Смекни!
smekni.com

Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд (стр. 4 из 4)

7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку коштовних металів. Скажімо, нормативно-законодавчими актами України визначається:

а) порядок функціонування біржового і позабіржового (міжбанківського) валютного ринку;

б) НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних банків на право ведення валютних операцій, видає дозволи резидентам - юридичним особам на відкриття рахунків у іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну та визначає порядок її продажу на міжбанківському валютному ринку;

в) в 1998 р. в Україні не дозволялися операції з коштовними металами на ринку, регламентувався режим поточних і строкових вкладів у чужоземній валюті. Але оздоровлення економіки і фінансів, перехід до економічного зростання створюють достатні умови і в Україні для усунення більшості обмежень і формування ліберального валютного ринку [1, c.310].

8. Регламентація міжнародних розрахунків і міжнародних кредитних відносин. Усі параметри визначаються, нормативними актами України. Вони чітко визначають:

а)порядок, строки відкриття в банках України кореспондентських рахунків іноземних банків і навпаки;

б)порядок платежів за окремими видами комерційних угод та форм розрахунків;

в)порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами.

Визначення національних органів, на які покладено обов'язки розробки і реалізації валютної політики. Українським законодавством де числа таких органів віднесено: Кабінет Міністрів України, який за участі Адміністрації Президента, Верховної Ради і НБУ визначає цілі та завдання валютної політики; Національний банк України здійснює валютне регулювання, має право частину цих функцій за допомогою ліцензій делегувати уповноваженим комерційним банкам; Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням правил валютних операцій на території України резидентами і нерезидентами; Державний митний комітет контролює дотримання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон; Міністерство зв'язку та його органи контролюють дотримання правил поштових переказів та пересипання валютних цінностей через державний кордон. Загалом, ці органи творять інфраструктуру валютної системи, центром якої є НБУ - орган регулювання й координації грошово-кредитної діяльності усіх учасників господарського життя [2, c.205].

Регіональна валютна система – це договірно-правова форма організації валютних відносин між певною групою країн. Її структурними елементами стають: формування регіональної міжнародної розрахункової одиниці, визначення спеціального режиму регулювання валютних курсів, утворення спільних валютних фондів, розвиток регіональних валютно-розрахункових установ [2, c.212]. Діяльність регіональних валютних систем зосереджується навколо вирішення двох проблем:

регіональної інтеграції;

зменшення амплітуд коливання курсів національних валют та їх взаємного погодження.

Найдосконалішою формулою регіональних валютних систем стала Європейська валютна система, яка переросла в Європейський валютний союз. Він:

створив Європейський центральний банк;

у безготівковий оборот вже ввів єдину валюту євро, яка з 01.01.2002 р. замінила 11 національних валют і в готівковому обороті;

забезпечив реальне наближення показників економічного розвитку країн-учасників (за рівнем інфляції, державного дефіциту, процентних ставок, коливання курсів національних валют).

Впровадження євро означає початок поглиблення міжнародного співробітництва на основі єдиної міжнародної грошової одиниці і єдиного економічного простору, на якому економічне зростання кожного з учасників підтримуватиметься потужністю спільного валютного союзу [2, c.213]. Введення євро у безготівковий обіг одночасно означало і запровадження постійних курсових коефіцієнтів національних валют країн-учасників відносно спільної валюти.

Запровадження постійних курсів перерахування національних валют учасників монетарного союзу означало не тільки лібералізацію умов руху капіталу, товарів і робочої сили між країнами-учасницями, а й тісніше співробітництво центральних банків регіону у забезпеченні подальшого зближення темпів економічного зростання. Вже на той час це було свідченням того, що національні валюти перестали бути самостійними і фактично дублюють єдину європейську валюту. А створення Європейського монетарного інституту у Франкфурті-на-Майні та Європейського центрального банку означають, що формування Європейського валютного союзу завершено і розпочато реалізацію єдиної монетарної політики учасників об'єднаної Європи з метою піднесення ефективності суспільного виробництва і добробуту країн-учасниць.

Решта країн ЄС, вдосконалюючи свої валютні відносини, ще працюють над проблемами входження до монетарного союзу. Критеріями вступу кожного претендента визначено такі складові елементи національної грошово-кредитної політики: низький рівень інфляції і відсотків за довготерміновими кредитами, стабільні обмінні курси, низький рівень дефіциту бюджету та обмежений рівень державного боргу. Остаточно ще не визначилися із запровадженням Європейської колективної валюти на своїй території лише Данія, Греція, Швеція і Великобританія [2, c.213].

Головними показниками монетарної політики в Європейському співтоваристві стають такі переваги як:

цінова стабільність і сприяння економічній політиці ЄС. Наприклад, рівень гармонізації індексу споживчих цін має забезпечуватися нижче 2% річних;

річна процентна зміна грошової маси (Мз) повинна коливатися у межах 4,5%;

обов'язкове резервування національних залучених депозитів терміном до двох років у ЄЦБ встановлено на рівні 2%;

основна процентна ставка рефінансування визначена на рівні 4,5%. Далі її було знижено до 3%, ще пізніше - 2,5%.

3. Задача 1. Відомо, що обсяг валового національного продукту склав 61,2N млрд. гр. од., грошова маса – 114,3L млрд. гр. од. Потрібно визначити швидкість обороту грошей

Розв’язання:

Швидкість обороту грошей визначається за формулою

=
;

N=14; L=4. Отже,

(раз)

4. Задача 2. Молода сім’я отримала в банку позику на будівництво житла у розмірі 34,5N млн. грн. строком на (L+10) роки під просту відсоткову ставку (L+11)% річних. Визначити суму кредиту і відсотки.

Сума кредиту під прості відсотки визначається за формулою:

S=P(1+i*n)

де, S – кінцева сума кредиту;

P – початкова сума взятого кредиту;

i – відсотки;

n – роки.

N – номер у списку – 14

L – номер варіанту – 4

Отже суму кредиту буде становити:

34,5N(1+(L+11)*(L+10))=483(1+0,15*14)=1497,3

Сума відсотків становитиме 1497,3-483=1014,3 млн. грн.


Список використаної літератури

1. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Ільїна С.Б., Шило В.П., Кисла В.І., Шрамкова Н.І. – К.: «ВД «Професіонал», 2007. – 368 с.

2. Гроші та кредит А. Демківський - Дакор, 2003 ВИРАР