Варто зазначити, що, якщо факту відмивання грошей не було виявлено на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії відрізнити та відокремити злочинні доходи від законно отриманих надзвичайно складно.
Як же протистояти цьому явищу? У країнах із великим досвідом боротьби проти відмивання грошей найбільші зусилля спрямовуються не стільки на пошук і арешт порушників, скільки на контроль за незаконними фінансовими потоками із наступною їх конфіскацією. Пріоритет надається позбавленню злочинних організацій фінансової бази, що зрештою „перекриває їм кисень” і, відповідно, сприяє оздоровленню економіки.
Виявлення фактів легалізації злочинних прибутків починається із визначення, так званих, підозрілих операцій.
У світовій практиці підозрілою вважається операція, яка має водночас дві ознаки: кількісну (обсяг здійснюваної операції) і якісну. Нині граничний обсяг здійснюваної операції, із перевищенням якого кредитна організація є зобов’язаною повідомляти відповідний наглядовий орган про угоду,в США становить 5 тис. доларів, уШвеції та Фінляндії - еквівалент 15 тис. доларів, а в Росії - 20 тис. доларів.
Якісними законодавство різних країн вважає ознаки, що підтверджують протиправну спрямованість дій клієнта банку, а саме:
внесення великих сум на рахунок готівкою;
прагнення бути присутнім тільки при відкритті рахунку і призначення довірених осіб із питань управління коштами на рахунках, аби уникнути подальших особистих контактів із операціоністами;
вимога без обґрунтованих причин відкрити кілька рахунків із різними початковими номерами;
надання свідомо перекручених відомостей про себе або таких, достовірність яких неможливо перевірити;
проходження за рахунками коштів, які значно перевищують реальні фінансові можливості клієнта у бізнесі;
багаторазове нарахування коштів на рахунокпротягом дня різними особами;
проведення в інтересах третіх осіб операцій в особливо великих розмірах, зокрема, обмін чималих сум грошей.
Проблема боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним або незаконним шляхом, для вітчизняного законодавства є достатньо новою, яка виникла на початку 90-х років. В той же час на Заході вона знайома давно, але суттєво звернута увага на цю проблему лише наприкінці 60-х років ХХ століття. Основи вказаної проблеми лежать, звичайно, в лібералізації економіки. Командно-адміністративна економіка СРСР об’єктивно не дозволяла перейти цій темі в розряд проблеми. Сьогодні боротьба з легалізацією злочинних доходів перестала бути справою однієї держави або навіть групи держав. Нині це одна із глобальних проблем, які стоять перед
людством. Жодна держава у світі не спроможна вирішити таку проблему на самоті. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що сила та заможність держави, в цьому випадку, є тим фактором, який не дає досягти позитивного результату, бо одночасно саме вони надають, з точки зору доступу до сучасних технологій, воістину фантастичні можливості.
Необхідно мати на увазі, що цю проблему більшість країн розуміє по-різному. Справа в тому, що великі промислово розвинені країни постійно говорять за офшорну політику острівних та малих держав. При цьому вони іноді в достатньо імперативній формі вимагають "наведення порядку" в зонах "податкового раю". Водночас вказані держави дають зрозуміти промислово розвиненим країнам, що в питаннях вивозу капіталу зі своїх країн треба самим розібратися, а не втручатися у справи інших держав.
На сьогодні ситуація, в деякому розумінні, тупикова: "великі" країни не можуть навести порядок у себе, тому хочуть навести порядок в офшорних зонах, а останні, у свою чергу, не дають цього зробити. Без розробки блоку наднаціональних, міжнародних норм із цієї ситуації не вийти.
Ще один принциповий момент - відмивання грошей як соціальний процес і як злочин не може не бути пов’язане з такими соціальними явищами і злочинами, як корупція та організована злочинність. Ці обставини повинні обов’язково враховуватися під час законотворчої та законопроектної діяльності. При цьому йдеться як про національне законодавство, так і про наднаціональне.
Реалії сучасного часу такі, що ефективно протистояти легалізації злочинних доходів можливо тільки через комплекс законодавчих заходів. Мати надію тільки на норми кримінального права неправильно, навіть якщо його можливості ще не вичерпано до кінця. Великі можливості мають норми банківського, бюджетного, цивільного, адміністративного та інших галузей права. Важливі, але не систематизовані заборони, які паралізують діяльність господарюючих структур, можуть принести не меншу шкоду, ніж протиправні дії конкретних посадових осіб та окремих громадян. Пошук меж між забороною та дозволом, між покаранням та заохоченням - це проблема, над якою необхідно працювати у найближчий час. Крім цього, вже сьогодні
повинна йти підготовка до виникнення принципово нових форм відмивання грошових коштів, які пов’язані із широкомасштабним використанням сучасних комунікаційних технологій (…Інтернет тощо), що можуть зацікавити швидким передаванням інформації під час вчинення шахрайських правочинів. Але скоро настане технологічний прорив: буде створена віртуальна дійсність, за допомогою якої і в якій будуть відбуватися дії, що не перевірити і не виміряти діючими в кримінальній юстиції прийомами і методами буде неможливим.
Комп’ютерна економіка, що швидко розвивається, вимагає принципово нових рішень. Навіть безготівковий розрахунок, який поки що є достатньо ефективним бар’єром на шляху злочинної легалізації грошових коштів, стане абсолютно безпорадним та може бути одним із гвинтиків у злочинному механізмі.
Міжнародне суспільство розглядає протидію легалізації незаконних доходів як один із ефективних заходів боротьби з організованою злочинністю і відносить легалізацію доходів до злочинів міжнародного характеру. Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів, одержаних від злочинної діяльності, у 1990 році наказує державам встановлювати юридичну відповідальність за спотворення джерела походження незаконних доходів та спонукання проникнення їх в економіку. Але слід враховувати, що законодавство всіх держав має норму, згідно з якою необхідно вилучати в кримінально-процесуальному порядку кошти від незаконної діяльності в дохід цієї держави. Реально дієвого механізму, який дозволяв би передавати конфісковане майно або частину його іншим державам у жодній із розвинених країн немає. Сьогодні у світі діють глобальні правові системи офшорних корпорацій, які мають кілька
ступенів захисту від розкриття: банківську та фінансову таємницю, корпоративну таємницю з правом адвоката її нерозголошення, офшорні комплекси з довірчою власністю, які дають право довіреній особі змінювати місце реєстрації капіталу при найменшій загрозі.
Ключовими елементами в цій системі злочинної діяльності є офшорні зони та банківська таємниця. Взяття їх під правовий міжнародний контроль - це невідкладне завдання сучасності.
Мета будь-якої операції щодо відмивання коштів відображається в тому, щоб визнати наживу від протиправної діяльності за легальні доходи й одержати можливість використати такі гроші без підозри у правоохоронних органів та не розкриваючи джерел їх отримання.
Найчастіше одержані злочинцями доходи не використовуються в легальному обігу, тому кримінальні справи судами призупиняються. На сучасному етапі розвитку лідери організованих злочинних структур докладають зусилля для проникнення в органи державної влади як на регіональному, так і на державному рівнях. Таку можливість надає їм характер сучасних виборчих технологій, що дозволяють за окремих фінансових можливостях значно збільшити шанси конкретного кандидата на вступ у "коридор влади". Однією із перешкод на шляху вступу представників організованої злочинності до влади під виглядом вибраних народом, є можливість контролю джерел формування фондів коштів на виборчу кампанію. Визначне місце в цьому розумінні набуває і кримінально-правова заборона вказаного компоненту в процесі легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. "Відмивання" таких доходів є дуже розгалуженим та небезпечним видом злочинів у сфері економічної діяльності, оскільки таке кримінальне явище не тільки підриває законний і чесний бізнес, але й розбещує політичні інститути та є корисним середовищем корупції. Суттєвою необхідністю у сфері боротьби зі злочинністю є наукове забезпечення процесів прийняття державою комплексного закону, який би регулював сферу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, із застосуванням норм різних галузей права, передусім фінансового, податкового, валютного, банківського, кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого, а також враховував міжнародний досвід. Розміри загроз безпеки суспільства з боку вказаного кримінального явища визначає важливість пріоритетного формування юридичних інструментів, які дозволять своєчасно і достовірно простежити ситуацію, яка змінюється у сфері легалізації незаконних доходів, та адекватно на неї реагувати. Одним із таких інструментів є система кримінально правового та кримінологічного моніторингу, невід’ємна частина якого - це ефективна методика юридичного моделювання окремих елементів нормативного регулювання в цій сфері.
1. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05.04. 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С. К., 2002. - 1104 с.
2. Відмивання грошей: кримінально-правова кваліфікація, запобігання злочинності, законодавство та міжнародний досвід: Навчальний посібник / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Мельник П.В. Жвалюк В.Р. - Ірпінь, Національна академія ДПС України, 2004.
3. Л.М. Доля. Проблема сьогодення - боротьба з легалізацією “брудних" грошей. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) ” 9’2004.
4. Дондик Н.Я. Проблеми боротьби з відмиванням грошових коштів або іншого майно, одержаного незаконним шляхом // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2009. - № 1. - Стр 46-52.