Смекни!
smekni.com

Податкова система Франції (стр. 2 из 7)

підприємства зможуть списувати свої збитки протягом необмеженого часу (зараз – 5 років)

Для підтримки внутрішнього попиту і збільшення рівня споживчих витрат населення ( що склали в 2005 р. 54% ВВП) французький уряд продовжував реформи в податковій сфері: після 5%-го зниження в 2002 р., прибутковий податок був зменшений ще на 1% у 2003 р., і планується до скорочення ще на 3% у 2004 р. Ріст споживання (1,6 % у 2005р. проти 1,5% у 2004р.) відбувався при зниженні купівельної спроможності населення. Збереглася відносно висока норма заощаджень населення (16% проти 16,6% у 2004 р.).

За рівнем промислового виробництва Франція займає третє місце в Європі (після Німеччини і Великобританії) і забезпечує близько 15 % усієї європейської продукції. Обсяг промислового виробництва в 2005 р. практично не ріс у порівнянні з 2004 р. Найбільш розвиті автомобільна, аерокосмічна, хімічна, фармацевтична промисловість, будівництво, телекомунікації, агропромисловий комплекс, а також індустрія моди і предметів розкоші. У промисловості створюється більш 26 % ВВП Франції і зайняте близько 25 % економічно активного населення. Переважають (більш 95 % від загальної чисельності всіх підприємств) малі і середні підприємства (від 20 до 499 зайнятих). На них приходиться більш 50 % зайнятих і близько 40 % випуску продукції в ціновому вираженні.

Економічні позиції Франції в регіоні Центральної Європи досить міцні і мають тенденцію до подальшого зміцнення. На її частку приходиться 13,3% прямих іноземних інвестицій у регіоні (без Кіпру і Мальти) проти 22,1% у Німеччини і 16,2% у Нідерландів. Франція є абсолютним лідером по цьому показнику в Польщі (19,2% усіх ІІ), разом з тим, досить скромні її позиції в Чехії (6,6%) і Угорщини (5,5%).

У США Франція значно зміцнила свої позиції, перейшовши з 6го на 2і місце (після Великобританії) з більш ніж 170 млрд. дол. США накопичених ІІ (12,5 % усіх іноземних інвестицій (ІІ) в США).

1.2 Особливості податкової системи Франції

Податкова система Франції є головним джерелом надходжень до центрального бюджету, податки складають понад 90% його прибуткової бази. Основними видами податків, що надходять до центрального бюджету, є непрямі і прямі податки, а також гербові збори (держмито). Протягом останніх 30 років домінуючими податками по сумі надходжень є непрямі, насамперед, податок на додану вартість (біля 50% від суми непрямих податків).

Існує жорсткий розподіл податків на ті, що надходять до центрального бюджету і на місцеві податки. Це пов'язано з політикою формування місцевих бюджетів на принципах самофінансування і бездефіцитності. Є лише поодинокі винятки, коли суми центральних податків частково розподіляються у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. При цьому збір як центральних, так і місцевих податків здійснюється єдиною податковою службою. Місцеві податки складають трохи більше за третину від суми податків, що надходять до центрального бюджету.

Основні федеральні податки Франції: ПДВ, прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, мита на нафтопродукти, акцизи (крім звичайних продуктів до акцизного відносять: сірника, мінеральна вода, послуги авіатранспорту), податок на власність, мита, податок на прибуток від цінних паперів і ін. [11]

Основні місцеві податки Франції: туристський збір, податок на родину (складається з трьох податків: на житло, земельний податок на будинки і будівлі, податок на землю), податок на професію, податок на збирання території, податок на використання комунікацій, податок на продаж будинків. У цілому, місцеві податки складають 30% загального податкового тягаря, вони ж наповняють 40% місцевих бюджетів. [11]

Французькі податки взаємопов'язані в цілісну систему, у якій існує механізм захисту від подвійного оподатковування. Місцеві органи мають досить широкі права в цій області, але обмежені поруч умов. Протягом ряду останнього років спостерігається тенденція зниження ставок з одночасним розширенням бази за рахунок скасування пільг і привілеїв. Організацією оподатковування в країні займається податкова служба, що функціонує в складі Міністерства економіки, фінансів і бюджету. Її очолює Головне податкове керування. У його підпорядкуванні знаходиться 80 000 службовців. Вони сконцентровані в податкових центрах (їх 830) і в 16 інформаційних центрах. Податкові центри розраховують податкову базу по кожнім податку, збирають платежі і контролюють правильність сплати. Оподатковування ґрунтується на декларації про доходи і контроль її правильного складання. Існує контроль двох видів:

1. за даними документів;

2. детальний контроль по наявним в інспектора документам, якщо виявляється невідповідність у декларації.

У випадку укриття існує тверда система відповідальності:

при помилці заповнення податок стягується в повній сумі і накладається штраф у розмірі 0,75% на місяць або 9% у рік;

якщо порушення навмисне, податок стягується в подвійному розмірі; при серйозному порушенні можливо тюремне ув'язнення.

Характерні риси податкової системи Франції:

стимулюючий вплив на підвищення ефективності економіки;

соціальна спрямованість;

облік територіальних аспектів.

Усі закони про оподатковування знаходяться в компетенції Парламенту (Національна Асамблея). Там щорічно уточнюються ставки. Для французької системи характерні тверда законодавча регламентація, що сполучається, разом з тим, із гнучкістю. Правила застосування податків стабільні протягом ряду років. Французькі податки взаємопов'язані в цілісну систему, у якій існує механізм захисту від подвійного оподатковування.


РОЗДІЛ 2

ОСНОВНІ ДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ФРАНЦІЇ

2.1 Податок на додану вартість

Найбільш перспективним з погляду фінансування діяльності ЄС є податок на додану вартість. Наявність ПДВ у податковій системі держави – обов'язкова умова його приєднання до Співтовариства, тому що фінансові надходження від податку на додану вартість складають одне з основних джерел формування бюджету ЄС. Доходи, що надходять у бюджет ЄС від податку на додану вартість, являють собою встановлену рішенням Ради єдину процентну надбавку до ставки ПДВ у державах – членах.

У Франції податок на додану вартість є ведучою ланкою бюджетної системи і забезпечує 41% усіх податкових надходжень, незважаючи на те що французька система ПДВ являє собою більш гнучку структуру ніж в Україні. Це виявляється в широкій системі знижок і пільг. Структура державного бюджету Франції проілюстрована в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Структура державного бюджету Франції [10]

Вид податків Питома вага %
Податок на додану вартість 41,4
Прибутковий податок на фізичних осіб 18,1
Податок на підприємства 10,6
Мита на нафтопродукти 7,3
Інші податки 15,2

ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень. Він стягується методом часткових платежів. Існує 4 види ставок ПДВ:

18,6% нормальна ставка на усі види товарів і послуг;

33,33% гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;

7% скорочена ставка на товари культурного побуту (книги);

5,5% на товари і послуги першої необхідності (харчування, за винятком алкоголю і шоколаду; медикаменти, житло, транспорт).

Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу до двох ставок 18,6% і 5,5%. Законами Франції передбачено два види звільнення від ПДВ:

компенсація ПДВ по експорту

компенсація у результаті різних ставок при покупці і продажі.

Від сплати ПДВ звільняється три види діяльності:

1) медицина і медичне обслуговування;

2) освіта;

3) діяльність суспільного і благодійного характеру.

Так само звільняються усі види страхування, лотереї, казино.

Існує список видів діяльності, де передбачене право вибирати між ПДВ і прибутковим податком:

1) здача в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; 2) фінанси і банківська справа;

3) літературна, спортивна, артистична діяльність, муніципальне господарство.

У Франції 3 млн. платників ПДВ. Розрахунок ведеться самими підприємствами; при спрощеному обліку податковою службою. Дрібні підприємства (з товарообігом менш 3 млн. франків і менш 0,9 млн. франків у сфері послуг) можуть заповнювати декларацію протягом року розрахунково. ПДВ вноситься в бюджет щомісяця, на основі декларації. Підприємства надають у податкові центри декларацію і чек на сплату податку. Існують квартальні і річні терміни сплати ПДВ у залежності від товарообігу.

Компенсація ПДВ у випадку експорту відбувається щомісяця. Для інших видів діяльності щокварталу. Якщо підприємство має товарообіг менш 300000 франків, то ПДВ платиться. Підприємства вносять у бюджет постійну суму. Якщо сума ПДВ менше 1350 франків, то подібні підприємства звільняються від його сплати. Знижка надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше 20000 франків. Пільги по ПДВ мають підприємства, що роблять інвестиції. Вони полягають у відрахуванні з ПДВ сум, що направляються на інвестиції. У цілому, французький ПДВ являє собою більш гнучку структуру, ніж український. Це виявляється в широкій системі знижок і пільг.

В багато чому пільги ідентичні українським, наприклад, як у випадку звільнення від сплати ПДВ експортної діяльності, медицини, страхування. Але є і відмітні риси: це звільнення від сплати ПДВ підприємств із незначним оборотом, пільги по сплаті, надані дрібним ремісникам. Важлива особливість французького ПДВ це можливість його зменшення на суму, спрямовану на інвестиції. Але при усій своїй гнучкості французький ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, що говорить про його ефективність. Розглядаючи цей податок з погляду світової податкової гармонізації, потрібно відзначити позитивну тенденцію до його зниження т до переходу від використання 4х ставок до використання 2-х.

У теорії вважається, що ПДВ не є податком на підприємство. Це податок на споживача. Підприємства є лише збирачами податку, для яких ПДВ є нібито нейтральним. При продажу товару підприємство має компенсувати всі свої витрати на ПДВ у виробництві й обігу та додає ПДВ на знов створену на підприємстві вартість. Ця частина ПДВ, що включається в продажну ціну, і перераховується державі. Повністю весь тягар ПДВ лягає на кінцевого споживача. На практиці все є набагато складнішим.