Режим призупинення оподаткування для підакцизних товарів, які відправляються на експорт через одну або більше держав-членів ліцензованим управляючим складом, який має постійне місце здійснення своєї діяльності в державі-члені, припиняється підтвердженням, яке видається митними органами відправлення з Співтовариства, що товари дійсно було вивезено за межі Співтовариства. Такі органи повинні надіслати ліцензованому управляючому складом підтверджену копію супровідного документа, призначену для нього.
Якщо припинення режиму не відбувається, ліцензований управляючий складом повідомляє про це податкові органи своєї держави-члена протягом визначеного ними терміну. Однак, такий термін не може перевищувати трьох місяців з дати відправки товарів.
Директива застосовується до таких продуктів, як:
нафтопродукти;
спирт і алкогольні напої;
тютюнові вироби.
Відповідно до положень ст. 5 Директиви зазначені продукти визнаються об'єктом оподаткування акцизним збором під час їх виробництва в межах території ЄС або під час їх імпорту на територію ЄС.
Акцизний збір обчислюється та стягується відповідно до визначеної кожною державою-членом процедури, і при цьому держави-члени застосовують одні й ті ж процедури стосовно обчислення та стягнення збору як до національних товарів, так і до товарів з інших держав-членів.
Відповідно до ст. 11 Директиви кожна держава-член встановлює свої правила стосовно виробництва, обробки та зберігання підакцизних товарів згідно з положеннями цієї Директиви.
Разом з тим, встановлено, що виробництво, обробка та збереження підакцизних товарів, якщо акцизний збір не було сплачено, відбувається на податковому складі.
2) Директива Ради 92/79/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на сигарети .
Відповідно до вимог Директиви кожна держава - член ЄС повинна застосовувати сукупний мінімальний акцизний збір (специфічний плюс пропорційний (адвалорний), крім ПДВ), розмір якого повинен бути встановлений на рівні 57 відсотків роздрібної ціни на сигарети (включаючи всі податки) і який повинен становити не менше 60 євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії. З 1 липня 2006 р. 60 євро має бути збільшено до 64 євро[17].
Державам - членам ЄС, які встановлюють сукупний мінімальний акцизний збір у розмірі 95 євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії не потрібно дотримуватися вимоги щодо мінімального акцизного збору у розмірі 57 відсотків роздрібної ціни на сигарети. З 1 липня 2006 р. 95 євро має бути збільшено до 101 євро.
3) Директива Ради 92/80/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на тютюнові вироби інші, ніж сигарети.
Згідно із положеннями Директиви мінімальний акцизний збір встановлюється на такі групи тютюнових виробів, що вироблені у Європейському Союзі або імпортовані з країн - нечленів ЄС[18]:
сигари і сигарили;
високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет;
інший тютюн для паління.
Держави - члени ЄС повинні запроваджувати акцизний збір, який може бути встановлений:
або у відсотковому відношенні до максимальної роздрібної ціни кожного виробу, що вільно визначається виробником та імпортерами з країн, що не є членами Співтовариства (адвалорний збір);
або як специфічний збір, виражений у грошовій сумі за кілограм, або, у випадку сигар та сигарил, - за кількість штук;
або як поєднання обох видів.
4) Директива Ради 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборів з нафтопродуктів .
Для цілей даної Директиви нафтопродукти визначаються відповідно до Об'єднаної номенклатури ЄС. Відповідно до цієї Директиви держави-члени встановлюють гармонізований акцизний збір з нафтопродуктів. Мінімальні ставки акцизного збору на нафтопродукти встановлюються державами-членами відповідно до Директиви 92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів.
Дія Директиви поширюється на нафтопродукти, а саме: етилований бензин, неетилований бензин, газолін, промислові масла, рідкий нафтовий газ, метан та керосин.
Для вказаних нафтопродуктів передбачені мінімальні ставки акцизного збору [19]
на етилований бензин 337 євро за 1000 літрів;
на неетилований бензин 287 євро за 1000 літрів;
на промислові масла 13 євро за 1000 літрів;
на рідкий нафтовий газ та метан 100 євро за 1000 літрів;
на метан за 1000 літрів 36 євро;
керосин 245 євро за 1000 літрів;
та інші ставки акцизного збору для конкретних держав - членів ЄС та терміни їх запровадження.
6) Директива Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборів на спирт та алкогольні напої.
Держави - члени ЄС повинні встановлювати акцизні збори на наступні продукти: 1). Пиво або будь-які продукти, що містять суміш пива та безалкогольних напоїв.2). Вино (ігристе та звичайне). 3). Інші алкогольні напої (ігристі та звичайні). 4). Напівфабрикати. 5). Етиловий спирт.
Мінімальна ставка акцизного збору повинна встановлюватися у розмірі:
на напівфабрикати - 45 євро за гектолітр продукту;
на вина (звичайні та ігристі) - 0 євро за гектолітр продукту;
на пиво - 0,784 євро за гектолітр/градус Плато, або 1,87 євро за гектолітр/градус алкоголю кінцевого продукту.
Мінімальна ставка акцизного збору на спирт та інші алкогольні напої повинна встановлюватися у розмірі 550 євро за гектолітр чистого спирту.
Європейське співтовариство розглядає мікропідприємства, малі та середні підприємства (далі - ММСП), як визначний фактор у забезпеченні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринку, також як фактор забезпечення зайнятості населення.
З метою регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва у ЄС розроблені та діють програми підтримки та розвитку ММСП.
Покращення податкового середовища для ММСП є одним із ключових аспектів ініціатив, які здійснюються у цьому напрямку.
З метою забезпечення відповідності положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань спрощеної системи оподаткування до законодавства Європейського Союзу необхідно керуватись такими рекомендаціями Європейського Союзу:
1) “Рекомендація Комісії 94/390/ЄЕС від 25 травня 1994 р. стосовно оподаткування малих та середніх підприємств” .
За загальним правилом спільна діяльність без створення юридичної особи (партнерство) у державах - членах ЄС оподатковується так само, як доходи фізичних осіб - за прогресивною ставкою прибуткового податку з фізичних осіб.
При невеликих доходах таких суб'єктів господарювання, коли ставка податку є відносно невисокою, податковий тягар не є надто обтяжливим для суб'єктів малого підприємництва, і більш вигідною у порівнянні зі сплатою податку на прибуток підприємств є сплата прибуткового податку з фізичних осіб[20].
Однак із розширенням діяльності застосування вищої граничної ставки прибуткового податку з фізичних осіб значним чином обмежує фінансові можливості цього суб'єкта, зокрема, щодо самофінансування та здійснення інвестицій. Тому доцільно надати суб'єктам малого підприємництва можливість вибору більш сприятливого для них режиму оподаткування, оскільки вони становлять переважну більшість учасників ринку, забезпечують нові робочі місця, сприяють пожвавленню економіки країни.
Відповідно до ст. 1 Рекомендації 94/390/ЄЕС держави-члени закликаються до вжиття таких податкових заходів, які є необхідними для виправлення негативних наслідків прогресивного прибуткового податку, сплачуваного одноособовими володіннями та партнерствами в частині, що стосується прибутків, які використовуються для цілей реінвестування. Зокрема, повинна бути розглянута можливість надання цим підприємствам та партнерствам права надавати перевагу сплаті податку на прибуток юридичних осіб та/або обмеження розміру податку, яким обкладаються прибутки, що використовуються для цілей реінвестування, до ставки, співрозмірної із ставкою податку на прибуток юридичних осіб.
2) “Рекомендація Комісії 94/1069/ЄЕС від 7 грудня 1994 р. щодо переведення малих та середніх підприємств”.
Згідно зі ст. 1 зазначеної Рекомендації державам-членам пропонується вжити найбільш прийнятних заходів щодо їхніх правових, податкових та адміністративних систем з метою:
ознайомлення власників з проблемами здійснення переведення і, таким чином, заохочення їх до ефективної підготовки проведення успадкування протягом свого життя;
забезпечення фінансового середовища, сприятливого для здійснення успішного переведення;
надання підприємцю можливості ефективно підготуватись до здійснення переведення за допомогою використання відповідних процедур;
забезпечення збереження партнерства та одноособового володіння на випадок смерті партнера чи одноособового власника;
гарантування успішного переведення членам сім'ї, враховуючи те, що податок зі спадщини та дарування не становить загрози для продовження існування суб'єкта господарювання;
заохочення власника за допомогою податкових заходів до передачі свого бізнесу шляхом продажу або передачі працівникам і, зокрема, у випадку відсутності спадкоємця, в межах сім'ї.
Оскільки податкові процедури не повинні заважати вибору суб'єктом господарювання найбільш прийнятної для здійснення переведення організацій-но-правової форми, ст. 3 Рекомендації закликає держави-члени забезпечити сприятливе для цього фінансове середовище.
З метою заохочення підприємців розглянути можливість здійснення передачі бізнесу третім особам, якщо це не можна зробити в межах сім'ї, згідно із ст. 7 Рекомендації держави-члени закликаються: