Смекни!
smekni.com

Прогресс и регресс. Критерии прогресса (стр. 10 из 16)

5. Путь к диктатуре когнитариата.

Как уже ясно из изложенного выше, любая массовая унифицированная культура не соответствует органическим потребностям когнитариата. Соответственно она подлежит уничтожению третьей волной техносферы. Один фронт инфовойны сформировался вокруг TV, другой формируется вокруг науки. В Европе иерархические научные структуры уже терпят поражение от самоорганизовавшихся малых групп, ориентированных на решение конкретных типов практических проблем (и прикладных, и фундаментальных). Научные фонды предпочитают финансировать именно такие группы – это эффективнее и дешевле.

Ожесточенные инфо-бои прогнозируются в сфере образования. Специальное образование в произтребительских системах (когда венчурные предприятия сами готовят специалистов для себя) гораздо выше по качеству, чем аналогичное массовое образование. Можно с достаточной уверенностью утверждать, что семейное среднее образование также много выше по качеству, чем школьное образование – проблема лишь в том, что у взрослых в семье как правило не хватает на это времени и сил. По мере роста доли людей, которые выполняют трудовые функции, находясь дома (и работая через сеть), ситуация меняется.

Вполне возможно, что образовательная кооперация (аналогично кабельной кооперации на TV) начнет вытеснить массовую школу уже в текущем десятилетии. Здесь неизбежно уже жесткое административное столкновение в вопросе о составе обязательного образования.

Для общественной администрации (правительства. истеблишмента) жизненно важно дать новому поколению образование, испорченное «воспитательными» предметами. Наоборот, для когнитариата принципиально важно освободить своих детей от промывания мозгов. Дети не должны читать ту литературу, учить ту историю и знать тех героев, на которых построена программа массовой школы. Детям надо научиться получать удовольствие от общения с нематериальной культурой в соответствии с постмодернистским принципом радикальной плюральности (принципом отрицания иерархии т.н. «духовных ценностей»).

Вопрос переходит в чисто политическую плоскость: выход на социальную сцену первого же поколения когнитариев, получивших произтребительское образование, означает уход с этой сцены большинства традиционных институтов индустриальной эпохи. Политическая партия, массовая церковь, правительственная структура, не смогут говорить с этой новой аудиторией: язык вроде бы один и тот же, а набор базовых понятий - совершенно разный.

Те «фундаментальные ценности», на которых базируются традиционные институты индустриального общества, не имеют даже названия в лексике когнитариата. Говорить о них поколению 3-й волны технически невозможно: «паки, паки, иже херувимы». С таким же успехом можно вести агитацию или произносить проповедь на древнеегипетском.

Предельные сроки разрушения институтов старой, индустриальной цивилизации определены достаточно четко. По прогнозам серьезных футурологов, до середины XXI века нас ждет технологическая сингулярность. Индустриальная цивилизация не имеет никаких шансов ее пережить. Так или иначе, в течение ближайших десятилетий, мирным или не очень мирным, а возможно – совсем даже не мирным путем, когнитариат сотрет с лица земли источники политических и культурных архаизмов, чтобы освободить место для своих социально-экономических структур. Эти структуры (возможно, «global village» Тоффлера), будут соответствовать информационному постиндустриальному способу производства и просуществуют до прихода следующей волны.

О природе 4-й волны, ожидаемой не позже середины XXII века есть разные версии: одни считают, что она возникнет из-за масштабной космической экспансии человечества, другие – что она будет связана с превращением человека в пост-биологическое разумное существо. Впрочем это уже выходит за рамки темы, заявленной в данной статье.

6. Лови волну. Почему именно диктатура?

Обычное возражение против диктатуры когнитариата состоит в том. что это, мол, не либерально и не демократично. У других социальных групп есть, мол, право на свой образ жизни в соответствии со своими убеждениями, и так далее. Если бы речь шла о смене политического курса, можно было бы дискутировать в таком ключе. Но речь совсем о другом: об объективной радикальной смене способа общественного производства при переходе от индустриальной эпохе к постиндустриальной. В начале речь уже шла о том, что 3 волны техносферы (аграрная, индустриальная и информационная) – это только т.н. «исторический период». Волны были и раньше.

НАЦИИ

Процес ліквідації економічної роздробленості, зміцнення господарських зв'язків між окремими народностями, об'єднання місцевих ринків всередині тієї чи іншої держави в загальнонаціональний та інші фактори привели до появи більш зрілої, розвиненої соціально-етнічної спільноти людей — нації.

У літературі немає чіткого визначення поняття "нація". Немало вчених висловлюють сумнів щодо можливості дати більш-менш прийнятне визначення нації, посилаючись на виняткову складність, суперечливість та своєрідність цього феномена, зокрема, на динамізм та неоднозначність специфічних ознак даної історичної спільноти людей. Визначення, які в літературі можна знайти, тісно пов'язані з різноманітними теоріями нації. Умовно їх можна поділити на кілька основних груп: психологічні, культурологічні, етнологічні та історико-економічні.

Засновниками психологічної теорії нації є французький філософ та історик Е.Ренан і австромарксист О.Бауер. У психологічних концепціях закономірності формування та розвитку націй розглядались як похідні від свідомості і психіки окремої особистості, "психології народів". Так, в ренанівському трактуванні "нація — це душа, духовний принцип", що формується шляхом "узгодження" та "солідарності", утворюваної чуттям минулих та майбутніх поколінь. О.Бауер вважав, що нація являє собою "сукупність людей, спільністю долі згуртованих у спільність характеру". Ще один представник психологічної теорії, М.Кареєв, розглядав націю як групу, що виникає із "безпосередньої психологічної взаємодії" індивідів.

Виникнення культурологічнихтеорій націй пов'язане з іменем К.Рен-нера (Шпрингера). Він уявляв націю як безкласову духовну спільність індивідів, як суб'єктивну єдність чи культурний союз, породжений свідомістю етнічної приналежності людини. Нація, писав Р.Реннер, "це союз особистостей, які однаково розмовляють ", "культурний союз". В основі культурницької теорії нації, таким чином, лежить спільність національної культури, зокрема національної мови.

Досить значного поширення набула етнологічна теорія нації. Вона увібрала в себе деякі елементи як психологічної, так і культурологічної теорії. її прихильники етнологічної теорії вважають, що основними ознаками нації є спільність походження, етнічної самосвідомості, національних почуттів, прихильність до етнодуховних цінностей. Однак у більшості етнологічних концепцій нації, як і в попередніх теоріях, недооцінюється значення соціальних аспектів у розвитку націй. Розглянемо, нарешті, "історико-економічну"теорію нації, засновником якої є теоретик марксизму К.Каутський. У праці "Ознаки національності" він писав, що ознаками нації є загальна територія і мова, а також спільність економічного життя та традицій. Головними ж ознаками нації, на його думку, є спільна територія та спільна мова. Навіть при відсутності чи втраті однієї або кількох ознак нації, вона, на думку К.Ка-утського, продовжує існувати.

Протягом багатьох десятиріч у нашій вітчизняній літературі панувало сталінське визначення нації, яке було покладене в основу "історико-економічної" теорії. Спираючись на аналіз проблем нації К.Каутським та О.Бауером, Й.Сталін дав таке визначення нації: "Нація — є стійка спільнота людей, що історично склалася, яка виникла на базі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності культури". Розглядаючи дані ознаки нації, Сталін всіляко їх канонізував, догматизував, що, зокрема, проявилось в абсолютизації ролі класового принципу, закріплювало, шляхом політизації національного життя, ділення націй на "державні" та "недержавні", недооцінювало роль національного чинника, зокрема етнічного в національному. Діставши назву "марксистсько-ленінського" (як відомо, ні засновники марксизму, ні В.ЦТенін визначення нації не давали), сталінське визначення нації зберігається в більшості підручників, словників і досі.

У сучасній науковій, навчальній, довідковій літературі, зокрема західній націоналогії, даються різні визначення нації. За основу беруться ті чи інші ознаки нації, які, на думку авторів, є властивими для неї. Так, автори "Міжнародного видання американської енциклопедії" стверджують, шо нація — це "велика кількість людей, які вважають себе спільнотою. Вони часто мають одну чи кілька таких ознак: мову, культуру, релігію, політичні та інші інститути, історію та віру в спільність долі. Вони, як правило, займають суміжну територію". Упорядники "Словника американської спадщини англійської мови" стверджують, що "нація — це населення певної території, котре має спільні звичаї, походження, історію і часто мову". Вебстерівський міжнародний словник англійської мови визначає націю як "спільність людей, які складаються з однієї чи кількох національностей, що мають більш-менш певну територію та уряд". Автори словника-довідника "Межнациональные отношения. Термины и определения" категорію "нація" визначають як "етносоціальну" (і не завжди кровнорідну) спільноту зі сталою самосвідомістю своєї індентич-ності, що склалася (спільність історичної долі, психології та характеру, прихильність до національних матеріальних та духовних цінностей, національної символіки, національно-екологічні почуття), а також (переважно на етапі формування) територіально-мовною та економічною єдністю, яка далі під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, часто втрачаючи своє визначальне значення, хоч і не зникає.