Смекни!
smekni.com

Теорія неповної раціональності Г. Саймона (стр. 2 из 2)

В реальних складних ситуаціях досягнення ідеальної раціональності, за якої інтелектуальний агент діє так, щоб можна було досягти найкращого результату, вимагає занадто високих обчислювальних ресурсів: оскільки вибір дій потребує розрахунків, розрахунки потребують часу, то досконалий раціональний агент не існує для нетривіальних обставин. Моделювання дій реального агента здійснюється в рамках «обмеженої раціональності» – дії організуються відповідно до тих ситуацій, коли не вистачає часу для всіх тих дій, які дійсно могли б вимагатися відповідно до стандартів «ідеальної раціональності». В свою чергу розуміння того, які обмеження накладені на раціональність в реальних ситуаціях міркувань та прийняття рішень, спричинило трансформацію розуміння раціональності та стратегій обґрунтування норм раціональності. Психологи та економісти приступили до створення нормативних стандартів раціональності, які відображають психологічно правдоподібні способи міркувань людей. Ця гілка досліджень, найбільш радикально протистоїть традиційному погляду на раціональність у філософії та економіці. Хоча асиметричність стосунків між дослідниками, які сформувалися в межах стандартної погляду на раціональність, не були порушені принципово, в методологічному плані результати цих досліджень активізували проблему адекватності нормативних моделей в якості стандартів для реальних процесів прийняття рішень, проблему співвідношення нормативних стандартів та common sense міркувань.


Література

1.Рассел С., Норвиг П. Искусственный интеллект: современный подход. – М., – 2006.

2.Anderson J.R. The adaptative Character of Thought.- LEA. Hove and London. – 1990.- p. 28.

3.Cohen L.J. Can human irrationality be experimentally demonstrated? //Behavioral and Brain Sciences. – Vol. 4. –

1981. Р.317-370.

4.Evans J. St. B. T., Barston, J.L., Pollard, P. On the conflict between logic and belief in syllogistic reasoning.

//Memory and Cognition. – Vol. 11. – 1983. – Р. 295-306

5.Gigerenzer, G. and Goldstein, D. G. Reasoning, the fast and frugal way: Models of bounded rationality

//Psychological Review- Vol. 103, – 1996. Р. 650-669.

6.Hardy-Vallée B., Thagard Р. How to Play the Ultimatum Game: An Engineering Approach to Metanormativity

//Philosophical Psychology. – Vol. 21. – №:2. – 2008. – Р. 173 – 192.

7.Johnson-Laird, P. N., Byrne, R. M . J. Deduction. – Hillsdale, NJ: Erlbaum. -1991.

8.Kahneman D., and Tversky A. A subjective probability: A judgement of representativeness //Cognitive

Psychology. – Vol. 3. – 1972. – Р. 430-454.

9.Tversky A. Kahneman D. Rational choice and the framing of decisions //The Journal of Business. -Vol. 59. – №

4. -1986. P. 251–278.

10.Kahneman D., P. Slovic, A. Tversky. Judgement under uncertainty: Heuristics and biases. – Cambridge:

Cambridge University Press. – 1982.

11.Kahneman D., and Tversky A. On the Reality of Cognitive Illusions: A Reply to Gigerenzer's critiqueю

//Psychological Review. – Vol.103. – 1996. – Р. 582-591.

12.Newell, A. (1982). The knowledge level. //Artificial Intelligence. – Vol.18. – 1982. Р.87-127.

13.Pollock J.L. Defeasible reasoning //Cognitive Science. – Vol. 11. – 1987. – Pp. 481-518.

14.Savage L. J. The foundations of statistics. – New York: Wiley. – 1954.

15.Simon H. A. Models of bounded rationality. -Cambridge, MA: MIT Press. -1982.

16.Simon H. A. Models of Man: Social and Rational. – John Wiley, New York. -1957.

17.Neuman J. von and Morgenstern O. Theory of Game and Economic Behavior. – Princenton University Press

New Jersey. – 1944.