На 31.12.2005року сума державного боргу становила 12503884,5тис. дол.США, у тому числі зовнішній —8704222,93тис. дол.США і внутрішній —3799661,57тис. дол.США.
На кінець грудня 2006 сукупний державний (прямий) України становить 13091839,7тис . дол.США (у гривневому еквіваленті —66113790,54тис.. грн)
Сукупний державний борг України на кінець 2009 року складав 33% ВВП порівняно з 20% на кінець 2008 року і 12,3% - на кінець 2007 року. "Показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені", - повідомило Міністерство фінансів.
Крім того, прямий держборг України в 2009 році збільшився з 13,8% ВВП до 23,2% ВВП, гарантований - з 6,2% ВВП до 9,8% ВВП.
Співвідношення платежів по погашенню і обслуговуванню державного боргу до доходів загального фонду держбюджету на кінець 2009 року складає 23,0% проти 5% на кінець 2008 року, 7,4% - на кінець 2007 року і 12,3% - на кінець 2006 року.
Сукупний держборг України на кінець 2009 року досяг 37,76 млрд доларів, зокрема зовнішній - 24,59 млрд доларів.
За лютий 2010 року сукупний державний прямий і гарантований борг України виріс на 0,7%, або на 0,257 млрд доларів, - до нового рекорду високого рівня 37,944 млрд доларів.
ВИСНОВКИ
Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. Так, наприклад, попри те, що держава не має відповідати за зобов'язаннями недержавних фінансових структур, банкрутство провідних системоутворювальних кредитних установ може спричинити катастрофічні наслідки для платіжної системи країни, а відтак і для фінансової безпеки держави. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.
Негативним моментом зростання внутрішньої державної заборгованості є те, що:
- в умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів стають реаліями невиконання державою своїх боргових зобов'язань, оголошення дефолту, а відтак - підрив довіри до держави як до надійного позичальника;
- унаслідок такого перерозподілу фінансових ресурсів унаочнюється "ефект витіснення" вітчизняних товаровиробників з ринку кредитних ресурсів, падіння інвестиційної активності;
- виплата високих відсотків по державних цінних паперах заохочує вітчизняні комерційні банки до проведення недосконалої ресурсної політики, а також збільшує нерівність у доходах фізичних осіб, оскільки боргові зобов'язання держави зосереджуються в руках найбільш заможної частини населення, яка, отримуючи відсотки, стає ще багатшою.
Звичайно, управління такою складною й неоднозначною категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов'язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.
За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють ревальваційний тиск на гривню, що загострює проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.
При цьому проблема зовнішнього державного боргу посилюється і внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.
Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:
удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;
визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;
обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;
розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;
закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система. — К., 2000. — 204, [1] с.: табл.
2. Закон України "Про Державний внутрішній борг" [електронний ресурс] / / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2604-12
3. http://www.minfin.gov.ua
4.Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа.- 1998.- № 4.- с. 60-64; 1999.- № 1.- с. 28-32.
5.Бюджетна система України. — К.: НІОС, 2000. — 396 с.: іл., табл.
6.Василишин Р. Взаємозв’язок бюджетного дефіциту і державного боргу України // Вісник УАДУ. – 1999. - №4. – С.200-207.
7. www.library.tane.edu.ua
8. http://www.unian.net