вибір стратегій і тактик рішення;
формування критеріїв, оцінка послідовності і побудови керуючих впливів;
особливості використання різних мов обміну і способів їхньої побудови;
організація діалогу, підвищення ефективності процедур обміну інформацією при прийнятті оперативних рішень і т.д.
Оскільки сама сутність взаємодії складається в кооперативному об'єднанні зусиль людини й обчислювального засобу, розподіл функцій між партнерами системи “человек-еом” вимагає виділення в алгоритмічній структурі задачі блоків, що допускають чисто машинну реалізацію, і блоків, що вимагають для своєї реалізації участі людини. Очевидно, що більшість так званих діалогових задач допускає різні варіанти такої розбивки. Застосовувані в системах “человек-еом” алгоритми можуть бути менш жорстко регламентовані, чим при чисто машинній реалізації. Це дозволяє різко зменшити обсяг роботи, зв'язаної з формалізацією процесів керування. Особливо важлива побудова особливих алгоритмів, що дозволяють ЕОМ надати істотну допомогу людині в ухваленні рішення, особливо в умовах подолання інформаційної невизначеності.
ЕОМ необхідно розглядати не тільки як знаряддя, у якому матеріалізована праця його творців, але і як об'єкт, що зберігає, перетворюючий і відображає знання і прогноз попередників щодо способів рішення можливих інтелектуальних задач, дії в різних очікуваних ситуаціях. Детермінація процесів рішення технічних задач застосовуваними при цьому програмами й інформаційними системами ЕОМ, що грають роль заступника попередників, становить особливий інтерес при вивченні закономірностей процесу пізнання на сучасному етапі.
Зараз починається етап, коли в деяких аспектах для діалогових систем “человек-еом” створюється загальна, єдина мова опису і людини, і машини, що дозволяє відбити загальний процес пізнання, у якому беруть участь як творці, так і користувачі ЕОМ. Формування таких методологій і мови є необхідною умовою при дослідженні проблеми інтелектуальної взаємодії між всіма учасниками рішення проблем, що як виступають особисто (користувачі ЕОМ), так і опосередкованими машинними програмами або структурою системи звертання інформації (творці ЕОМ). Ефективна взаємодія з попередниками стає здійсненним завдяки можливості за допомогою ЕОМ розгортати в часі рішення задач, що протікають раніше процеси, причому в темпі і формі, індивідуально адаптованих до кожного з активних учасників рішення і сприятливої синхронізації інтелектуальної взаємодії між всіма учасниками. Під синхронізацією умовно розуміється процес найбільш ефективного і цілеспрямованого спілкування, що приводить до швидкої оптимізації психологічних факторів складності рішення, що робить у підсумку рішення для всіх “очевидним".
У такий спосіб систему “человек-еом” можна представити як систему:
вторинну стосовно реального об'єкта і системи відображення інформації;
історично обумовлену розвитком техніки, навчанням, апріорними стратегіями рішення, відбитими в структурі і програмах ЕОМ;
цілеспрямовану; мети системного процесу рішення обумовлені соціально через професію людини, її суспільні функції, критерії, оцінки, ієрархічну структуру інформаційної взаємодії і спілкування з іншими людьми;
обумовлену онтогенетично - індивідуальними психофізіологічними й особистісними особливостями, досвідом, конкретним станом;
стохастичну, піддану випадковим впливам.
Неухильне підвищення складності виникаючих наукових, технічних, управлінських задач вимагає оптимальної організації взаємодії між людьми, що спільно вирішують ці задачі шляхом колективного формування їхньої адекватної концептуальної моделі. Психологічні аспекти проблеми оптимальної організації взаємодії індивідів, що спільно створюють багатопланова модель деякої складної реальності, актуальні як для раціоналізації систем керування, так і для розробки складних наукових проблем, таких, як комплексне освоєння природних ресурсів і охорона навколишнього середовища, для створення великих проектів і в багатьох інших випадках, коли рішення задачі зв'язане із синтезом великих обсягів різнопланової інформації в обмежений термін. Зниження ефективності ієрархічних систем керування, великих наукових і конструкторських колективів у багатьох випадках відбувається через втрату інформації при її передачі від однієї ланки до іншого.
Системне застосування принципів багаторівневої взаємної адаптації людини і машини дозволило висунути проблему побудови перспективних систем адаптивної інформаційної взаємодії.
В основі ідеї лежить, зокрема, той факт, що ЕОМ дозволяє організувати інформаційна взаємодія людей, розділених у часі. Раніше була можливість передавати інформацію тільки від попередників до послідовників. Тепер ЕОМ, що моделює процес рішення визначеної задачі ким-небудь у минулому, що виконує функції заступника, повноважного представника авторів рішення, може не тільки впливати на хід рішення цієї або іншої подібної задачі кимсь у майбутньому, але і визнати в ході такої взаємодії помилковість або окремі недоліки первісного рішення. Ці властивості ЕОМ дозволяють досягти більшої безперервності нагромадження знань, удосконалювання способів рішення наукових і технічних задач.
Можна виділити наступні особливості таких систем:
багаторівнева взаємна адаптація компонентів системи, функціонування партнерів як єдиного оператора, загальні відповідальність і престиж, гнучке перерозподіл лідерства і допоміжних функцій між партнерами в залежності від конкретної задачі і ходу її рішення;
спільний аналіз і синтез інформації, адаптований до індивідуальних особливостей кожного з партнерів, що приймають рішення, і спрямований на формування адекватної моделі ситуації як основи ухвалення рішення;
обробка і представлення інформації у виді, що відповідає оптимальним значенням психологічних факторів складності рішення;
антропоцентричний підхід до синтезу інформаційно-обчислювальних систем.
З погляду концепції систем адаптивної інформаційної взаємодії робота людини з ЕОМ розглядається як “псевдодіалог”, як схований діалог людини, що виступає особисто, у реальному масштабі часу з іншими людьми, що зафіксували свого знання, свої прогнозовані репліки і думки в машинній програмі. Причому програма може перетворювати вихідні значення по як завгодно складній схемі, проте з погляду відображення соціальних і біологічних потреб людства - найважливіших факторів виділення задач, інтелектуальної синхронізації людей і індивідуального інсайту (“резонансу”) у їхньому рішенні - машина не може додати нічого нового.
У той же час велика ємність пам'яті, комбінаторні й обчислювальні можливості ЕОМ дозволяють ефективно накопичувати досвід рішення задач різних класів і дані про індивідуальні особливості рішення задач окремими операторами, виробляючи оптимальні форми представлення кожному з них рад, довідкових даних, інструкцій, підказок.
Важливе значення мають при цьому можливості ЕОМ поступово і притім контрольовано нарощувати, реконструювати моделі процесів рішення задач, відтворювати їхній і зберігати в незмінному виді.
Співвідношення індивідуальної творчості і культурної обумовленості процесів рішення задач за допомогою ЕОМ може бути представлене як зв'язок між реальними й апріорними стратегіями рішення задач. У тих випадках, коли і реальні, і апріорні стратегії описуються вірогідно тим самим набором психологічних факторів складності рішення, зв'язку між стратегіями можуть бути представлені у виді кількісних статистичних оцінок.
Апріорні стратегії, що детермінують поводження користувача ЕОМ, формуються як онтогенетично - у процесі навчання індивіда, так і філогенетично - шляхом матеріалізації загального досвіду в програмах ЕОМ, структурі систем відображення інформації, інструкціях і інших інформаційних носіях. Конкретною підставою для зміни апріорних стратегій є виявлена неузгодженість між апріорною і реальною стратегіями з більш високою ефективністю або розширенням області застосовності останньої.
Подальше підвищення ефективності застосування ЕОМ і їхньої ролі в пізнавальному прогресі залежить від переходу на нову структуру взаємодії користувача з ЕОМ, при якій людина і машина будуть взаємно адаптовані на тім рівні точності узгодження, що відповідає вимогам розвитку індивідуальної творчості, економічної доцільності і технічної реализуемости.
Принцип взаємної адаптації елементів (компонентів, підсистем) системи пропонується розглядати в якості одного з загальних принципів теорії систем.
Одним з перспективних напрямків розвитку систем “человек-еом”є створення систем адаптивної інформаційної взаємодії з максимально ефективним використанням апріорного досвіду й індивідуального творчого потенціалу кожного учасника колективного рішення складних проблем.
Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства обумовлено посиленням взаємодії науки і виробництва. В даний час найважливіші технічні досягнення є наслідком фундаментальних досліджень. Для того щоб створити зразки техніки, подібні до ядерних реакторів, ЕОМ, оптичним квантовим генераторам6 необхідно попередньо глибоко пізнати фізичні, хімічні й інші явища і процеси, що лежать в основі принципу їхньої дії. На базі фундаментальних наукових досягнень і відкриттів відбуваються якісні зміни у всіх галузях сучасної техніки.
Фундаментальні дослідження, що проводяться в інтересах розвитку техніки, спрямовані на рішення ряду більш-менш чітко сформульованих науково-технічних проблем і мають своєю задачею одержання достовірної інформації про принципову можливість реалізації тих або інших наукових результатів, ідей і відкриттів при створенні зразків нової техніки.
Достаток нових напрямків у техніку й інженерії і важливість їхньої розробки викликають в останні роки інтерес до теоретико-методологічних і філософських питань технічного знання з боку широкого кола фахівців - інженерів, істориків науки, біологів, психологів, філософів.