Висновки
Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що Україна пройшла перший етап становлення інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами. Характерною особливістю цього етапу була досить висока зацікавленість засновників у створенні вище означених інститутів на фоні таких чинників: недосконала законодавча база; відсутність достатньої кількості професіоналів - управляючих; наявність значних проблем на фондовому ринку, зокрема дуже низької частки організованого ринку, неякісної роботи бірж, слабкої захищеності власників цінних паперів, особливо портфельних інвесторів тощо; значні політичні ризики, пов'язані з діями уряду, його заявами про реприватизацію, виборами, невирішеними проблемами з енергоносіями, затримкою реформ пенсійної системи, житлового та комунального господарства тощо; істотне скорочення темпів приватизації, особливо в частині, яка підживлювала фондовий ринок; майже повна необізнаність населення з механізмами роботи інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів, що поєднувалося з критичним ставленням, яке склалося у населення після скандалів, пов'язаних із діяльністю трастів.
Лише об'єднаними зусиллями держави та ринку можна подолати розрив між потребою економіки у спільному інвестуванні та переконати населення у можливостях надання йому якісних послуг з боку ІСІ, НПФ щодо збереження накопичень та їх захисту від інфляції. Вкрай важливо на цьому етапі не допустити спроб вирішення проблем держави, зокрема бюджетних, за рахунок інвестиційних ресурсів НПФ та ІСІ шляхом змушування їх вкладати значну частку своїх активів у державні цінні папери з дохідністю нижче інфляції, і також не дозволити введення примусового рейтингування та штучних вимог до наповнення портфелів ІСІ та НПФ цінними паперами, рейтингованими агентствами, яким не довіряє ринок.
Подальший розвиток ІСІ та НПФ пов'язаний з розбудовою організованого фондового ринку. До тих пір поки він складатиме 3-4% загального обсягу торгів цінними паперами відчуватиметься не тільки суттєвий голод на фінансові інструменти, а й підвищені ризики для інвесторів.
Держава повинна підтримати розвиток інвестиційних фондів та недержавних пенсійних фондів шляхом: перегляду Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», щоб дозволити створювати інвестиційні фонди з субфондами та фонди, що інвестують в інші фонди; забезпечення політичної незалежності та фінансової автономії регуляторів; здійснення повторного ліцензування ІСІ та НПФ, зосереджуючись на інформації про осіб, які мають повний контроль над ними; здійснення реформ! необхідних для удосконалення інфраструктури ринку; розробки регуляторної бази для здійснення нагляду за ІСІ та НПФ на основі оцінки ризиків; здійснення нагляду за корпоративним управлінням в ІСІ та НПФ.
Розвиток ІСІ неможливий без широкого використання біржових технологій розміщення і обігу на вторинному ринку інвестиційних паїв. З упевненістю можна передбачити, що найближчим часом на українському фондовому ринку з'являться різноманітні моделі ПІФ біржового типу - пасивного управління з фіксованим інвестиційним портфелем на основі фондового індексу, а також ПІФ активного управління. Аналіз досвіду, в частині організації ІСІ, американського, європейського та російського фондових ринків, надасть шанс для створення в Україні моделі ефективного, прозорого та надійного ринку нових фінансових інструментів, можливо, не гіршого, ніж за кордоном. І справді, створювати новий сегмент ринку значно простіше, ніж вдосконалювати вже діючі технології.
Таким чином, виникає можливість розвитку в системі банків України перспективного напрямку діяльності. Адже в разі прийняття державними органами повного пакета нормативних документів до закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)» виникне необхідність освоєння нового сегмента фінансового ринку, який дасть змогу отримувати додаткові прибутки та залучити нових клієнтів. А це можливо лише за умови створення в системі банків України власних дочірніх ІСІ (фондів) та Компаній з управління активами.
Література
1. С. Румянцев. Розвиток ринку спільного інвестування / Цінні папери України.- 2008 р.- №19 – с. 16.
2. С. Румянцев. Світовий досвід розвитку ІСІ / Цінні папери України. - 2006 р. - №29 - с.20,21
3. С. Румянцев. НПФ – від кулькості до якості / Цінні папери України -2008 р.- №20 - с.20,21.
4. С. Румянцев. Оцінка діяльності НПФ: проблеми та завдання. – 2006 р. - №20. – с.19.
5. Р. Сіржук. Ринок кредитних спілок: тенденції розвитку. – 2008 р. - №19. – с.17.
6. О. Філіповський, О. Філіповська. Пайові інвестиційні фонди: досвід Росії / Регіональна економіка. - 2005 р. - №3 - с. 2-7