви — тілесність, сексуальність, ідентичність, крім того, всі суспільно-соціальні відносини розглядаються як гендерні.
Вивчення гендерних досліджень в епістемологічному та методологічному ракурсах показав, що вони не лише відповідають постнекласичному типу наукової раціональності, але й мають потенціал щодо розширення існуючих наукових практик. Тут слід назвати: врахування статусу дослідника та визнання особливої ролі не лише його професійних якостей, а також етичних позицій та його особистих якостей; понятійний апарат гендерних досліджень динамічний та багатозначний, що дозволяє повніше розкрити всю багатоманітність людських виявів, цьому сприяють міждисциплінарні конструкти стать і гендер як з’єднувальні ланки між біологічними, тілесними, статевими, расовими, етнічними та соціокультурними, цивілізаційними, релігійними характеристиками людини. Методи та теоретичні конструкції, які використовуються в гендерних дослідженнях багатовимірні. Вони ґрунтуються на конструктах, що були сформовані всередині галузі, а також на тих, що запозичені з інших дисциплін. Усе це сприяє різнобічному опису людини та її характеристик залежно від мети дослідження.
На основі аналізу особливостей структурної організації гендерних досліджень, їх ідеологічної спрямованості та практичних витоків, варіативності предмета дослідження, їх понятійного апарату та методів, що застосовуються, був зроблений висновок про їх міждисциплінарність та відповідність постнекласичному типу досліджень.
У ході вивчення ціннісних аспектів гендерних досліджень виявляється, що їм внутрішньо властиві ціннісні орієнтації. Крім того, в гендерних дослідженнях розробляються конструкції щодо впровадження нових цінностей в суспільство, у порівнянні з тими, які пропонуються в межах техногенної цивілізації. Мова йде про те, що головними цінностями проголошуються відповідальність, турботливе ставлення людини до інших і толерантність. Це дозволяє говорити про те, що гендерні дослідження сприяють утвердженню норм постнекласичної раціональності в розумінні людини, що передбачає трансформацію цінностей суспільства, при цьому не лише на рівні відношень чоловіків і жінок, але й в контексті загальнолюдських ціннісних орієнтацій.