Смекни!
smekni.com

Основи фінансового аналізу (стр. 2 из 3)

В склад зобов’язань досліджуваного підприємства включаються забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання.

Що стосується зобов’язань підприємства, то забезпечення наступних витрат і платежів і довгострокові зобов’язання на кінець досліджуваного періоду ліквідовуються, а поточні зобов’язання збільшуються. За рахунок збільшення поточних зобов’язань, збільшується і їх питома вага в загальній сумі джерел коштів.

Забезпечення наступних витрат і платежів (цільове фінансування) на кінець звітного періоду повністю було погашено.

За звітний період довгострокові зобов’язання підприємства взагалі було ліквідовано, тобто на кінець звітного періоду підприємство повністю розрахувалось з довгостроковими кредитами банків.

Розмір поточних зобов’язань збільшився на 769,1 тис. грн. (317,55%). Збільшення спостерігається по всіх статтях кредиторської заборгованості. У звітному періоді підприємство взяло короткострокові кредити банку.

Співвідношення між власними і залученими джерелами коштів на користь перших. Питома вага власного капіталу в пасивах підприємства відповідно на початок та кінець звітного періоду дорівнює 76,8 і 57,21%%. Отже, досліджуване підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування. Оцінка зміни структури пасиву показує незначне покращення фінансової стійкості на кінець періоду.

3. Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу - один із показників платоспроможності. Це здатність оборотних активів перетворюватись в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності. Іншими словами, це можливість швидко реалізовувати наявні засоби для оплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов’язань, а також непередбачуваних боргів.

Величиною, оберненою ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби, є ліквідність активів. Чим менше часу потрібно для перетворення даного виду активів в гроші, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу у порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку спадання ліквідності із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розміщеними у порядку зростання строків.

В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяються на наступні групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) - грошові засоби підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

- швидкореалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість;

- повільнореалізовувані активи (А3) - запаси і витрати, інші оборотні активи;

- важкореалізовувані активи ( А4) - необоротні активи.

Пасиви балансу групуються по ступені строковості їх оплати:

- найбільш строкові зобов’язання (П1) - до них відноситься кредиторська заборгованість, а також позики, що не погашені в строк.

В складі найбільш строкових зобов’язань позики для працівників враховуються лише в розмірі перевищення над величиною розрахунків з працівниками по отриманим ними позиками – це перевищення означає використання цільових позик банку не за призначенням, і тому повинно бути забезпечено найбільш ліквідними активами для термінового погашення.

- короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити і позикові кошти;

- довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і позикові кошти;

- постійні пасиви (П4) - власний капітал. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок цієї групи зменшується на величину витрат майбутніх періодів.

А1 > = П1

А2 > = П3

А3 > = П2

А4 < = П4

Виконання перших трьох нерівностей обов’язково веде до виконання і четвертого, тому суттєвим є співставлення підсумків перших трьох груп за активом і пасивом. Четверта нерівність носить „балансуючий” характер, і в той же час вона має глибокий економічний зміст: її виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості – наявності у підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, який протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі хоча компенсація при цьому має місце лише у вартісній величині).

Співставлення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність, тобто на найближчий час. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються надлишкові кошти, то можна прискорити терміни розрахунків з банком, постачальниками, тощо). Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням повільно реалізованих активів з довготерміновими пасивами.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу необхідно використати загальний показник ліквідності, який показує відношення усіх ліквідних засобів до суми усіх платіжних зобов’язань за умови, що різні групи ліквідні засобів і платіжних зобов’язань входять у вказану суму з ваговими коефіцієнтами, які враховують їх значимість з точки зору термінів надходження коштів і погашення зобов’язань.

Аналіз здійснимо за даними таблиці 4, складеної на основі інформації активу та пасиву балансу (додаток 1). В таблиці передбачений поділ активів в залежності від ступеня їх ліквідності, а пасивів – за ступенем зростання термінів погашення зобов’язань.

Таблиця 4. Дані для аналізу ліквідності балансу

Активи На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Пасиви На звітного періоду Накінець звітного періоду Платіжний надлишок (+), нестача (-)
На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
Найбільш ліквідні активи (А1) 136,9 7,0 Найбільш термінові зобов’язання (П1) 212,4 666,7 -75,5 -659,7
Швидкореалізовувані активи (А2) 138,8 535,0 Поточні пасиви (П2) 29,8 344,6 +109 +190,4
Повільнореалізовувані активи (А3) 450,6 598,2 Довгострокові пасиви (П3) 110,2 0 +340,1 +598,2
Важкореалізовувані активи (А4) 792,5 1223,5 Постійні пасиви (П4) 1166,4 1352,3 -373,9 -128,8
Баланс 1518,8 2363,6 Баланс 1518,8 2363,6 - -

Аналізуючи таблицю, бачимо, що на початок звітного періоду його не можна вважати ліквідним, так як одне із співвідношень груп активів і пасивів не відповідає умовам абсолютної ліквідності. На кінець звітного періоду баланс також не можна вважати ліквідним.

На початок звітного періоду А1 < П1. На кінець звітного періоду: А1 < П1

А2 > П2 А2 > П2

А3 > П3 А3 > П3

А4 < П4 А4 < П4

Перша нерівність А1 < П1(на початок періоду) говорить про те, що найбільш ліквідні активи не покривають найбільш термінові зобов’язання. На кінець звітного періоду дана умова ще більше не виконується.

Порівняння відповідних активів і пасивів другої групи (А2>П2) характеризує тенденцію збільшення поточної ліквідності в найближчій перспективі.

Виконання останньої умови говорить, що власний капітал перекриває необоротні активи підприємства, тобто частина власного капіталу використовується на формування оборотного капіталу.