При відсутності вітру хмара розсіюється тільки через 20с і більше після стрільби.
Хмара пилу і диму, що утворюється на ВП, набуває кольору в залежності від ґрунту на вогневій позиції.
Вдень в похмуру погоду і вночі видно заграву, що розростається, і блискучі траси від згорання реактивного заряду (активна ділянка траєкторії).
Звук при стрільбі РСЗВ різкий і протяжний.
Пускові установки протитанкових керованих ракет (ПТКР) і протитанкові гармати розміщують, як правило, на танконебезпечних напрямках, поблизу височин та пагорбів, на їх схилах, околицях гаїв та чагарників, біля садів, на околицях населених пунктів, біля доріг та окремих споруд. Демаскуючими ознаками позицій ПТКР є:
- струмінь розжарених газів і траса ракети при пострілі;
- дим і пил в місцях пуску;
- погано замасковані пускові установки;
- періодичний рух людей до одного й того-ж місця.
Пускові установки ПТКР можуть бути виявлені в момент висування на позиції із укриття, або під час скидання маскуючих елементів.
Демаскуючими ознаками протитанкової гармати є:
- періодичний рух людей біля однієї й тієї ж точки місцевості, яка за своїм положенням дає можливість передбачити наявність гармати;
- характерні окреслення ствола у верхній частині щитового укриття, які видно крізь маскування;
- зів'яла рослинність на околиці чагарнику або лісу.
Взимку протитанкова гармата може бути замаскована білою маскувальною сіткою, яка майже зливається із загальним фоном місцевості. Однак відтінок маскувальної сітки у гармати може трохи відрізнитися від загального фону, що дозволить уважному розвідникові виявити вогневу позицію гармати.
Протитанкові гранатомети можуть бути виявлені за полум'ям та хмарою диму і пилу, що утворюється при пострілі.
6. Танки і самохідні артилерійські установки
Танки і самохідні артилерійські установки під час руху демаскують себе шумом двигуна та брязканням гусениць, а в суху погоду, крім того, пилом, що піднімається.
Противник в обороні нерідко використовує танки як нерухомі броньовані вогневі точки, розміщуючи їх на спеціально обладнаних позиціях. Таку позицію танка можна виявити за свіже викопаною землею і баштою танка, що виступає над окопом, а також за демаскуючими ознаками, характерними для протитанкових гармат.
7. Кулемети
Кулемети слід шукати в окремих окопах і траншеях на тих ділянках місцевості, звідки противник може вести фланговий вогонь для прикриття підступів до своїх позицій або звідки можливий широкий фронтальний обстріл.
Кулемет, якщо з нього не ведуть вогонь, знайти важко. Виявити його може погано замаскований окоп, блиск металевих нефарбованих частин, рух піднощиків патронів.
Кулемет в окопі виявляють за такими ознаками:
- насип поблизу кулемета буває вище, ніж на інших частинах окопів;
- місцевість в секторі обстрілу розширена;
- окоп для кулеметів часто виноситься від траншеї вперед;
- дротяна загорожа, розміщена попереду кулемета, інколи має меншу висоту, ніж на решті загорожі.
Кулемет виявляють за звуком пострілів і за ледь видимим струменем білого диму на темному фоні, а в хмарну погоду, сутінки і вночі - за спалахами пострілів.
Взимку сніг попереду кулемета розтає та чорніє від порохового диму.
Радіолокаційні станції противника, які призначені для розвідки рухомих цілей, розмішуються, як правило, на схилах висот, звернених в бік наших військ.
Демаскуючими ознаками радіолокаційних станцій є:
- зовнішній вигляд станції;
- наявність різних агрегатів комплексу станції розміщених компактно на невеликому майданчику;
- характерний звук деяких типів агрегатів живлення радіолокаційної станції.
Спостережні пункти противника, як правило, розмішують на схилах висот і на різних місцевих предметах, що забезпечує добрий огляд розміщення наших військ.
Частіше всього спостережні пункти виявляються під час їх обладнання і зайняття, під час зміни спостерігачів і при налагодженні ліній зв'язку.
Демаскуючими ознаками спостережного пункту є:
- періодична поява та швидке зникнення на певному місці людей, або голова спостерігача та прилади спостереження, що проектуються на фоні якого-небудь місцевого предмету (на фоні неба);
- викинута земля, що вказує на роботу з обладнання спостережного пункту;
- поява нових місцевих предметів (кущів і т. ін.);
- зміна форми і кольору місцевих предметів і рослинності в результаті їх використання для маскування спостерігача;
- телефонні дроти, що підходять до спостережного пункту, рух вздовж них телефоністів, що прокладають або лагодять лінію, взимку - протоптані в снігу стежки;
- рух поодиноких людей, що повторюється приблизно в один і той же час (зміна спостерігача, піднесення їжі);
- періодична поява перископа (приладу) з окопу або з іншого укриття;
- блиск оптичних приладів в тих випадках, коли сонце знаходиться позаду нашого спостерігача (до цього необхідно відноситися обережно, так як блиск можуть дати і інші предмети);
- спостережна щілина, що спостерігається у вигляді темної горизонтальної смуги на місцевості або на якому-небудь місцевому предметі;
- темна пляма на фоні листя дерев, невдало замаскований майданчик для спостереження на дереві, хитання верхівок дерев у тиху погоду;
- струмок диму при обігріванні спостережного пункту в холодну погоду;
- наявність джерел квантового випромінювання вночі.
Слід мати на увазі, що спостережні пункти можуть розміщуватися в штучних предметах, зроблених за зразком природних, в камені, пні, пам'ятнику, копиці сіна і т. ін.
Траншеї викопують, як правило, на передніх схилах висот, що забезпечує найкращий огляд і обстріл попереду розташованої місцевості. На місцевості, що поросла лісом, густим чагарником і в населених пунктах, траншеї, як правило, виносять вперед від узлісся (околиці населеного пункту).
Окопи, бліндажі та інші польові споруди легше всього виявити в період їх обладнання або робіт щодо їх розчищення та удосконалення. Готові окопи (траншеї) розпізнають за наявністю свіжої землі у вигляді тонких жовтих або темних смуг (в залежності від ґрунту) і за кольором маскування, що відрізняється від довколишнього фону, а також за рухом людей в них (якщо вони не повного профілю).
Окоп (траншея) з перекриттям має вигляд хвилястої смуги (влітку жовтої, взимку темної), що відрізняється кольором від довколишньої місцевості.
Бійниці спостерігаються у вигляді темних впадин у товщі бруствера.
Взимку бійниці можна виявити за слідами розчищення снігу. До відкриття вогню бійниці можуть бути накриті сіткою або підручним матеріалом під колір оточуючої місцевості.
Опуклості у товщі брустверу дозволяють припустити наявність кулемету, спостережного пункту, бліндажу або іншої вогневої споруди. Бліндажі слід шукати між лініями окопів за напрямком ходів сполучення. Часто їх виявляють за димом від печей, котрі топлять у холодну погоду.
Ходи сполучення відрізняються від траншеї за розміщенням (йдуть з тилу до фронту) і обладнанням (менше обладнані для застосування вогневих засобів).
Дерев¢яноземляні та довгочасні споруди розміщуються, як правило, в таких місцях, звідки можна вести фронтальний і фланговий вогонь. Їх слід шукати на схилах висот, на узліссях, в підвалах крайніх будинків населених пунктів, на перехрестях вулиць, на поворотах траншей і загороджень.
Дерев¢яноземляні вогневі споруди завжди видно на місцевості у вигляді горбів, що інколи відрізняються від природних у вигляді темних плям, взимку сніг біля амбразури розтає і чорніє від порохового диму.
Довгочасні вогневі споруди, а також його бронебашти і амбразури до введення в дію вогневих засобів, як правило, бувають приховані від наземного спостереження вертикальними масками або замасковані під який-небудь місцевий предмет (будівлю, чагарник, огорожу).
При стрільбі з вогневих споруд звук глухий.
При попаданні снаряду в бетон, каміння, або в броню димова хмара від розриву снаряда з підривником на фугасну або уповільнену дію буває широкою і низькою. Крім цього, при влученні снаряда в бетон спостерігається яскраве полум'я, до хмари диму примішується сірий цементний пил. Після декількох прямих влучень починають виразно виступати з під маскування контури бронекуполів, оголяються частини стін, кути будівлі і т. ін.
Дротяні загородження зводять перед окопами і між ними, а також попереду довгочасних вогневих споруд, кулеметних, а інколи і гарматних окопів. Спостерігач може виявити дротяне загородження по кілках, розміщених у відносно правильному порядку. На околиці лісу дротяні загородження можуть здаватися спостерігачу рядом пнів однакової висоти, а на снігу – темною смугою.
Дротяні загородження, що під напругою виявляють по наявності на стовпах (кілках) фарфорових ізоляторів, гуми, руберойду та інших ізоляційних матеріалів, а також за наявністю згорілої трави біля загорожі, вночі – по видимих іскрах, що зіскакують з дроту на траву, яка його торкається.
Мінні поля, як правило, встановлюють перед дротяними огорожами і в проміжках між ними, між ротними (взводними) опорними пунктами, а також на прихованих підступах, на дорогах і в тіснинах. Демаскуючими ознаками мінного поля можуть бути: перекопана земля, пом'ята рослинність, пагорби над мінами, неприбрана після встановлення мін земля, просідання маскувального шару ґрунту над міною, зміна кольору трави, протягнуті над землею дроти та шнури, загублені або забуті підривниками інструменти, упакування, етикетки від упакування, орієнтирні кілки, а інколи і знаки, що позначають мінне поле.